Шварно Данилович бл 1230 1269 руський князь з династії Романовичів князь холмський з 1264 великий князь литовський 1267

Взимку 1254/55 (можливо 1255/56) взяв участь у поході батька на ятвягів. Навесні 1255 або 1256 р. Данило Галицький послав Шварна на міста в басейнах Случі і Тетерева, населення яких визнало владу Золотої Орди.

Після смерті Данила Романовича у 1264 році володів Галицьким, Холмським, Дорогочинським князівствами і Чорною Руссю.

1262 року Шварно розбив мазовшан під Черськом^{[джерело?]}.

Мацей Стрийковський вказував, що Шварно власноручно вбив свого шваґра — мазовецького князя Земовита І, однак польський дослідник Александер Сьвежавський вважав, що це не виглядає правдоподібним.

Шварно був прихильником об'єднання сил Литви і Короліства Русі для боротьби проти ятвягів і польських феодалів^{[джерело?]}.

Допоміг великому князеві литовському Войшелкові (колишньому новогрудському князю) в його боротьбі проти опозиції. В роки правління в Литві Войшелка (1264—1267) Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як співправителя і спадкоємця трону. Після убивства Міндовга в Литві боролися дві партії — національно-язичницька і руська християнська. Перша хотіла зберегти литовську релігійну та національну самобутність, друга — орієнтувалась на християнське Руське королівство й спиралось на руський елемент в литовській державі.

1267 року Войшелк передав йому повністю владу над Литвою, а сам пішов до монастиря. Однак 1267 старший брат Шварна, галицький князь Лев Данилович, ображений тим, що Войшелк передав князівство не йому, а його молодшому братові, підступно вбив литовського князя, після чого довір'я поміж правлячими елітами обох країн було втрачено. По смерті Шварна великим князем у Литві став литовець Тройден.

Примітки Редагувати

Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі^{[недоступне посилання]}. — Варшава, 1846. — Т. 1. — С. 296.
Świeżawski A. Siemowit I (ok. 1215—1262) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 66. (пол.)

Література Редагувати

Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Квятковський А. Знайдено могилу сина Данила Галицького. Справді? [ 13 червня 2015 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2015. — 11 червня.
Котляр М. Ф. Шварно Данилович [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 603. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Шварно Данилович / Довідник з історії України [ 27 червня 2020 у Wayback Machine.] / ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.

Попередник
Войшелк

Великий князь Литовський
1267-1269

Наступник
Роман Вовк

Попередник
Данило Галицький

Князь галицький
1264-1269
разом з Левом I

Наступник
Лев I Данилович

Попередник
Роман Данилович

Князь холмський
1264-1269

Наступник
Юрій Львович

[МС_296-1] Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі^{[недоступне посилання]}. — Варшава, 1846. — Т. 1. — С. 296.

[2] Świeżawski A. Siemowit I (ok. 1215—1262) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 66. (пол.)