Чжао Хуань (кит. трад.: 趙桓; піньїнь: Zhào Huán), храмове ім'я Ціньцзун (спрощ.: 钦宗; кит. трад.: 欽宗; піньїнь: Qīnzōng; 23 травня 1100 — 14 червня 1161) — дев'ятий імператор династії Сун, останній правитель Північної Сун. Імператор Ціньцзун був старшим сином і очевидцем спадкоємця імператора Хуейцзун. Його мати була супругою імператора Хуейцзун, імператрицею Ван. У 1126 році, коли сили імперії Цзінь під проводом Юрченів вторглися в Імперію Сун, починаючи першу облогу Біньцзіна, перелякавшись, імператор Хуейцзун мав намір тікати, але його чиновники переконали спочатку зректися престолу, а потім тікати. Потім Хуейцзун зрікся престолу і передав свій трон імператору Цинцзуну, а потім прийняв титул Тайшанг Хуан ("Імператор у відставці") і втік у сільську місцевість
| Чжао Хуань спрощ. кит.: 赵桓 | |
| 19 січня 1126 — 20 березня 1127 року | |
|---|---|
| Попередник: | Чжао Цзі |
| Спадкоємець: | Чжао Гоу |
| Народження: | 23 травня 1100 або 1100 Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун |
| Смерть: | 14 червня 1161 або 1156 |
| Країна: | Династія Сун |
| Рід: | House of Zhaod |
| Батько: | Чжао Цзі |
| Мати: | Empress Xiangongd |
| Шлюб: | Empress Renhuaid |
| Діти: | Zhao Chend, Zhao Jind, Zhao Xund і Roujia princessd |
| Автограф: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Походив з імператорського роду Чжао. Був сином Чжао Цзі. Зійшов на трон 1126 року після зречення свого батька, якого вразили раптові атаки чжурчженів.
Новий імператор спробував організувати оборону північних земель та столиці — міста Кайфен, але йому забракло досвіду й підтримки з боку військовиків. Іншим фактором було те, що серед чиновників переважали вихідці з південних префектур. Вони не вважали за потрібне витрачати сили та кошти задля оборони півночі. Водночас він виявив себе нерішичум та довірливим. 1127 року, повіривши наклепам, зняв з посади талантовитого військовика Лі Гана, чим одразу скористались вороги. Зрештою чжурчжені 1127 року вдерлись до Китаю, розбили армію Сун, згодом раптово захопили Кайфен, а разом з тим колишнього імператора, Хуейцзуна, та чинного — Ціньцзуна.
1128 року Чжао Хуаня разом із батьком відрядили до столиці чжурчженів, міста Янцзінь, а 1130 року заслали на північ (сучасна провінція Хейлунцзян, північна Маньчжурія). Лише 1141 року колишньому імператору виділили наділ на території сучасної провінції Ганьсу й надали титул ґуна. Разом з тим він перебував у становищі заручника. Не маючи змоги вільно пересуватись, увесь час проводив в отриманому маєтку, де й помер 1161 року.
Влада Редагувати
Залишившись самостійно розібратися з вторгненням Цзінь, імператор Циньцзун призначив генерала Лі Ган (李綱), щоб очолити військових Суна, щоб відбитися від загарбників. Однак імператор Циньцзун не був вирішальним лідером і часто виносив погані судження. Врешті-решт, він усунув Лі Ганга з його призначення в надії розпочати мирні переговори з імперією Цзінь і відправив свого молодшого брата Чжао Гоу на переговори, але його схопили і вимагали викуп. Це може сприяти рішенню імператора Гаозунга не врятувати Цінцьзун. Перша облога Бяньцзіна закінчилася після того, як Циньцзун подарував місто чжурчженам і платив їм щорічну данину. Імператор Хуейцзун повернувся, почувши, що облога закінчена.
Причини другої облоги Бяньцзина Редагувати
Незважаючи на це, майже як тільки армії Цзінь покинули Кайфен, імператор Ціньцзун відмовився від угоди і відправив дві армії, щоб відбити війська Чжурчжен, які атакують Тайвань, і зміцнити оборону Чжуншаня і Хецзяня. Армія з 90 000 солдатів та інша з 60 000 була розгромлена силами Цзінь до червня. Друга експедиція з порятунку Тайваня також була невдалою. Імператор Ціньцзун відхилив пропозицію про посилення північних кордонів, мотивуючи це тим, що вони ніколи не зможуть повернутися, і відправив своїх генералів до інших частин країни. Імператорський суд Цзінь направив до Сун двох послів. Два посли були дворянами з колишньої династії Ляо. Імператор Ціньцзун неправильно оцінив ситуацію і вважав, що їх можна використовувати для обернення проти правителя Цзінь, імператора Тайцзунга. Імператор Ціньцзун відправив закодований лист, запечатаний у воску свічок, запросивши їх приєднатися до Сун, щоб утворити союз Анті-Цзінь, але посли передали лист імператору Тайцзунгу і в помсту звинуватили імператора Ціньцзуна в порушенні мирного договору і направили ще більшу армію проти Сун.
Захоплення Редагувати
Оскільки Ціньцзун помилково вилучив армію для розміщення в різних частинах країни, сили Цзінь врешті-решт прорвали стіни столиці Сун, Біньцзінь, в 1127 році і окупували місто в історично відомій події як Цзінкангський інцидент ("Цзинканг" був ім'я імператора Цінцзун.) Імператор Ціньцзун разом зі своїм батьком імператором Хуейцзун та рештою їхньої родини потрапили в полон до сил Цзінь, що означало кінець Північної Сун. Брат Ціньцзуна Чжао Гоу зумів втекти до південного Китаю, де він відновив імперію як династію Південних Сун і став історично відомим як імператор Гаозун.
Життя в династії Цзінь Редагувати
20 березня 1127 року імператор Ціньцзун та його батько були понижені до статусу простолюдинів і 13 травня 1127 року депортовані до столицs Цзінь. У 1128 році двоє колишніх імператорів Сун були змушені одягнути траурні сукні та вшанувати предки імператорів Цзінь у їхньому родовому храмі . Крім того, правитель Юрчен, імператор Тайдзун, дав двом колишнім імператорам Сун зневажливі титули, щоб принизити їх: імператора Ціньцзуна називали "маркізом Чонхун" (重 昏 侯; буквально "Маркіз з подвійною головою"), а імператора Хуейцзуна - "герцогом Hunde "(昏 德 公; буквально" Герцог з каламутною головою "). У 1141 р., Коли Імперія Цзінь нормалізувала відносини з (Південною) Імперією Сун, чжурчженці перейменували титул імператора Ціньцзуна в більш нейтрально звучачий "Герцог Тяньшуйський командуючий" (天水 郡公), який базується на командуванні, розташованому в верхів’я річки Вей. Через кілька місяців колишній імператор почав отримувати платню завдяки своєму дворянському статусу. Він прожив решту свого життя в полоні в імперії Цзінь, яка використовувала його як заручника для тиску на імперію Сун. У 1142 році імператор Гаозун підписав Шаосінський договір, який уклав мир з династією Цзінь. Це знищило шанс Цінцзуна повернутися. У 1156 році, в акті приниження, імператор Цзінь, який на той час був принцом Вітання, наказав йому та колишньому імператору Тяньцуо Ляо змагатися у матчі поло. Імператор Ціньцзун був слабким і кволим, і тому швидко впав з коня. Сам імператор Тяньцуо, незважаючи на те, що був дуже старим, був більш знайомий з верховою їздою, намагався врятуватися, але стрільці Чжурчжені обстрелили його до смерті. Імператор Ціньцзун помер як хворий і розбитий чоловік у 1161 році, провівши дві третини свого життя в династії Цзінь . Йому виповнився 61 рік на момент смерті. Його назва храму означає "Шанований предок".
Девіз правління Редагувати
- Цзінкан (靖康) 1126—1127
Сім'я Редагувати
Імператриця Чжу( династія Чжу) - дружина (1102-1127)
- Чжао Чень - коронований принц (1117-1128)- перший син
- Принцеса Руджія (1121)
Дефеї (династія Чжу) - дружина (1110-1142)
- Чжао Цзінь ( 1127) - другий син
- Дочка (1130)
Кайрен, з клану Чжен (才 人 鄭氏), особисте ім'я Цинюнь
- Чжао Сюнь (趙 訓 1129) - третій син
Кайрен, з клану Ді (才 人 狄 氏; 1114), особисте ім'я Югуй (玉輝)
- Дочка (1129)
Примітки Редагувати
- ↑ https://www.biografiasyvidas.com/biografia/q/qinzong.htm
- ↑ China Biographical Database
- ↑ Ebrey P. B. Emperor Huizong — 1 — Harvard University Press, 2013. — P. 302. — 696 p. — ISBN 978-0-674-72525-6
Джерела Редагувати
- [1] [ 29 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Династія Сун [Електронний ресурс] // Міжнародне радіо Китаю. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://ukrainian.cri.cn/848/2017/01/25/2s47583.htm [ 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Династія Сун [Електронний ресурс] // China ABC----XIV:Історія. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://ukrainian.cri.cn/chinaabc/chapter14/chapter140108.htm [ 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Попок А.А., Трощинський В.П. КИТАЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kytay [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Урусов В. Б. Китай [Електронний ресурс] / В. Б. Урусов // Кримський Інститут сходознавства НАН України Україна та Українська асоціація синологів від імені The Chinese Studies. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://chinese-studies.com.ua/sites/default/files/Archive/2018/2/6.pdf [ 6 березня 2021 у Wayback Machine.].