Аманітора (д/н — бл. 75) — цариця (кандаке) Куша в 50—75 роках.
| Аманітора | |
|---|---|
| Давньоєгипетський фараон | |
| Правління | 50—75 роки |
| Попередник | Натакамані |
| Наступник | Шераркарар |
| | |
| У шлюбі | Натакамані |
| Діти | Арікакагтані Шеракарар |
| Народився | невідомо |
| Помер | бл. 75 |
| Місце поховання | Мерое |
Життєпис ред.
Походження достеменно невідоме. Ймовірно, була донькою або іншою родичкою Навідемак. Стала дружиною царя Натакамані, з яким зображена поруч у храмах Амона в Напаті й Мерое, храмі Апедемака в Нагу. Напевне, це було потрібно Натакамані для зміцнення прав на трон.
Разом з тим про власну державну діяльність Анамітора замало відомостей. Після смерті чоловіка посіла трон або стала регентшою при синові Шеракарарі, оскільки другий син-спадкоємець Арікакагтані помер невдовзі після Натакамані.
Правління Аманітора було нетривалим, можливо, зріклася влади на користь сина. Під час її правління в Мерої були побудовані резервуари для зберігання води. У 70 році відправила кінноту на допомогу Титу Флавію Веспасіану під час придушення юдейськогоп востання.
Похована в піраміді № 1 у Мерое. Будівля має розмір лише приблизно 6×6 м, при цьому насправді це не піраміда, а дві мастаби, побудовані одна на одній. Її ім'я знайдено в поховальній камері.
Джерела ред.
- Bertha Porter, Rosalind L. B. Moss, Ethel W. Burney: Topographical Bibliography of Ancient Egyptian Hieroglyphic Texts, Reliefs, and Paintings. VII. Nubia, The Deserts, and outside Egypt. Griffith Institute/ Ashmolean Museum, Oxford 1975, S. 243
- László Török, Fontes Historiae Nubiorum, Vol. III, Bergen 1998, S. 901—904, ISBN 8291626073
- Michael H. Zach, Gedanken zur kdke Amanitore, in Begegnungen, Antike Kulturen im Niltal, herausgegeben von C. A. Arnst, I. Hafemann, A. Lohwasser, Leipzig 2001, ISBN 3934374026, 509—520