Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2013) |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2013) |
Нейтральність цієї статті під сумнівом. (серпень 2013) |
Вілор Петрович Чекмак (20 грудня 1925, Сімферополь, СРСР — 10 листопада 1941, село Алсу під Севастополем) — боєць партизанского спротиву урумського (грецького) походження, розвідник.
Вілор Петрович Чекмак | |||
---|---|---|---|
Народився | 20 грудня 1925 Сімферополь | ||
Помер | 10 листопада 1941 (15 років) Алсу ·повішення | ||
Поховання | Меморіальне братське кладовище радянських воїнів, Севастополь | ||
Громадянство | СРСР | ||
Національність | урум | ||
Діяльність | Партизани | ||
Учасник | німецько-радянська війна | ||
Нагороди | | ||
Сім'я ред.
Батько Вілора — Чекмак Петро Андрійович — був комуністом і політпрацівником. Багато часу проводив у відрядженнях. Петро Андрійович був учасником громадянської війни в Росії, радянсько-фінської і Другої Світової воєн. Загинув в боях під Москвою восени 1941. Від другого шлюбу мав сина Валерія, який народився в місті Богородицьк, Тульскої області.
Мати — Любов Георгіївна Чубар — була дуже активною людиною, депутатом міськради, займалася ліквідацією неписьменності.[джерело?] Приділяла багато часу та зусиль вихованню свого єдиного сина. Дізналася про героїчну загибель сина тільки в 1943 році. Переживши війну, померла в будинку для літніх людей. До останніх днів підтримувала дружбу з письменником Михайлом Лезинським, автором книги про її сина.
Молодший брат по батькові Вілора, Валерій Петрович Чекмак, 1939 року народження, проживає в Києві. Має сина Чекмака Віталія та дочку Чекмак Марину, онучку та двох онуків.
Біографія ред.
Народився 20 грудня 1925 року в місті Сімферополі. Згодом його сім'я переїхала до Севастополя. Вчився у Севастополі в школі N 1. У 1941 році закінчив 8 класів. Вілор добре вчився, мав різнобічні інтереси, художні і музичні здібності. Мріяв стати художником. Разом зі своїм другом Володимиром Снєжинським брав активну участь в різних творчих конкурсах. В його школі була команда юнаків, які захоплювались книгою Александра Дюма «Три мушкетери». Вони грали в мушкетерів, вигадуючи різні, іноді дуже серйозні, випробування для виховання характеру.
Влітку 1941 року почалася війна. Старший товариш Вілора, що вирушав на фронт, залишив йому вівчарку на прізвисько Ральф.
6 серпня 1941 разом з цією вівчаркою Вілор пішов в партизанський загін. Коли почалася Друга Світова війна на території СРСР, Вілор, незважаючи на захворювання серця і всупереч проханням матері, пішов в партизанський загін. Став розвідником.
10 листопада 1941 року він був на варті. Першим помітив нацистів, що наближалися до партизанського загону.[джерело?] Пострілом з ракетниці він попередив свій загін про небезпеку, а сам став у бій з нацистами, що прибували.[джерело?] У юнака був автомат та декілька гранат.[джерело?] Вілор бився до останнього патрона.[джерело?] Коли стріляти було вже нічим, він почав кидати у нацистів гранати.[джерело?] Останньою гранатою Вілор підірвав себе і противників.[джерело?] За злою іронією долі, саме в ці місця в дитинстві Вілор виїжджав на відпочинок з дитячим садком, а потім з друзями-школярами.
Вілор Чекмак був перепохований 20 грудня 1965 року в день свого 40-ліття на Меморіальному братському кладовищі радянських воїнів в селищі Дергачах, 6 км від Севастополя.
Нагороди ред.
Посмертно нагороджений медалями «За оборону Севастополя» (1945 р.), «За бойові заслуги» (1965 р.) Про подвиг Вілора Чекмака радянські письменники Михайло Лезинський і Борис Ескін написали книгу «Живи, Вілор!».
Цікаві факти ред.
- Ім'я Вілор означає абревіатуру з російської мови: Владимир Ильич Ленин Октябрьская Революция.
- За часів радянщини багато піонерських загонів, особливо в Криму, носили ім'я Вілора Чекмака.
На могилі Чекмака В. П. написані наступні слова:
Хай тебе з нами немає, хай пройде багато років. Ми тебе не забудемо, Вілор. Піонери 5б кл. шк. № 3 1974 р.
Примітки ред.
- Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 24 серпня 2013.
Посилання ред.
- http://www.sevtolib.org.ua/index.php?id=1475 (рос.)
- Книга «Живи, Вілор!» [ 14 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://krymology.info/index.php/Чекмак,_Вилор_Петрович [ 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://www.deti.spb.ru/feedback/answer/otv_feb10/ [ 11 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://kraevedenie.net/2011/05/06/sevastopol_shkolnik/ [ 21 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
- http://www.sevmonument.ru/readarticle.php?article_id=139 [ 29 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
- http://ondorog.ru/mogily-pamyatniki-epitafii-dorogoy-tsenoy-zaplatili-sovetskie-lyudi-za-svobodu-net-vozmozhnosti[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |