Чуйке́вичі — старовинний старшинсько-дворянський рід, що походив від Ничипора (Никифора) Чуйкевича, який жив у 17 столітті.
| Чуйкевичі | |
|---|---|
| Опис герба: Щит: в лазурному полі срібний лук зі стрілою, супроводжуваний згори срібною птицею. Нашоломник: п'ять пір'їн павича.. | |
| Родоначальник: | Ничипір (Никифор) |
| Місце походження: | Полтава |
| Маєтки: | Чуйківка, Розбишівка, Лучки, Пушкарівка, Дулів, Біловоди, Попівка, Бистрик |
Найвідоміші представники роду Редагувати
До роду Чуйкевичів належали:
- сини Никифора Чуйкевича:
- Олександр Никифорович Чуйкевич — полтавський городовий (1665) і полковий (1693—1706) писар;
- Василь Никифорович Чуйкевич — київський наказний полковник (1701), згодом генеральний суддя (1706—1709). Був прихильником гетьмана Івана Мазепи. 1710 року засланий до Сибіру, де прийняв чернецтво;
- син Олександра Чуйкевича:
- Федір Олександрович Чуйкевич (1685; за іншими даними 1695 — близько 1764; за іншими даними — близько 1759) — український правознавець;
- син Василя Чуйкевича:
- Семен Васильович Чуйкевич — державний діяч Гетьманщини. Від 1728 року разом із Степаном Тарнавським керував Генеральною канцелярією. У 1730—1734 роках — ніжинський полковий суддя, згодом тимчасово очолював Ніжинський полк. Чоловік Мотрі Василівни Кочубей.
Серед представників роду Чуйкевичів:
- Петро Андрійович Чуйкевич (близько 1783 — 1831) — учасник Бородінського бою, за який одержав орден Володимира. У 1814—1816 роках — директор Окремої канцелярії військового міністра О.Горчакова. З 1823 року — генерал-майор. 3 1829 року — начальник штабу Окремого Оренбурзького корпусу. Присвятив Д.Трощинському свій переклад з французької «Познание человека» (1806). Автор книг «Стратегические рассуждения о первых действиях россиян за Дунаем в 1810 г.», «Рассуждения о войне 1812 г.» (1813).
На думку Олександра Оглоблина, до цього роду (по лінії Федора Чуйкевича) належав педагог, етнограф Петро Омелянович Чуйкевич (1818 — близько 1876).
Дворянський рід Чуйкевичів було записано до першої частини родовідної книги Чернігівської губернії.
Примітки Редагувати
- [. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. Чуйкевичи (рос.)]
- Кривошея, 2014, с. 94-97.
Література Редагувати
- Мицик Ю. Чуйкевичі [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 581. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Оглоблин Олександр. Чуйкевичі // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 10.
- Білокінь Сергій. Чуйкевичі // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 1065—1066.
- Павленко Сергій. За кого 300 років тому Мотря Кочубей вийшла заміж // Голос України. — 2008. — 10 січня. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Кривошея, Володимир (2014). Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том І Ч.: Десна Поліграф ISBN 978-617-7223-01-5.
Посилання Редагувати
- Чуйкевичі [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- База даних із генеалогії та суміжних тем. Чуйкевич [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Див. також Редагувати
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |