Шеракарар (Шоркарор, Шеркарер) (д/н — бл. 80) — цар (коре) Куша в 70—80 роках.
| Шеракарар | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Давньоєгипетський фараон | |||||||||||
| Правління | 70—80 роки | ||||||||||
| Попередник | Аманітора | ||||||||||
| Наступник | Аманітаракіде | ||||||||||
| |||||||||||
| Батько | Натакамані | ||||||||||
| Мати | Аманітора | ||||||||||
| Народився | невідомо | ||||||||||
| Помер | бл. 80 | ||||||||||
| Місце поховання | Мерое |
Життєпис ред.
Молодший син царя Натакамані і Аманітора. Також висувається версія, що Шеракарар був одружений з донькою останніх. Згадується в написах разом з натакамані при фундації храму Амону в Амарі, а також его ім'я виявлено в кімнаті В501 у храмі Амона в Напаті.
Після смерті батька близько 70 року панував разом з матір'ю Аманітора. Після її смерті панував нетривалий час, приблизно до 5 років. Йому належить тріумфальний напис, знайдений у Джебель-Кейлі біля торгового маршруту до Кассали. Це крайній східній напис Кушу, знайдений натепер.
Поховано в піраміді № 10 у Мерое. Влада перейшла до Аманітаракіде.
Джерела ред.
- G. A. Reisner, The Meroitic Kingdom of Ethiopia: A Chronological Outline, The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 9, No. 1/2 (Apr., 1923), pp. 34-77
- Derek A. Welsby, The Kingdom of Kush: The Napatan and Meroitic Empires, Princeton: Markus Wiener Publishers, 1998.