Червоності́йкість (англ. hot hardness, англ. red hardness) — характеристика жаротривкості сталі та сплавів, що вказує на їхню здатність зберігати при нагріванні до температур червоного розжарення (зазвичай це 600…700 °C) високу твердість та зносостійкість, отримані в результаті термічного оброблення.
Підвищена червоностійкість — характерна властивість інструментальних сталей. Червоностійкість досягається легуванням сталі вольфрамом, молібденом, ванадієм, хромом, а також високотемпературним гартуванням. Згадані хімічні елементи, утворюючи складні карбіди, перешкоджають розпаду мартенситу, так як вони виділяються (випадають) з мартенситу при більш високій температурі, ніж вуглець з мартенситу у вуглецевих сталях.
Червоностійкість визначають за максимальною температурою, при нагріванні до якої сталь зберігає певну твердість; наприклад, швидкорізальна сталь зберігає твердість до 60 HRC при температурі 620…650 °C.
Найвища червоностійкість у твердих сплавів (900…1100 °C).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Schneider, G., Jr. . AmericanMachinist.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 18 липня 2016.
- . TheFreeDictionary.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 18 липня 2016.
- Косяченко А. П., Молчан И. А. Слесарное дело. 4-е изд., доп. и перераб. — М.: Машиностроение, 1969. — 256с.
- Красностойкость // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
Джерела Редагувати
- Захаркін О. У. Технологічні основи машинобудування. Навчальний посібник. — Суми: Вид-во СумДУ, 2009. — 137 с.
Посилання Редагувати
- Червоностійкість // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 210. — ISBN 978-966-7407-83-4.