Світові рекорди з потрійного стрибку в приміщенні визнаються Світовою легкою атлетикою з-поміж результатів, показаних легкоатлетками в приміщенні, за умови дотримання встановлених вимог.
| Легка атлетика Потрійний стрибок | |
|---|---|
| Умови проведення | |
| Місце | в приміщенні |
| Рекорди (жінки) | |
| світу | Юлімар Рохас 15,74 (2022) |
| Європи | Тетяна Лебедєва 15,36 (2004) |
| України | Ольга Саладуха 14,88 (2013) |
Світові рекорди з потрійного стрибку в приміщенні фіксуються з 1990.
Хронологія рекордів ред.
| Результат | Атлетка | Місто | Дата | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 14,14 | Галина Чистякова | Глазго | 03.03.1990 | |
| 14,30 | Інеса Кравець | Севілья | 09.03.1991 | |
| 14,39 | Інеса Кравець (2) | Севілья | 09.03.1991 | |
| 14,44 | Інеса Кравець (3) | Севілья | 09.03.1991 | |
| 14,46 | Іоланда Чен | Москва | 28.02.1993 | |
| 14,47 | Інеса Кравець (4) | Торонто | 14.03.1993 | |
| 14,61 | Інна Ласовська | Москва | 14.01.1994 | |
| 14,78 | Інна Ласовська (2) | Москва | 27.01.1994 | |
| 14,90 | Інна Ласовська (3) | Льєвен | 13.02.1994 | |
| 15,03 | Іоланда Чен (2) | Барселона | 11.03.1995 | |
| 15,16 | Ашія Гансен | Валенсія | 28.02.1998 | |
| 15,16 | Тетяна Лебедєва | Будапешт | 06.03.2004 | |
| 15,25 | Тетяна Лебедєва (2) | Будапешт | 06.03.2004 | |
| 15,36 | Тетяна Лебедєва (3) | Будапешт | 06.03.2004 | |
| 15,43 | Юлімар Рохас | Мадрид | 21.02.2020 | |
| 15,74 | Юлімар Рохас (2) | Белград | 20.03.2022 | |
| 1 рік, 228 днів від дати встановлення |
Див. також ред.
- Хронологія рекордів Європи з легкої атлетики в приміщенні – Потрійний стрибок (жінки)
- Хронологія рекордів України з легкої атлетики в приміщенні – Потрійний стрибок (жінки)
Примітки ред.
- . Світова легка атлетика. Архів оригіналу за 22 лютий 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
- . Світова легка атлетика. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
Джерела ред.
- Хронологія світових рекордів з потрійного стрибку в приміщенні серед жінок на сайті Світової легкої атлетики [ 11 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Richard Hymans, Imre Matrahazi. [1] — Monaco : Multiprint, 2015. — С. 429-430. з джерела 19 лютого 2019 (англ.)