www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шарль Пеґі Шарль П єр Пеґі фр Charles Péguy 7 січня 1873 р Орлеан 5 вересня 1914 Вільруа французький письменник фр Charl

Шарль Пеґі

Шарль П'єр Пеґі (фр. Charles Péguy; 7 січня 1873 р., Орлеан — 5 вересня 1914, Вільруа) — французький письменник.

Шарль Пеґі
фр. Charles Péguy
Ім'я при народженні фр. Charles-Pierre Péguy
Псевдонім Pierre Deloire і Pierre Baudouin
Народився 7 січня 1873(1873-01-07)[…]
Орлеан
Помер 5 вересня 1914(1914-09-05)[…] (41 рік)
Ле-Плессі-л'Евек
Поховання Grande Tombe de Villeroy (Chauconin-Neufmontiers)d
Країна  Франція
Діяльність письменник, поет, есеїст, журналіст, філософ, драматург, військовослужбовець, літературний критик
Сфера роботи література
Alma mater Вища нормальна школа, Ліцей Ланакаль і коледж Сент-Барбd
Мова творів французька
Конфесія католицтво
У шлюбі з Charlotte Péguyd
Діти Charles-Pierre Péguyd, Pierre Péguyd, Marcel Péguyd і Germaine Péguyd
Автограф
Нагороди

Mort pour la France

Конкур женераль

Estrade-Delcros awardd (1911)

Broquette-Gonin prize in poetryd (1915)

Сайт: charlespeguy.fr
 Шарль Пеґі у Вікісховищі
  Висловлювання у Вікіцитатах
  Роботи у  Вікіджерелах

Біографія ред.

Пеґі народився в родині столяра Дезіре Пеґі та майстрині з ремонту стільців Сесіль Кере (Cécile Quéré). Оскільки батько рано помер, хлопчик ріс разом із матір'ю та бабусею, неписьменною фермеркою. Спочатку він навчався в початковій школі в Орлеані, потім був стипендіатом у місцевій гімназії і, нарешті, в ліцеї Лаканаль в містечку Со . Він успішно закінчив середню школу і в листопаді 1892 року розпочав військову службу в Орлеані. Оскільки він був напівсиротою, служба була обмежена одним роком. Після диплому бакалавра філософії, отриманого в липні 1894 року, Пеґі вдалося з третьої спроби скласти вступний іспит до École normal supérieure, яку він залишив у серпні 1898 року після невдачі з випускними іспитами. Зрештою Пеґі відмовився від університетської кар'єри і став книгарем та письменником.

1895 року Пеґі став членом Соціалістичної партії . 1897 року з'явилася його перша драма «Жанна д'Арк» , яку Пеґі опублікував під псевдонімом. Разом із друзями Пеґі заснував у Парижі книгарню Librairie Georges Bellais. У справі Дрейфуса він приєднався до критики, сформульованої Емілем Золя в памфлеті «J'Accuse». 1899 року вийшов із Соціалістичної партії. Розрив між багатими та бідними тепер вважався нездоланним навіть через прагнення зробити кар'єру.

1906 року Пеґі звернувся до католицизму. У результаті в його творчості з'явилися деякі націоналістичні відтінки.

1914 року Пеґі мав звання лейтенанта резерву у французькому піхотному полку № 276. Він загинув від ворожого пострілу в голову незадовго до початку битви на Марні. Похований на військовому цвинтарі в Шоконен-Нефмонтьє.

Доробок Шарля Пегі, особливо його критику ідеології прогресу, нещодавно з новою увагою прочитали французькі філософи, соціологи та письменники, зокрема Ален Бадью, Ален Фінкелькраут та Бруно Латур.

Твори ред.

  • Jeanne d'Arc. 1897
  • Notre patrie. 1905
  • Clio. Dialogue de l'histoire et de l’âme païenne. 1909
  • Le mystère de la charité de Jeanne d'Arc. 1910
  • Victor-Marie, Comte Hugo. Solvuntur objecta. 1910
  • Notre jeunesse. 1910
  • Le porche du mystère de la deuxième vertu. 1911
  • Le mystère des Saints Innocents. 1912.
  • L'argent, L'argent suite. 1913
  • Ève. 1913

Переклади українською ред.

Одну поезію Шарля Пеґі українською мовою перекладав Микола Зеров («Прощання з Мезою»).

Примітки ред.

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  3. ↑ SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. ↑ Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  5. Пеги Шарль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  6. Elke Lindhorst: Die Dialektik von Geistesgeschichte und Theologie in der modernen Literatur Frankreichs. Dichtung in der Tradition des «Renouveau Catholique» von 1890—1990. Königshausen & Neumann, Würzburg 1995 ISBN 3-8260-1020-5, S. 24ff.
  7. Joseph Hanimann: Der Kreuzritter der Heiligen Johanna. Zum 100. Todestag neu entdeckt: Charles Péguy. Süddeutsche Zeitung, 5. September 2014, S. 14.
  8. . Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021. 

Література ред.

  • , Lemma Péguy im BBKL
  • Henri Guillemin: Charles Péguy. Paris 1981
  • Joseph Hanimann: Der Unzeitgenosse. Charles Péguy: Rebell gegen die Herrschaft des Neuen. Hanser, München 2017 ISBN 978-3-446-25610-1
  • Jorge Molinas Lara: Crisis and commitment: Political ethics on Charles Péguy. Universität Valencia, 2014
  • Hella Tiedemann-Bartels: Verwaltete Tradition. Die Kritik Charles Péguys. Alber, Freiburg 1986 ISBN 3-495-47600-8

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Sharl P yer Pegi fr Charles Peguy 7 sichnya 1873 r Orlean 5 veresnya 1914 Vilrua francuzkij pismennik Sharl Pegifr Charles Peguy 1 Im ya pri narodzhenni fr Charles Pierre Peguy 1 Psevdonim Pierre Deloire 1 i Pierre Baudouin 1 2 Narodivsya 7 sichnya 1873 1873 01 07 1 3 Orlean 5 1 Pomer 5 veresnya 1914 1914 09 05 1 3 41 rik Le Plessi l Evek 1 Pohovannya Grande Tombe de Villeroy Chauconin Neufmontiers dKrayina Franciya 1 Diyalnist pismennik poet eseyist zhurnalist filosof dramaturg vijskovosluzhbovec literaturnij kritikSfera roboti literatura 2 2 Alma mater Visha normalna shkola Licej Lanakal i koledzh Sent BarbdMova tvoriv francuzka 1 2 2 Konfesiya katolictvoU shlyubi z Charlotte PeguydDiti Charles Pierre Peguyd Pierre Peguyd Marcel Peguyd i Germaine PeguydAvtografNagorodi Mort pour la France Konkur zheneral Estrade Delcros awardd 1911 Broquette Gonin prize in poetryd 1915 Sajt charlespeguy fr Sharl Pegi u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Zmist 1 Biografiya 2 Tvori 3 Perekladi ukrayinskoyu 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaBiografiya red Pegi narodivsya v rodini stolyara Dezire Pegi ta majstrini z remontu stilciv Sesil Kere Cecile Quere Oskilki batko rano pomer hlopchik ris razom iz matir yu ta babuseyu nepismennoyu fermerkoyu Spochatku vin navchavsya v pochatkovij shkoli v Orleani potim buv stipendiatom u miscevij gimnaziyi i nareshti v liceyi Lakanal v mistechku So Vin uspishno zakinchiv serednyu shkolu i v listopadi 1892 roku rozpochav vijskovu sluzhbu v Orleani Oskilki vin buv napivsirotoyu sluzhba bula obmezhena odnim rokom Pislya diplomu bakalavra filosofiyi otrimanogo v lipni 1894 roku Pegi vdalosya z tretoyi sprobi sklasti vstupnij ispit do Ecole normal superieure yaku vin zalishiv u serpni 1898 roku pislya nevdachi z vipusknimi ispitami Zreshtoyu Pegi vidmovivsya vid universitetskoyi kar yeri i stav knigarem ta pismennikom 6 1895 roku Pegi stav chlenom Socialistichnoyi partiyi 1897 roku z yavilasya jogo persha drama Zhanna d Ark yaku Pegi opublikuvav pid psevdonimom Razom iz druzyami Pegi zasnuvav u Parizhi knigarnyu Librairie Georges Bellais U spravi Drejfusa vin priyednavsya do kritiki sformulovanoyi Emilem Zolya v pamfleti J Accuse 1899 roku vijshov iz Socialistichnoyi partiyi Rozriv mizh bagatimi ta bidnimi teper vvazhavsya nezdolannim navit cherez pragnennya zrobiti kar yeru 1906 roku Pegi zvernuvsya do katolicizmu U rezultati v jogo tvorchosti z yavilisya deyaki nacionalistichni vidtinki 1914 roku Pegi mav zvannya lejtenanta rezervu u francuzkomu pihotnomu polku 276 Vin zaginuv vid vorozhogo postrilu v golovu nezadovgo do pochatku bitvi na Marni Pohovanij na vijskovomu cvintari v Shokonen Nefmontye Dorobok Sharlya Pegi osoblivo jogo kritiku ideologiyi progresu neshodavno z novoyu uvagoyu prochitali francuzki filosofi sociologi ta pismenniki zokrema Alen Badyu Alen Finkelkraut ta Bruno Latur 7 Tvori red Jeanne d Arc 1897 Notre patrie 1905 Clio Dialogue de l histoire et de l ame paienne 1909 Le mystere de la charite de Jeanne d Arc 1910 Victor Marie Comte Hugo Solvuntur objecta 1910 Notre jeunesse 1910 Le porche du mystere de la deuxieme vertu 1911 Le mystere des Saints Innocents 1912 L argent L argent suite 1913 Eve 1913Perekladi ukrayinskoyu red Odnu poeziyu Sharlya Pegi ukrayinskoyu movoyu perekladav Mikola Zerov Proshannya z Mezoyu 8 Primitki red a b v g d e zh i k l m n Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 a b v g d Czech National Authority Database d Track Q13550863 a b SNAC 2010 d Track Q29861311 a b Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Pegi Sharl Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Elke Lindhorst Die Dialektik von Geistesgeschichte und Theologie in der modernen Literatur Frankreichs Dichtung in der Tradition des Renouveau Catholique von 1890 1990 Konigshausen amp Neumann Wurzburg 1995 ISBN 3 8260 1020 5 S 24ff Joseph Hanimann Der Kreuzritter der Heiligen Johanna Zum 100 Todestag neu entdeckt Charles Peguy Suddeutsche Zeitung 5 September 2014 S 14 Sharl Pegi Proshannya z Mezoyu Pereklad Mikoli Zerova Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 22 grudnya 2021 Literatura red Webarchiv Lemma Peguy im BBKL Henri Guillemin Charles Peguy Paris 1981 Joseph Hanimann Der Unzeitgenosse Charles Peguy Rebell gegen die Herrschaft des Neuen Hanser Munchen 2017 ISBN 978 3 446 25610 1 Jorge Molinas Lara Crisis and commitment Political ethics on Charles Peguy Universitat Valencia 2014 Hella Tiedemann Bartels Verwaltete Tradition Die Kritik Charles Peguys Alber Freiburg 1986 ISBN 3 495 47600 8Posilannya red Bibliografiya Sharl Pegi Nimecka nacionalna biblioteka Roboti pro Sharl Pegi Cifrova biblioteka Nimechchini Centr Sharlya Pegi fr Arhivovano 6 bereznya 2005 u Wayback Machine Mihael Stallkneht Buti vilnim ne oznachaye buti modernistom nim Arhivovano 14 grudnya 2019 u Wayback Machine NZZ 3 cherven 2017 roku Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Sharl Pegi amp oldid 35241220