Оле́г Микола́йович Шайта́нов (нар. 28 червня 1977, Київ, Українська РСР, СРСР) — колишній український футзаліст. Головний тренер «Епіцентру К3» і жіночої збірної України з футзалу. У минулому — захисник низки українських клубів, гравець національної збірної України. Дворазовий віце-чемпіон Європи, майстер спорту України міжнародного класу.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олег Миколайович Шайтанов | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 28 червня 1977 (46 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Київ, УРСР, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 179 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 70 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Шайтан | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Захисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1983—1990 1990—? | ДЮСШ-15 (Київ) СДЮШОР «Динамо» (Київ) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби (футзал) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання | | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. |
Біографія ред.
Єдина дитина у сім'ї. Мати спортсмена, Катерина, — вахтер у гуртожитку; батько, Микола, працював на заводі «Радар». У шестирічному віці пішов у ДЮСШ-15. Перший тренер - Ануш Петрович Фаградян. У 1990 році перейшов до юнацької команди київського «Динамо» Віктора Кондратова і з нею поїхав на турнір в Італію, де посів друге місце. У футболі виступав на позиції нападника.
1994 року після закінчення СДЮШОР «Динамо» (Київ) вступив на кафедру футболу київського Український державний університет фізичного виховання і спорту, де вперше познайомився з футзалом. Перед тим два роки виступав в Обухові на рівні чемпіонату області з футболу.
Відіграв сезон за «Корпію», яка була пов'язана з університетом. Після завершення сезону команда виїхала на товариський турнір до Чехії, де Шайтанову вдалося себе добре проявити. Після цього турніру він отримав запрошення від Станіслава Гончаренка в «Інтеркас», куди й перейшов.
Молодому гравцю не вдалося проявити себе належним чином і на початку сезону 1998/99 він був відданий в оренду «Корпії». Невдовзі після повернення з оренди перед сезоном 1999/00 Шайтанов залишив «Інтеркас» і перейшов в «Уніспорт-Будстар», в якому провів два успішних сезони під час яких виграв чемпіонство і отримав виклик у національну збірну.
Після розформування «Уніспорт-Будстару» мав кілька пропозицій від різних клубів і вирішив приєднатися до «Запоріжкоксу», оскільки головним тренером запорізької команди став добре йому відомий колишній наставник столичного клубу Олексндр Гуржеєв. По закінченню сезону 2001/02 «Запоріжкокс» припинив своє існування і захисник отримав пропозиції від двох грандів українського футзалу - «Інтеркасу» і «Шахтаря». У підсумку, Шайтанов обрав київський клуб, у якому провів наступні п'ять сезонів.
Після розформування «Інтеркасу» захисник перейшов у інший київський клуб «Планету-Міст», де провів два сезони, але цей клуб теж припинив існування.
Наступним клубом Шайтанова стала грузинська «Іберія Стар». Чемпіонат Грузії тоді ще не почався і Шайтанов виступав тільки у товариських турнірах та Кубку УЄФА. Після того як став відомий жереб Елітного раунду Кубку УЄФА, який був не дуже сприятливим для грузинської команди, керівництво відпустило деяких легіонерів, серед яких був і українець.
Після повернення додому Шайтанов став граючим тренером столичного клубу «Епіцентр К3». Перед завершенням сезону 2015/16 він завершив кар'єру гравця і сконцентрувався на тренерській роботі.
29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії.
25 травня 2018 року був призначений головним тренером жіночих збірних України з футзалу.
17 грудня 2020 року на Виконкомі Асоціації футзалу України було прийнято рішення продовжити контракт Олега Шайтанова на посаді головного тренера жіночої збірної України до 31 грудня 2022 року.
Нагороди і досягнення ред.
Гравець ред.
Командні ред.
Чемпіон України: 2002/03
Срібний призер чемпіонату України (3): 1997/98, 2004/05, 2006/07
Бронзовий призер чемпіонату України: 2005/06
- Володар Кубка України: 2004/05
- Фіналіст Кубка України: 1997/98
- Фіналіст Суперкубка України: 2005
- Переможець турніру «Кубок визволення»: 1997
- Фіналіст Кубка України: 1998/99
Чемпіон України: 2000/01
- Переможець турніру «Кубок визволення»: 2009
Переможець Другої ліги: 2012/13
- Чемпіон світу серед уболівальників (Буенос-Айрес, Аргентина): 2011
Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003
Чемпіон світу серед студентів: 2004
Бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів: 2002
Особисті ред.
- У списках 18 найкращих гравців України: 2000/01
- У списках 15 найкращих гравців України (3): 2001/02, 2002/03, 2004/05
Примітки ред.
- Шахрай Роман. Олег Шайтанов: «„Уніспорт-Будстар“ - моя команда» // «Український футбол». — 2001. — Вип. 7 (770) (20 січня). — С. 4.
- Мини-футбол: грузины увели у нас кубок (рос.)
- Украинские футзалисты зарубежом. [ 2 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ветераны футзала Украины и России разошлись миром [ 1 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
- . Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 1 січня 2021.
- Грузинский триумф на харьковском паркете + ФОТО + ВИДЕО [ 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
Джерела ред.
- Гулій, Андрій (30 листопада 2016). . futsalua.org. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
- Гулій, Андрій (2 грудня 2016). . futsalua.org. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
- Статистичний довідник Статистичні дані IV Чемпіонату України з міні-футболу сезону 1996-1997 рр.
- В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)