| Микола Олександрович Шибик | |
|---|---|
| Микола Шибик (Київ, 2015) | |
| Народився | 1 грудня 1930 Київська область |
| Помер | березень 2022 (91 рік) |
| Громадянство | СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | м. Київ |
| Діяльність | журналістика |
| Відомий завдяки | журналіст, громадський діяч |
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1954) |
| Членство | НСЖУ |
| Посада | голова правління Спілки журналістів України (1987—1990) |
| Попередник | Володимир Сіробаба |
| Наступник | Іван Сподаренко |
| Партія | був членом КПРС |
| Нагороди | |
Мико́ла Олекса́ндрович Ши́бик (1 грудня 1930, Київська область — березень 2022) — український журналіст, публіцист, редактор, громадський діяч. Заслужений працівник культури України. Член Національної спілки журналістів України з 1957 року. Член Ревізійної комісії КПУ в 1986—1990 роках.
Життєпис ред.
Народився на Київщині в родині лісника. Батька розстріляли нацисти 1943 року в урочищі Бабин Яр, мати залишилася з п'ятьма дітьми. Микола був старшим, 1949-го зі срібною медаллю закінчив школу в селищі Боярка-Будаївка (до 1956-го це назва міста Боярка Київської області). Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету, який закінчив 1954-го з червоним дипломом.
Працював кореспондентом, завідувачем відділу в газеті «Київська правда», інструктором, консультантом та завсектору ЦК Компартії України, заступником голови Держкомвидаву УРСР. З грудня 1983 по вересень 1991 року — редактор республіканської «Робітничої газети».
Громадська діяльність ред.
На XXVII з'їзді Компартії України (1986) обраний членом Ревізійної комісії. У 1987-му Шостий з'їзд журналістів України обрав Миколу Шибика головою правління СЖУ, він на громадських засадах очолював Спілку до 1990 року. Як висуванець Спілки журналістів був народним депутатом СРСР (26 березня 1989 — 26 грудня 1991).
Творчість ред.
Автор книжки памфлетів «І гопак, і сльози, і любов», інших сатиричних творів, виданих під літературним псевдонімом Микола Чуй. Лауреат журналістських і літературних премій.
Перебуваючи на пенсії, захопився фотомистецтвом — автор низки фотовиставок.
Помер у березні 2022 року.
Нагороди ред.
Примітки ред.
- Олександр Макарський. Барви і грані очима Миколи Шибика // Журналіст України : журнал. — 2015. — № 2. — Лютий. — С. 20.
- Евгений Пасишниченко. Военная тайна Николая Шибика // Рабочая газета. — 2010. — № 212. — 1 декабря. (рос.)
- Михайло Балтянський. Штрихи до портрета сучасника // Рабочая газета. — 2015. — № 162. — 11 грудня.
- Непоправна втрата… Помер Микола Олександрович Шибик
Джерела ред.
- Обычной меркой не измеришь. Штрихи к портрету Николая Шибика // Журналіст України: журнал. — 2010. — № 12 [ 28 травня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Барви і грані очима Миколи ШИБИКА // Журналіст України: журнал. — 2015. — № 2 [ 10 жовтня 2015 у Wayback Machine.].
- Штрихи до портрета сучасника // Рабочая газета. — 2015. — № 162. —11 грудня [ 4 листопада 2016 у Wayback Machine.].