Чай Жун (кит.: 柴榮; піньїнь: Chái Róng), храмове ім'я Шицзун (кит.: 世宗; піньїнь: Shìzōng; 27 жовтня 921 — 27 липня 959) — другий імператор Пізньої Чжоу періоду п'яти династій і десяти держав.
| Чай Жун | |
| 26 лютого 954 — 27 липня 959 року | |
|---|---|
| Попередник: | Го Вей |
| Спадкоємець: | Го Цзунсюнь |
| Народження: | 27 жовтня 921 Сінтай, Хебей, Чжилі, Династія Цін |
| Смерть: | 27 липня 959 (37 років) Кайфен, Династія Пізня Чжоу |
| Поховання: | Сіньчжен |
| Країна: | Династія Пізня Чжоу |
| Батько: | Chai Shoulid |
| Шлюб: | Empress Fu the Elderd, Empress Fu the Youngerd і Q8256064? |
| Діти: | Q11110116?, Q11110247?, Q11110248?, Го Цзунсюнь, Q10350976?, Q11110187? і Q10350999? |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Його батько був братом дружини імператора Го Вея. З дитинства Чай Жун як син виховувався в родині тітки. Го Вей, який не мав синів, перед смертю оголосив своїм спадкоємцем Чай Жуна, в бачаючи в ньому гарного правителя своєї держави.
Вважається найбільш успішним імператором всього періоду п'яти династій і десяти держав. Він зумів централізувати військову владу, що дало змогу здобути низку перемог над Північною Хань, Пізньою Шу, Південною Тан, а також над Ляо. Хоча Чай Жун і помер передчасно (лише за п'ять років після сходження на престол), його діяння проклали шлях до об'єднання Китаю, завершеного імператором Сун Чжао Куан'їнем.
Після смерті Чай Жуна в липні 959 року трон успадкував йог осин Го Цзунсюнь.
Девіз правління Редагувати
- Сяньде (顯德) 954—959
Примітки Редагувати
- ↑ China Biographical Database
Джерела Редагувати
- Стара історія П'яти династій, гл. 114, 119, 120
- Історичні записи П'яти династій, гл. 12, 20
- Цзи чжи тун цзянь, гл. 288, 289, 291