www.wikidata.uk-ua.nina.az

Цар бог король цар який стверджувався надприродними здібностями чи якостями Він як правило був втіленням божества або бо

Цар-бог

Цар-бог — король (цар), який стверджувався надприродними здібностями чи якостями. Він, як правило, був втіленням божества або божественного походження. Як такий, він є гарантом уваги богів або посередник між Богом і людиною. Тому, окрім політичного домінування, він також священик.

Ритуали ред.

Сакральні королі (царі) перебувають під суворим ритуалом табу, щоб запобігти втраті або забруднення божественності. У деяких культурах, сакральних царів (королів) було ритуально вбито, коли їх божественній ефективності загрожував занепад (вік, хвороби), в інших — це робилось на регулярній основі. За словами Фрейзера (Золота гілка), це необхідна частина сакрального царства, яку можна виявити у всіх бог-царів, принаймні, як ритуальна дія компенсації. Такий акт компенсації, наприклад, щорічна публічна прочуханка вавилонського царя в Храмі Мардук.

Приклади ред.

Поняття має доісторичні корені і зустрічається в усьому світі, на острові Ява, у Субсахарській Африці, царям-шаманам приписують властивість викликати дощ та забезпечувати родючість та удачу. З іншого боку, цар також може бути призначений для страждань і спокути за свій народ. Це означає, що сакральний цар призначатися для його приношення в жертву — його вбивали в кінці терміну його повноважень, або приносили у жертву в період кризи (наприклад, Домальді).

Від бронзової доби на Близькому Сході, престол і помазання від монарха є одним з головних релігійних ритуалів. Таким чином, Саргон Аккад називав себе «посланцем Іштар», а Папа Римський носить титул «Намісник Христа».

З ранніх часів царю надавали образ пастуха — наприклад, подібний термін (Енсі) застосовувався до шумерських правителів, таких як Лугальбанда в 3-му тисячолітті до н. е. Образ пастуха поєднує в собі теми лідерства та відповідальності за поставки продовольства і захисту, а також перевагу (?).

Деякі правителі Месопотамії, наприклад, Нарам-Суен, підкреслювали це божественними атрибутами (короною з рогів, рогатим вінцем), а свої імена вказували писати з божественним детермінативом Дінгір (Digir).

Навіть Олександр Великий вважався за життя богом. Гай Юлій Цезар після його смерті, званий як «Divus Iulius» (Божественний Юлій) поруч з Юпітером Оптімусом Максимусом, зведений у ранг вищих «державних» богів; подальші римські імператори були апофеозом божеств (божественними).

Тенно є божественним в тому сенсі, що їх вважають Камі (Arahitogami), прямими нащадками богині сонця Аматерасу.

Навіть китайських імператорів у кожному конкретному випадку вважали живим богом («Син Неба»). Але особливо слід зазначити першого імператора Китаю Цінь Ши Хуан-ді, який згадується в багатьох писаннях в статусі бога-царя (Хуанді; huangdi).

Як за посередництво між людьми і божествами, в сакральних царів зараховували також за особливу мудрість (наприклад, Соломон) або за тлумачення снів.

Більшість монотеїстичних релігій, таких як юдаїзм, християнство або іслам відкидає ідею царя-бога. Сьогодні не відомі культури, в яких практикують визнання царя-бога.

Приклади божествених царів ред.

Сакральна монархія була поширена в середні віки, розглядаючи встановлення царів по милості бога:

Дослідження ред.

Вивчення поняття було введено сером Джеймсом Джорджем Фрезером в його впливовій книгзі Золота гілка (1890—1915); сакральні царства відіграють важливу роль в романтизмі і езотерика (наприклад, Юліус Евола) і деяких течіях Неоязичництва (теодізм). Школа панвавілонізму (походить з більшої частини релігії описаною в Біблії на івриті з культів сакрального царства в стародавній Вавилонії).

Так звані британські і скандинавські культ-історичні школи стверджували, що король персоніфікований бог, і стояв в центрі національної або племінної релігії. Англійські «міфу і ритуалу школи» (?) зосередилися на антропології та фольклорі, в той час як скандинавські «Упсала школи» (?), підкреслювали Семітологічні (Semitological) дослідження.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Корона з рогів бика була в давнину на Близькому Сході атрибутом бога або богині.
  2. Тенно або Сумера-мікото (японський 天皇) Небесний правитель, також відомий як Мікадо.
  3. дивись: Асатру в США

Джерела ред.

  • Henri Frankfort, Kingship and the Gods: A Study of Ancient Near Eastern Religion as the Integration of Society and *Nature. Oriental Institute Essays. Distributed for the Oriental Institute of the University of Chicago (Chicago 1948)
  • Sir James George Frazer, The Golden Bough: a study in magic and religion (London 1974).
  • Aubrey R. Johnson, Sacral Kingship in Ancient Israel (Cardiff, University of Wales Press, 1955).
  • William Fagg, Divine Kingship in Africa (London, British Museum Publications 1978).
  • Ronald Hutton, The Pagan Religions of the Ancient British Isles, (Blackwell, 1993): ISBN 0-631-18946-7
  • William Smith, D.C.L., LL.D., A Dictionary of Greek and Roman Antiquities, (London, 1875)
  • J.F. del Giorgio, The Oldest Europeans, (A.J. Place, 2006)
  • Claus Westermann, Encyclopedia Britannica, s.v. sacred kingship.
  • James George Frazer, The Golden Bough, 3rd ed., 12 vol. (1911–15, reprinted 1990)
  • A.M. Hocart, Kingship (1927, reprint 1969)
  • G. van der Leeuw, Religion in Essence and Manifestation (1933, English 1938, 1986)
  • Geo Widengren, Religionsphänomenologie (1969), pp. 360—393.
  • Lily Ross Taylor, The Divinity of the Roman Emperor (1931, reprint 1981).
  • David Cannadine and Simon Price (eds.), Rituals of Royalty: Power and Ceremonial in Traditional Societies (1987).
  • Henri Frankfort, Kingship and the Gods (1948, 1978).
  • Colin Morris, The Papal Monarchy: The Western Church from 1050 to 1250 (1989),
  • J.H. Burns, Lordship, Kingship, and Empire: The Idea of Monarchy, 1400—1525 (1992).

«Англійська школа»

  • S.H. Hooke (ed.), The Labyrinth: Further Studies in the Relation Between Myth and Ritual in the Ancient World (1935).
  • S.H. Hooke (ed.), Myth, Ritual, and Kingship: Essays on the Theory and Practice of Kingship in the Ancient Near East and in Israel (1958).

«Скандинавська школа»

  • Geo Widengren, Sakrales Königtum im Alten Testament und im Judentum (1955).
  • Ivan Engnell, Studies in Divine Kingship in the Ancient Near East, 2nd ed. (1967)
  • Aage Bentzen, King and Messiah, 2nd ed. (1948; English 1970).

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Car bog korol car yakij stverdzhuvavsya nadprirodnimi zdibnostyami chi yakostyami Vin yak pravilo buv vtilennyam bozhestva abo bozhestvennogo pohodzhennya Yak takij vin ye garantom uvagi bogiv abo poserednik mizh Bogom i lyudinoyu Tomu okrim politichnogo dominuvannya vin takozh svyashenik Zmist 1 Rituali 2 Prikladi 2 1 Prikladi bozhestvenih cariv 3 Doslidzhennya 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaRituali red Sakralni koroli cari perebuvayut pid suvorim ritualom tabu shob zapobigti vtrati abo zabrudnennya bozhestvennosti U deyakih kulturah sakralnih cariv koroliv bulo ritualno vbito koli yih bozhestvennij efektivnosti zagrozhuvav zanepad vik hvorobi v inshih ce robilos na regulyarnij osnovi Za slovami Frejzera Zolota gilka ce neobhidna chastina sakralnogo carstva yaku mozhna viyaviti u vsih bog cariv prinajmni yak ritualna diya kompensaciyi Takij akt kompensaciyi napriklad shorichna publichna prochuhanka vavilonskogo carya v Hrami Marduk Prikladi red Ponyattya maye doistorichni koreni i zustrichayetsya v usomu sviti na ostrovi Yava u Subsaharskij Africi caryam shamanam pripisuyut vlastivist viklikati dosh ta zabezpechuvati rodyuchist ta udachu Z inshogo boku car takozh mozhe buti priznachenij dlya strazhdan i spokuti za svij narod Ce oznachaye sho sakralnij car priznachatisya dlya jogo prinoshennya v zhertvu jogo vbivali v kinci terminu jogo povnovazhen abo prinosili u zhertvu v period krizi napriklad Domaldi Vid bronzovoyi dobi na Blizkomu Shodi prestol i pomazannya vid monarha ye odnim z golovnih religijnih ritualiv Takim chinom Sargon Akkad nazivav sebe poslancem Ishtar a Papa Rimskij nosit titul Namisnik Hrista Z rannih chasiv caryu nadavali obraz pastuha napriklad podibnij termin Ensi zastosovuvavsya do shumerskih praviteliv takih yak Lugalbanda v 3 mu tisyacholitti do n e Obraz pastuha poyednuye v sobi temi liderstva ta vidpovidalnosti za postavki prodovolstva i zahistu a takozh perevagu Deyaki praviteli Mesopotamiyi napriklad Naram Suen pidkreslyuvali ce bozhestvennimi atributami koronoyu z rogiv 1 rogatim vincem a svoyi imena vkazuvali pisati z bozhestvennim determinativom Dingir Digir Navit Oleksandr Velikij vvazhavsya za zhittya bogom Gaj Yulij Cezar pislya jogo smerti zvanij yak Divus Iulius Bozhestvennij Yulij poruch z Yupiterom Optimusom Maksimusom zvedenij u rang vishih derzhavnih bogiv podalshi rimski imperatori buli apofeozom bozhestv bozhestvennimi Tenno 2 ye bozhestvennim v tomu sensi sho yih vvazhayut Kami Arahitogami pryamimi nashadkami bogini soncya Amaterasu Navit kitajskih imperatoriv u kozhnomu konkretnomu vipadku vvazhali zhivim bogom Sin Neba Ale osoblivo slid zaznachiti pershogo imperatora Kitayu Cin Shi Huan di yakij zgaduyetsya v bagatoh pisannyah v statusi boga carya Huandi huangdi Yak za poserednictvo mizh lyudmi i bozhestvami v sakralnih cariv zarahovuvali takozh za osoblivu mudrist napriklad Solomon abo za tlumachennya sniv Bilshist monoteyistichnih religij takih yak yudayizm hristiyanstvo abo islam vidkidaye ideyu carya boga Sogodni ne vidomi kulturi v yakih praktikuyut viznannya carya boga Prikladi bozhestvenih cariv red Faraon Imperatorskij kult Izrayilske carstvo ye dani pro sakralni carstva v proto indo yevropejskogo suspilstva Verhovnij Korol Irlandiyi Nimecka monarhiya Nimecke carstvo Shah Korol Rimu Reks Sakrorum Rex Sacrorum Pontifika Rimskij triumf za perekazami pershe prijnyato Romula Oktavian Avgust Imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Svitska vlada papstva Kagan Ashina Mikado Praviteli imperiyi LubaSakralna monarhiya bula poshirena v seredni viki rozglyadayuchi vstanovlennya cariv po milosti boga Chudo Kapetingiv Korolivskij dotik nadprirodni zdibnosti pov yazani z korolyami Angliyi ta Franciyi Ugorska dinastiya ArpadivDoslidzhennya red Vivchennya ponyattya bulo vvedeno serom Dzhejmsom Dzhordzhem Frezerom v jogo vplivovij knigzi Zolota gilka 1890 1915 sakralni carstva vidigrayut vazhlivu rol v romantizmi i ezoterika napriklad Yulius Evola i deyakih techiyah Neoyazichnictva teodizm 3 Shkola panvavilonizmu pohodit z bilshoyi chastini religiyi opisanoyu v Bibliyi na ivriti z kultiv sakralnogo carstva v starodavnij Vaviloniyi Tak zvani britanski i skandinavski kult istorichni shkoli stverdzhuvali sho korol personifikovanij bog i stoyav v centri nacionalnoyi abo pleminnoyi religiyi Anglijski mifu i ritualu shkoli zoseredilisya na antropologiyi ta folklori v toj chas yak skandinavski Upsala shkoli pidkreslyuvali Semitologichni Semitological doslidzhennya Div takozh red Bog Imperator Derzhava simvol Duhovni knyazivstva Velikij car Velikij Katolickij Monarh Katehon Mifologichnij car Koronaciya Evgemerizm Greckij kult geroya Lyudske zhertvoprinesennya Isus Hristos u porivnyalnij mifologiyi Mesiya Skipetr Krilatij disk Zhittya smerti vidrodzhennya bozhestvaPrimitki red Korona z rogiv bika bula v davninu na Blizkomu Shodi atributom boga abo bogini Tenno abo Sumera mikoto yaponskij 天皇 Nebesnij pravitel takozh vidomij yak Mikado divis Asatru v SShADzherela red Henri Frankfort Kingship and the Gods A Study of Ancient Near Eastern Religion as the Integration of Society and Nature Oriental Institute Essays Distributed for the Oriental Institute of the University of Chicago Chicago 1948 Sir James George Frazer The Golden Bough a study in magic and religion London 1974 Aubrey R Johnson Sacral Kingship in Ancient Israel Cardiff University of Wales Press 1955 William Fagg Divine Kingship in Africa London British Museum Publications 1978 Ronald Hutton The Pagan Religions of the Ancient British Isles Blackwell 1993 ISBN 0 631 18946 7 William Smith D C L LL D A Dictionary of Greek and Roman Antiquities London 1875 J F del Giorgio The Oldest Europeans A J Place 2006 Claus Westermann Encyclopedia Britannica s v sacred kingship James George Frazer The Golden Bough 3rd ed 12 vol 1911 15 reprinted 1990 A M Hocart Kingship 1927 reprint 1969 G van der Leeuw Religion in Essence and Manifestation 1933 English 1938 1986 Geo Widengren Religionsphanomenologie 1969 pp 360 393 Lily Ross Taylor The Divinity of the Roman Emperor 1931 reprint 1981 David Cannadine and Simon Price eds Rituals of Royalty Power and Ceremonial in Traditional Societies 1987 Henri Frankfort Kingship and the Gods 1948 1978 Colin Morris The Papal Monarchy The Western Church from 1050 to 1250 1989 J H Burns Lordship Kingship and Empire The Idea of Monarchy 1400 1525 1992 Anglijska shkola S H Hooke ed The Labyrinth Further Studies in the Relation Between Myth and Ritual in the Ancient World 1935 S H Hooke ed Myth Ritual and Kingship Essays on the Theory and Practice of Kingship in the Ancient Near East and in Israel 1958 Skandinavska shkola Geo Widengren Sakrales Konigtum im Alten Testament und im Judentum 1955 Ivan Engnell Studies in Divine Kingship in the Ancient Near East 2nd ed 1967 Aage Bentzen King and Messiah 2nd ed 1948 English 1970 Posilannya red article Rex Sacrificulus in Smith s Dictionary of Greek and Roman Antiquities Svyashenni koroli kniga pro svyashenni carstva v riznih kulturah Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Car bog amp oldid 40800328