Ціані́ди (ціанисті метали) — солі синильної кислоти. Клас органічних сполук, які мають у своїй структурі функціональну групу C≡N, називають нітрилами. У практичному відношенні особливо важливі ціаніди лужних металів — калію, натрію, що одержуються різними способами, наприклад прожарюванням суміші коксу і поташу в атмосфері азоту. Найбільше значення має ціанід калію (ціанистий калій).
Зверху вниз:
1. Структура валентних зв'язків
2. Об'ємна модель
3. Поверхня електростатичного потенціалу
4. 'Carbon lone pair' HOMO
Як солі дуже слабкої кислоти, ціаніди у воді в сильному ступені зазнають гідролізу:
Тому розчини мають лужну реакцію і сильно пахнуть синильною кислотою.
Отримання Редагувати
Отримують ціаніди, в результаті взаємодії основ, металів, та інших солей з синильною кислотою:
Ціаніди калію і натрію мають здатність розчиняти у присутності кисню повітря срібло і золото. На цьому засновано їх застосування для вилучення вказаних металів з руд, крім того, вони використовуються в органічному синтезі, при гальванічному золоченні і срібленні, у фотографії тощо.
Джерела Редагувати
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |