Шеріл Сандберг

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сендберґ.

|початок_терміну=

Шерил Кара Сендберґ
Sheryl Kara Sanderg
Сендберґ на вечері в клубі Moët Hennessy Financial Times, 2011.
Народилася	28 серпня 1969(1969-08-28)^[…] (54 роки) Вашингтон, США
Громадянство	США
Місце проживання	Вашингтон Норт-Маямі-Біч Менло-Парк
Діяльність	економістка, бізнесвумен, інформатик, підприємиця, учасниця міжнародних форумів
Alma mater	Гарвардський коледж (1991), Гарвардська школа бізнесу (1995) і North Miami Beach High School^d
Вчителі	Victor Arduini^d
Знання мов	англійська
Заклад	Facebook
Членство	National Honor Society^d
Роки активності	1991 — тепер. час
Magnum opus	Включайся: жінки, робота й воля вести за собою^d
Посада	головний операційний директор соцмережі Facebook
Партія	Демократична партія США
Конфесія	юдаїзм^[5]
Брати, сестри	Marc Bodnick^d
У шлюбі з	Дейв Голдберг
Діти	2
Автограф
Нагороди	Financial Times and McKinsey Business Book of the Year Award^d (2013) Time 100 (2012)
IMDb	ID 4762490
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ше́ріл Ка́ра Сендберґ (нар. 28 серпня 1969 р.) — американська підприємниця, головна операційна директорка Facebook з 2008 року, член ради директорів Facebook з 2012 року, засновнииця LeanIn.Org та меценатка. До того, як приєднатися до Facebook, Сендберг була віце-президентом з глобальних продажів та операцій у Google, а також брала участь у її благодійному відгалуженню — Google.org. До цього Сендберг працювала керівницею апарату міністра фінансів США Лоуренса Саммерса.

У 2012 увійшла до Time 100, рейтингу сотні найвпливовіших людей світу.

Ранні роки

Сандберг народилася в 1969 році у Вашингтоні, округ Колумбія, в єврейській сім'ї. Її мати була викладачем французької мови в коледжі, а батько — офтальмологом. З дитинства була відмінницею, займалася спортом (і в старших класах навіть вела заняття з аеробіки).

Кар'єра

• 1991 р. — магістратура, Гарвардський університет
• 1995 р. — магістратура з бізнес-адміністрування, Бізнес-школа Гарвардського університету.

Під час навчання в Гарварді Сендберг познайомилася з Лоренсом Саммерсом — викладачем економіки, який в 1990-х роках працював головним економістом у Світовому банку, а потім міністром фінансів США. Саммерс став для неї другом і наставником; на початку 1990-х він покликав Шеріл до Світового банку на посаду наукової співробітниці (вона займалася проблемами інфекційних захворювань в Індії), а в 1996-му вона очолила його апарат в міністерстві фінансів. У проміжку Сендберг встигла повернутися в університет і закінчити бізнес-школу.

У 2001 році, коли Саммерс пішов з посади, Шеріл Сендберг влаштувалася в Google. У той час пошуковик тільки запустив сервіс контекстної реклами Google AdWords, який пізніше став для компанії основним джерелом прибутку. Сендберг займалася питаннями монетизації. У тому ж році у її команді було чотири людини, в 2008-му, коли Сендберг йшла з компанії, там працювали чотири тисячі фахівців. Економістка також зробила внесок в запуск благодійного розділу Google.org.

Після шести років роботи, перебуваючи на посаді віце-президента за світовими онлайн-продажами, Сендберг була готова увійти в топ-менеджмент компанії, проте місця для неї не знайшлося. Генеральний директор Google Ерік Шмідт запропонував їй пост фінансової директорки. Вона відмовилася, вважаючи цю посаду недостатньо відповідальної.

«Її цікавила позиція операційної директорки, але всі рішення в Google брала на себе трійка засновників: Ерік Шмідт, Ларрі Пейдж і Сергій Брін, - писав про Сендберг у 2011 році журнал New Yorker. — Ускладнювати цю структуру в компанії не хотіли».

Зустріч, що визначила долю і самої Сендберг, і компанії Facebook, сталася 24 грудня 2007 року на різдвяній вечірці у колишнього операційного директора Yahoo Дена Розенсвейга. Шеріл Сендберг була до того моменту однієї з найуспішніших жінок в американській IT-індустрії, а Марк Цукерберг, за висловом автора Buzzfeed — «23-річною дитиною», що несподівано опинилася на чолі однієї з найвідоміших IT-компаній світу.

Після декількох довгих перемовим відбулась домовленість: Шеріл Сендберг стане операційною директоркою Facebook і буде займатися стратегією монетизації. Незважаючи на старання керівництва Google відрадити її, в березні 2008 року Сендберг звільнилася з корпорації і вийшла на роботу в компанію Цукерберга.

Прихід Шеріл Сендберг в Facebook найчастіше описують як поява в компанії «дорослої людини». До 2008 року Сендберг стала не просто хорошим менеджером: в її особі компанія отримала управліницю з економічною освітою, досвідом роботи в Вашингтоні і досконалим розумінням того, як влаштована мережева економіка.

Ще в лютому 2008 року керівництво Facebook формулювало свою стратегію так: «Потрібно зробити найкращий сайт, а тоді і гроші з'являться». До кінця весни — на третьому місяці роботи Шеріл Сендберг — компанія прийняла стратегію монетизації через рекламу і спонсорський контент.

Коли Facebook почала приносити прибуток, Сендберг фактично стала в компанії другою по важливості людиною — вона займалася продажами, маркетингом і розвитком, а також відповідала за кадри, зв'язки зі ЗМІ та громадськістю.

У 2012 році Шеріл Сендберг увійшла до ради директорів Facebook, ставши першою жінкою в його складі, а незабаром стала мільярдеркою: станом на початок 2012 року їй належало понад 40 мільйонів акцій компанії. Після виходу Facebook на біржу Сендберг продала велику частину. Зараз Forbes оцінює її стан в півтора мільярда доларів.

Шеріл Сендберг вважають головною відповідальною за те, що Facebook стала єдиною технологічною компанією, що отримала статус «суперєдинорога» (єдинорога називають IT-стартапи, чия ринкова вартість оцінюється в мільярд доларів і вище; оцінка Facebook станом на 2012 рік перевищувала 100 мільярдів). Як пише Buzzfeed, Сендберг і сама виявилася в світі IT-компаній чимось на зразок єдинорога: її ім'я стало прозивним, і кожна велика компанія мріє роздобути свою Шеріл.

«Включайся: жінки, робота й воля вести за собою»

У травні 2013 року вийшла друком книга Сендберґ «Включайся: жінки, робота й воля вести за собою»^[en], що одразу стала бестселером New York Times та Amazon. Спираючись на власну історію, Сендберґ розповідає у книзі про дискримінацію жінок на робочому місці та заохочує жінок серйозніше ставитися до кар'єри, а чоловіків — брати свою половину хатньої неоплачуваної роботи. Попри успіх книги, вона викликала і критику, в тому числі з боку феміністок.

2017 року у співавторстві з психологом Адамом Грантом випустила книгу Option B («План Б»).

Заяви

23 травня 2012 р. Сендберґ виголосила промову перед випускниками Бізнес-школи Гарварду, поділившись досвідом успіху в Силіконовій долині та рівноправ'я жінок і чоловіків у бізнесі.

«Ви входите в інший діловий світ, ніж входила я. Мій тільки починав об'єднуватися, ваш — надто об'єднаний. Мій був конкурентний, ваш — на порядок конкурентніший. Мій змінювався швидко, а ваш змінюється ще швидше. В той час, як розпадаються традиційні структури, також повинне еволюціонувати і лідерство — від ієрархії до спільної відповідальності, від командування і контролю до вислуховування та спрямування»

Примітки

1. Gregersen E. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. FemBio database
   d:Track:Q61356138
3. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #1033331341 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. https://en.wikipedia.org/wiki/Sheryl_Sandberg
6. Sheryl Sandberg, Facebook’s Long-Time COO, Becomes First Woman On Its Board Of Directors. TechCrunch (амер.). Процитовано 21 листопада 2020. 
7. Eldon, Eric (25 червня 2012). Sheryl Sandberg, Facebook’s Long-Time COO, Becomes First Woman On Its Board Of Directors. TechCrunch. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 7 жовтня 2012. 
8. data-src="https://i1.wp.com/philanthropywomen.org/wp-content/uploads/2020/05/Screen-Shot-2020-05-16-at-7.19.57-PM.png?fit=49%2C43, <img width="49" height="43" alt="Ariel Dougherty"; Src="data:image/Gif;base64, Ssl=1" Class="avatar Avatar-49 Wp-User-Avatar Wp-User-Avatar-49 Alignnone Photo Lazyload"; src="https://i1.wp.com/philanthropywomen.org/wp-content/uploads/2020/05/Screen-Shot-2020-05-16-at-7.19.57-PM.png?fit=49%2C43, R0lGODlhAQABAAAAACH5BAEKAAEALAAAAAABAAEAAAICTAEAOw==" /><noscript><img; Dougherty, ssl=1" width="49" height="43" alt="Ariel Dougherty" class="avatar avatar-49 wp-user-avatar wp-user-avatar-49 alignnone photo" />Author Ariel (13 серпня 2019). . Philanthropy Women (амер.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 
9. Kent, Muhtar (18 квітня 2012). . Time. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 20 квітня 2012. 
10. Harris, Paul (16 березня 2013). . The Japan Times (амер.). Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 21 листопада 2020. 
11. Auletta, Ken. . The New Yorker (en-us). Архів оригіналу за 14 липня 2011. Процитовано 21 листопада 2020. 
12. Auletta, Ken. . The New Yorker (en-us). Архів оригіналу за 14 липня 2011. Процитовано 22 листопада 2020. 
13. . web.archive.org. 16 червня 2012. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 22 листопада 2020. 
14. . Forbes (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 22 листопада 2020. 
15. . BuzzFeed News (англ.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020. 
16. . Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 24 вересня 2015. 
17. Кетрін Ротенберґ. Підйом неоліберального фемінізму [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Політична критика. — 23.09.2015
18. Ненсі Фрейзер, Гаррі Гаттінґ. Фемінізм, коли «включитися» означає «включитися за рахунок інших» [ 21 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Спільне. — 03.11.2015
19. . Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 28 березня 2020. 
20. Промова Шеріл Сандберг (Фейсбук) в Гарварді 2012 | Блог [ 5 квітня 2013 у Wayback Machine.] Віктора Коваленка

Шеріл Сандберг [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Медуза