Бронепоїзди УНР і УГА — броньовані потяги, які використовувалися українськими арміями під час радянсько-української війни 1918—1920 років. В УНР вони мали назву панцерники або панцерні потяги. Вони були взяті на озброєння армії УНР у кінці 1918 — початку 1919. Три імпровізовані бронепоїзди були у Січових Стрільців ще під час антигетьманського повстання у листопаді 1918. Згодом до них додалися два справжні бронепоїзди, успадковані від армії Гетьманату. У грудні 1918 у Києві почалося будівництво 4 нових бронепоїздів. Впродовж 1919 року в ході боїв частини армії УНР захопили декілька більшовицьких бронепоїздів. Станом на 16 серпня 1919 року перед наступом на Одесу армія УНР мала у своєму складі 9 бронепоїздів. Сумарно вони мали 12 гармат та 54 кулемети, понад 700 осіб екіпажу. Усі бронепоїзди було втрачено до кінця 1919 року. Нові бронепоїзди будувалися у середині 1920 року та існували в об'єднаній армії УНР до листопада 1920 року.
Перші бронепоїзди в ЗУНР створювалися на основі звичайних потягів, укріплених дерев'яними брусами. Надалі у кузнях Дрогобича почалося будівництво справжніх панцерників.
Відомі бронепоїзди армії УНР ред.
| Назва | Час створення або захоплення | Склад і озброєння | Екіпаж, командування | Ареал бойових дій, належність до частини | Час загибелі | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1-й панцирний потяг Твердовського | січень 1919 | невідомо | сотник Матвій Твердовський (командир) | Лівобережна Україна; пізніше у складі Південної групи ДА УНР | квітень 1919 (знешкоджений і переданий румунам) | легкий саморобний потяг; команда на чолі з командиром перейшла після знешкодження на потяг Помста |
| 1-й Український кулеметно-гарматний | 26 лютого 1918 | 1 гармата, 4—5 кулеметів | 12 старшин, 7 козаків; підосавул Ракунов (командир) | воював до кінця Першої українсько-більшовицької війни | травень 1918 (розформований) | саморобний бронепоїзд, створений на Поліссі |
| Агатон | невідомо | невідомо | невідомо | У складі Північної групи ДА УНР. Від 8 квітня 1919 року у безпосередньому підпорядкуванні начальника 19-ї дієвої дивізії Агатона Добрянського. | 27 травня 1919, знищено у Здолбунові частинами корпусу УСС | знищено разом з чотирма іншими |
| Богунець | 30 липня 1919 (захоплений у бою біля станції Клемачівка Чорними Запорожцями полковника Дяченка) | 6 гармат і 12 кулеметів | невідомо | 2-й панцирний загін під командуванням полковника Марчевського (станом на 16 серпня 1919 року) | невідомо | |
| Великий Луг | невідомо | невідомо | невідомо | бій біля Христинівки, серпень 1919 року | невідомо | бій за участі трьох бронепоїздів (також «Запорозька Січ» і невідомий) описав Володимир Сосюра; бронепоїзд вирвався з оточення |
| Вільна Україна (I) | грудень 1917 | кілька гармат, 24 кулемети | добровольці з числа гімназистів та студентів; капітан Долгополов (командир) | бої на лінії Бахмач-Доч (грудень 1917 — січень 1918) | 7 лютого 1918 (захоплений більшовиками) | колишній російський потяг типу «Хунхуз»; у лютому 1918 використаний пробільшовицькі налаштованими залізничниками проти українських військ під час вуличних боїв у Києві, виведений з ладу, пізніше остаточно захоплений більшовиками |
| Вільна Україна (II) | серпень 1919 (захоплений під Старокостянтиновом силами УГА в більшовиків, до того носив назву «Комунист Коростеньського района») | невідомо | 2-й панцирний загін під командуванням полковника Марчевського (станом на 16 серпня 1919 року) | бої за Київ; ІІ-й корпус УГА | 17 листопада 1919 (захоплений денікінцями, перейменований на «Грозу») | збудований на київському заводі Греттера і Кріванека |
| Вірний син (Вірний син України) | імовірно перейменований «Правобережний», за іншими даними захоплений у Жмеринці у серпні 1919 | 1 гаубиця, 3 легкі гармати | 14 старшин, 2 підстаршин, 125 козаків; командир — полковник Овчаренко | напрямок Вапнярки, ст. Сербинівка | 13 листопада 1919 року, знищений артилерією Добровольчої армії | |
| Воля | кінець 1918 — початок 1919 | 6 кулеметів | сотник Гарбузюк (командир) | бої за Коростень (січень 1919); 2-й панцирний загін під командуванням полковника Марчевського (станом на 16 серпня 1919 року) | 25—26 вересня 1919 (захоплений білогвардійцями) | за спогадами підполковника Дієвої армії УНР Прохода Василя Хомича |
| Гайдамака | кінець грудня 1918 (захоплений у білогвардійців 3-м Гайдамацькім полком О. Волоха) | 2 гармати, 14 кулеметів | невідомо | дивізія бронепоїздів під командуванням отамана Бойчука (лютий 1919 року) | червень 1919 (знищений власною командою під час загального відступу ДА УНР) | |
| Галичина | серпень 1919 (захоплений в Старокостянтинові 8-м полком 4-ї бригади УГА в більшовиків) | 1 гармата, 5 кулеметів | невідомо | дивізія бронепоїздів (серпень 1919 року) | 17 листопада 1919 (захоплений радянськими повстанцями) | Перейменований «Богунец», спочатку носив назву «Золочів» |
| Гандзя | перейменовано (див. бронепоїзд Палій) | 2 гармати, 4 кулемети | старшина Сидоренко, хорунжий Гиренко (комендант) | Сірожупанна дивізія Армії УНР | квітень 1919 (біля Коростеня, оточений більшовиками, знищений екіпажем) | відремонтований більшовиками, потім воював з українськими та білогвардійськими військами |
| Грім | невідомо | невідомо | невідомо | бій за Бердичів (24 березня 1919); Корпус Січових Стрільців | 27 травня 1919, знищено у Здолбунові частинами корпусу УСС | знищено разом з чотирма іншими |
| Дорошенко | грудень 1918 | невідомо | хорунжий Іван Коцюрюба (командир) | ст. Печанівка (захоплено 21 березня 1919), Рівне-Здолбунів (30 квітня 1919); 3-й полк Корпусу Січових Стрільців УНР (березень 1919) | 27 травня 1919, знищено у Здолбунові | знищено разом з чотирма іншими |
| Запорізька Січ | липень 1919 | невідомо | невідомо | невідомо | невідомо | легкий саморобний бронепоїзд; наприкінці серпня команда «Запорозької Січі» перейшла на потяг «Хортиця» |
| Запорожець | трофейний, виготовлений у Кременчузі | 2 гармати та 14 кулеметів | 23 старшини, 101 козак, командир — хорунжий Петришин; комендант з березня 1919 — Куликівський Микола Йосипович | бої за Полтаву (січень 1919), Східну Волинь (березень 1919 — серпень 1920), район Бучача та Чорткова (вересень 1920); дивізія бронепоїздів (лютий 1919 року) | 19 листопада 1920, підірваний відступаючими українськими військами | |
| Кармелюк | 24 травня 1920 (захоплений польськими військами радянський «Красний крестьянін») | два артилерійські вагони, пізніше 2 гармати, 17 кулеметів | 20 старшин, 266 козаків, 5 коней; полковник Дворенко-Дворкін (друга половина 1920) | район Чорткова (серпень 1920); Волинська дивізія | 21 листопада 1920, підірваний відступаючими українськими військами | |
| Кліщ | початок 1919 | 8 кулеметів, 1 гармата або 5 кулеметів | 52 вояки та старшини; чотар Личик (командир) | 2-й панцирний загін під командуванням полковника Марчевського (станом на 16 серпня 1919 року) | 18 жовтня 1919 (непевно), імовірно захоплений білогвардійцями | |
| На Україну | початок вересня 1920 | невідомо | 6 старшин, 51 козак, 11 коней | не брав участі в бойових діях | перша половина жовтня 1920 (приблизно) | фігурує в документах Дієвої армії УНР вереснем 1920 року |
| Отаман Мельник | серпень 1919 (захоплений в Старокостянтинові 8-им полком 4-ї бригади УГА в більшовиків) | локомотив і 4 вагони; 2 гармати і 16 кулеметів | 10 артилеристів, 18 кулеметників, командир і його помічник; поручник Степан Невпораний (командир) | район Чуднова та Старокостянтинова, дивізія бронепоїздів (серпень 1919 року) | знищений власною командою в оточенні біля ст. Тарасівка | |
| Палій | листопад 1918, побудований на ст. Конотоп | 2 гармати | невідомо | бої за Бахмут, Ніжин і Городню; Сірожупанна дивізія Армії УНР | невідомо | перейменовано (див. Гандзя) |
| Партизан | весна 1919 | 1 гармата, 5 кулеметів | 4 старшини, 1 лікар, 2 підстаршини, 36 козаків | сарненський напрям Північної групи ДА УНР; 19-та дієва дивізія А. Добрянського | знищений власною командою 26—27 травня 1919 на ст. Здолбунів | легкий саморобний бронепоїзд |
| Помста | трофейний | 3 гармати, 7 кулеметів | чотар Твардовський, сотник Федір Суярко (начальник кулеметів) | битва за Вапнярку; дивізія бронепоїздів (лютий 1919 року) | кінець листопада 1919 (підірваний, один броневагон пізніше увійшов до складу іншого українського бронепоїзду) | |
| Правобережний | липень 1919 | 1 гаубиця, 3 гармати, 14 кулеметів | полковник Овчаренко | 1-й панцирний загін (серпень 1919 року) | 29 листопада 1919 (покинутий і спалений у Проскурові, через загрозу захоплення денікінцями) | імовірно, наприкінці серпня — на початку вересня 1919 перейменований на «Вірний Син України» |
| Республиканець | початок 1919 | невідомо | 20—30 вояків, командир — К. Сорока | Правобережна Україна; у складі Південної групи ДА УНР | березень 1919 (перейшов на бік більшовиків) | легкий саморобний бронепоїзд |
| Сагайдачний | трофейний («Товарищ Троцкий», тривалий час називався «Полонений», «окремий панцирний потяг») — кінець березня 1919 | 2 гаубиці | невідомо | Луцьк, Рівне | 27 травня 1919, знищено у Здолбунові частинами корпусу УСС | знищено разом з чотирма іншими |
| Січовий | початок 1919 | 1 тридюймова гармата, 16 кулеметів; пізніше 2 гармати, 4 кулемета | невідомо | Лівобережна Україна (січень 1919); Бердичів (березень 1919), потім у районі Шепетівки та Старокостянтинова; Корпус Січових Стрільців | 18 червня 1919 (захоплений більшовиками під ст. Деражня) | саморобний бронепоїзд Корпусу СС |
| Січовий Стрілець (I) | листопад 1918 (захоплений в офіцерських дружин військ Скоропадського) | 1 гармата, 10 кулеметів, пізніше 1 гармата, 8 кулеметів | хорунжий О. Вудкевич (командир), чотарі Глова та Грицюк (командири кулеметних відділень) | Лівобережна Україна (січень 1919), Коростень (березень 1919); Осадний корпус | квітень 1919 (захоплений більшовиками у Коростені) | колишній російський бронепоїзд № 4, у 1918 надійшов на озброєння Армії Української Держави; на початку січня 1919 змінив назву на «Стрілець» |
| Січовий Стрілець (ІІ) | 21 квітня 1919 (захоплений Групою Січових Стрільців більшовицькій «Товарищ Ворошилов») | 2 кулеметних броневагона, вагон із постачанням, вагон для обслуги і набоїв | хорунжий О. Вудкевич, с 1 травня 1919 — хорунжий Іван Машура; сотник Іванів (комендант) | 3-й полк Корпусу Січових Стрільців УНР (березень 1919 року) | 24 травня 1919 захоплений польською армією (перейменовано на «Генерал Довбор» пол. «Generał Dowbor»/«Krechowiak») | 21 березня 1919 разом з Корпусом УСС захопили станцію Печанівка |
| Слава | невідомо | невідомо | рівненське Полісся, район Дубна (травень 1919 року) | невідомо | На початку 1919 року брав участь у наступі українських сил на протибільшовицькому фронті, рівненське Полісся. Перебував у районі Дубно для підтримки групи отамана Беня в травні 1919 року. | |
| Слава Україні | Побудований у вересні-жовтні 1915 року, тип «Хунгуз», під назвою бронепоїзд № 3. З кінця 1917 року | невідомо | Спочатку складався з двох однакових двовісних панцирних вагонів та панцирного паровоза серії «О», захищених 12-16 мм бронею. Внутрішній об'єм вагонів поділявся на кулеметний каземат та баштову гарматну установку. В казематі на особливих столах встановлювалося 12 кулеметів Шварцлозе (по шість на кожному облавку). Боєкомплект складав 1500 набоїв на кулемет. Баштова установка розташовувалася в передній частині вагона, у ній встановлювалася 3-дюймова гірська гармата зразка 1904 роки, згодом була замінена на гармату зразка 1909 року. Команда бронепоїзда складалася з трьох взводів (кулеметного, артилерійського, технічного) та паровозної бригади. Загалом чотири старшини та 90 рядових стрільців. У травні 1918 року замість розбитої установки 76-мм гірської гармати зразка 1904 року встановлено 76-мм зенітну гармату зразка 1914/15 років. Восени 1918 року чехословаки замінили гарматну установку другого майданчика на конічну вежу з 76,2-мм польовою гарматою зразка 1902 року. | У січні 1918 року брав участь у боях за Київ проти більшовиків. | 25 січня 1918 року, при взятті Києва більшовиками, бронепоїзд захопив загін чорноморських моряків під командуванням А. Полупанова. Перейменований у «Полупановці», тако ж зустрічається назва «Свобода або смерть». | У липні 1918 року захоплений чехословацьким корпусом та перейменуваний на «Орлик» |
| Стрілець | початок січня 1919 | невідомо | 100 чоловік залоги та кулеметна чота; хорунжий Махонько (командир) | 4-й Запорізький ім. І. Богуна полк | імовірно захоплений радянськими військами 19 січня 1919 у Полтаві | саморобний бронепоїзд |
| Сух | початок грудня 1918 | 4 кулемети | сотник Лебедів (командир) | напрям Дубровиця — Лунінець (початок 1919); 2-й панцирний загін під командуванням полковника Марчевського (станом на 16 серпня 1919), 3-й дивізіон бронепоїздів (з вересня 1919) | 18 жовтня 1919 (непевно), імовірно захоплений білогвардійцями | |
| Таємний | осінь 1919 | гірські гармати та кулемети | сотник Федір Суярко-Животівський (начальник кулеметів) | бій в районі Проскурова; дивізія бронепоїздів (серпень 1919 року) | 15 листопада 1919 (пошкоджений і виведений з ладу) | 29 жовтня 1919 р. разом з 4 українськими бронепоїздами здійснив спробу захопити Вапнярку. |
| Хортиця | серпень 1919 | бронеплощадка, броневагон; 2 гармати, 8 кулеметів. | командири — поручик Дмитро Гонта, пізніше хорунжий Василь Ляшенко | бої за Вапнярку, Рудницю, Попелюхи; 3-я дивізія (серпень 1919 року) | листопад 1919 (пошкоджений і залишений) | 29 жовтня 1919 р. разом з 4 українськими бронепоїздами здійснив спробу захопити Вапнярку. |
| Чорноморець | травень-червень 1920, як польський бронепоїзд «Rewera», 19 серпня 1920 переданий військам УНР | 4 тридюймових гармати, 1 гармата 4,5 дюйма, 10—12 кулеметів | 20 старшин, 210 козаків; прапорщик флоту Л. Костяченко (командир) | бої з 8-ю більшовицькою кавалерійською дивізією поблизу Стрия (кінець серпня 1920), бої поблизу Дністра; бригада морської піхоти УНР (з 21 серпня 1920 року) | листопад 1920 (знищений екіпажем) | 21 листопада 1920 року на берегах Збруча під Підволочиськом морський курінь, підтримуваний вогнем бронепоїзда, забезпечив відхід українського війська |
Відомі бронепоїзди УГА ред.
| Назва | Час створення або захоплення | Склад і озброєння | Екіпаж, командування | Ареал бойових дій, належність до частини | Час загибелі | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Безіменний потяг станіславського виробництва | початок травня 1919 | невідомо | колишня команда «Люсі» | не взяв участі в бойових діях | 18 травня 1919 спалений власною командою через загрозу захоплення | |
| Ч.1 та Ч.2 | початок листопада 1918 | початково 1 броневагон; пізніше 2 броневагона, 1 гармата 8 см, 4 кулемета | початково 18 вояків, після переробки — 3 старшин, 5 підстаршин, 64 стрільця, командир — Іван Садлич | бої в районі Хирова | залишений у Хирові після пошкоджень отриманих 15 грудня 1918, захоплений поляками | збудований під керівництвом чотаря Осипа Бережницького |
| Ч. 1 | Побудований на станції Старе Село. | Поїзд складався з двох залізничних платформ і вагона для піхоти, озброєних гарматами і кулеметами; під командуванням поручника Володимира Тотуєскуля. | понад 9 осіб; | Належав до Другого корпусу УГА | 27 травня 1919 року поїзд взяв участь в атаці на станцію Палагич, де польські війська зазнали поразки і було захоплено 9 військовополонених. | Брав участь у битві за Сихів, яка закінчилась перемогою українського війська. |
| Ч. 2 | початок 1919 | 2 броневагона | чотар Бережницький | бої в районі Хирова, Дрогобича | після середини травня 1919 доля невідома | збудований у Дрогобичі на заводі «Польмін», базувався на ст. Глибока |
| Ч. 2 | Побудований у березні 1919 року в Дрогобичі на заводі (майстерні рафінерії; був створений на основі товарного вагону, укріпленого старими рейками. | 1 гармата і 7 кулемети. | чотар Т. Швець (командир), старшина О. Верхола | Належав до Третього корпусу УГА | Підірваний 16 травня 1919 року відступаючими українськими військами. | Бойове хрещення отримав під Великим Любенем, брав участь у боях на Верещиці, під Ставчанами, Щирцем. Бронепоїзд використовували для наведення порядку в Дрогобичі під час бунту у квітні 1919 року. Відомим став також через «виправу по старшинах» (командир — чотар Т. Швець; за мовчазної згоди команданта (командира) 7-ї Львівської бригади УГА Альфреда Бізанца, заїхав до Стрия збирати по кав'ярнях старшин, які ухилялись від фронту). |
| Ч.2 Люся | Був побудований наприкінці 1918 року в Дрогобичі під наглядом четаря Солодухи. | 1 вагон, 1 гармата і 3 кулемета (з січня 1919 — 2 вагони, 2 гармати і 8 кулеметів) | 19 осіб; поручник Володимир Тотуєскуль (командир), поручник Стефан Руменович | Належав до Третього корпусу УГА. | Спалений і покинутий 18 травня 1919 року, через неможливість проїзду. | Бронепоїзд взяв участь у битві за Великий Любінь, місто було захоплене українськими військами. |
| Ч. 212 | невідомо | 2 гармати і 2 кулемети. | 13 осіб; Батека (командир) | Належав до Першого корпусу УГА, був розміщений у Радехові. | залишений у травні 1919 року | У березні 1919 року бронепоїзд взяв участь в облозі Белза. |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 34.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 14.
- Тинченко, Я. Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у визвольній війні 1917—1920 рр.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 5.
- Тинченко, 2012, с. 11.
- Тинченко, 2012, с. 10—11.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 35.
- Тинченко, 2012, с. 26.
- Тинченко, 2012, с. 27.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 28.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 29.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 30.
- Руккас, 2015, с. 274.
- Руккас, 2015, с. 274—275.
- Тинченко, 2012, с. 31.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 33.
- ↑ Руккас, 2015, с. 278.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 36.
- Тинченко, 2012, с. 17.
- Коломієць М. «Хунгуз» — перший бронепоїзд. «Моделіст-конструктор». — 1994. — № 8 (рос.)
- ↑ Тинченко, 2012, с. 37.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 38.
- Тинченко, 2012, с. 38—39.
- Тинченко, 2012, с. 39.
- Тинченко, 2012, с. 48.
- Тинченко, 2012, с. 49.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 98.
- ↑ Тинченко, 2012, с. 97.
- Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія… с. 151—2
Джерела ред.
- Гонта, Д. (2005). . Військово-історичний альманах 1 (10): 71—91. Архів оригіналу за 24 серпня 2006.
- Печенюк, С. І. (2010). Бронепоїзди — фортеці на рейках. Дослідження з історії техніки 12: 28—40.
- Моргун, М. В. (2009). . Вісник Національного університету «Львівська політехніка» 652: 107—111. Архів оригіналу за 26 червня 2013.
- Дєдик, Олександр (1992). . Літопис Червоної Калини 6–7. Архів оригіналу за 17 вересня 2011.
- Руккас, А. О. «Разом з польським військом»: Армія Української Народної Республіки 1920 р. : (структура, організація, чисельність та уніформа) : Київській національний університет імені Тараса Шевченка. Історичний факультет. — К. : Видавець Олег Філюк, 2015. — 480 с. — 300 екз. — ISBN 9786177122813.
- Тинченко, Я. Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у визвольній війні 1917—1920 рр.. — К. : Темпора, 2012. — 112 с. — (Militaria Ukrainica). — 2000 екз. — ISBN 978-617-569-044-4.
Посилання ред.
Література ред.
- Моргун, М. В.; Лиса Р. Л. (2012). . Вісник Національного університету «Львівська політехніка» 724: 135—139. Архів оригіналу за 3 липня 2015.