Церква Святого Карапета (вірм. Դոնի Ռոստովի Սուրբ Կարապետ եկեղեցի, рос. Церковь Святого Карапета) — вірменський храм у Ростові-на-Дону. Єдина, збережена у Нахічевані-на-Дону Вірменська церква. Розташована на території Вірменського (Пролетарського) кладовища поблизу його східній огорожі, орієнтована своїм південним порталом на головні вхідні ворота кладовища, які, у свою чергу є закінченням 10-й лінії.
| Церква Святого Карапета | |
|---|---|
| | |
| 47°14′13″ пн. ш. 39°45′08″ сх. д. / 47.23694° пн. ш. 39.75222° сх. д.Координати: 47°14′13″ пн. ш. 39°45′08″ сх. д. / 47.23694° пн. ш. 39.75222° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Росія, Ростов-на-Дону |
| Архітектор | Сазонов Василь Васильович |
| Початок будівництва | 1875 |
| Належність | Вірменська апостольська церква |
| Стан | об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd |
| Оригінальна назва | вірм. Դոնի Ռոստովի Սուրբ Կարապետ եկեղեցի |
| Епонім | Іван Хреститель |
| Присвячення | Іван Хреститель |
| Церква святого Карапета (Ростов-на-Дону) (Росія) | |
| Церква святого Карапета у Вікісховищі |
Історія ред.
Церква Святого Карапета заснована за проектом архітектора В. В. Сазонова в 1875 році, освячена 11 липня 1881. Кошти на будівництво церкви, а також притулку для жебраків і богадільні були отримані від відомої Нахічеванської благодійниці А. П. Аладжалян, похованої під південно-західною стіною церкви. Історія будівництва храмового ансамблю пов'язана з ім'ям дворянки Килини Погосовни Аладжаловой, яка померла в 1871 р. А. П. Аладжалова заповіла свій стан для "споруди на вірменському кладовищі кам'яної церкви в ім'я Іоанна Хрестителя, а також на пристрій при ній опікунської будинку, колодязя і будиночків для проживання бідних безпритульних вірменських сімейств ".
Екстер'єр ред.
Просторова композиція церкви Святого Карапета побудована в поєднанні форм базиликального і хрестово-купольного храмів. В оформленні фасадів простежуються традиційні вірменські мотиви з різьбленими кам'яними деталями.
Домінуючий мотив в оформленні фасадів — аркада. Вона представлена в першому ярусі північної та південної фасадів профільованими архівольтами напівколонами. У храмі три входи — південний, західний і північний — оформлені перспективними порталами, завершеними хрестами. Переважну роль центрального нефа підкреслює на західному і східному фасадах мотив наростаючою до центру аркади.
Інтер'єр ред.
Церква Святого Карапета довгий час залишалася єдиною серед усіх церков міста, яка побудована у вірменському стилі (до відкриття в 2011 році, на місці зруйнованого в радянські роки кафедрального собору, церкви Сурб-Арутюн (Святого Воскресіння)). Внутрішня обстановка така ж як і в інших вірменських церквах. Церква відрізняється властивої вірменської церкви лаконічністю. Іконостас церкви оздоблено з горіхового дерева в «Анійського» стилі. Стіни прикрашені орнаментальними гіпсовими медальйонами рамками і в які поміщені фрески.
Центральна ікона церкви «Богоматір» встановлена на ступінчастому подіумі. Справжні початкові фрески поміщені в медальйонах і рамках: «св. Пантелеімон», «св. Георгій», «св. Варвара», «св. Степанос» та ін Вони вражають своєю лаконічністью, строгістю і благородством коричнево-оливкового колориту, незважаючи на те, що виконані в академічній манері.
Примітки ред.
- «Донський временник»/ Культура Дона / Пам'ятки історії та культури Ростовської області / А.Шестих