Потрі́йний стрибо́к — складна легкоатлетична вправа, яка має три послідовно виконувані стрибки — скачок, крок і стрибок. Відштовхнувшись від планки, спортсмен приземляється на ту ж саму ногу (скачок), далі відштовхнувшись цією ж ногою, приземляється на другу (крок), і далі, відштовхнувшись, робить приземлення в яму з піском на дві ноги (стрибок).
| Легка атлетика Стрибок у довжину | |
|---|---|
| Колишній світовий рекордсмен Віллі Бенкс під час літніх Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі, Південна Корея. | |
| Умови проведення | |
| Місце | просто неба / в приміщенні |
| Рекорди (чоловіки) | |
| світу | Джонатан Едвардс Уг Фабріс Занго Буркіна-Фасо 18,07 (2021) i |
| Європи | Джонатан Едвардс Тедді Тамґо Франція 17,92 (2011) i |
| України | Володимир Іноземцев 17,90 (1990) |
| Рекорди (жінки) | |
| світу | Юлімар Рохас Юлімар Рохас Венесуела 15,43 (2020) |
| Європи | Інеса Кравець Тетяна Лебедєва Росія 15,36 (2004) |
| України | Інеса Кравець 15,50 (1995) |
Результат у потрійному стрибку залежить від горизонтальної швидкості під час розбігу, кута і висоти ЗЦМТ після кожного відштовхування, оптимального співвідношення довжини окремих частин стрибка і технічної підготовленості стрибуна. Швидкість розбігу у провідних спортсменів становить 10—10,5 м/с. Кути вильоту ЗЦМТ становить 17°, 15° і 18° відповідно (скакання, крок, стрибок). Співвідношення довжини окремих частин стрибка перебувають у межах 38; 29,5 і 32,5 відсотки. Залежно від індивідуальних особливостей параметри виконання рухових дій можуть видозмінюватись.
Так, у початківців довжина розбігу становить 25—30 м або 13—16 кроків, у кваліфікованих стрибунів — 40—43 м або 19—22 кроки. Завдання у розбігу — набрати максимальну швидкість перед відштовхуванням. Розбіг може бути виконаний з місця або з деякого відбігання. Підвищенням швидкості розбігу збільшується початкова швидкість вильоту стрибуна, а значить, і дальність стрибка. Швидкість наприкінці розбігу зростає внаслідок збільшення довжини та темпу кроків. Характерна для розбігу в потрійному стрибку є відсутність попередньої підготовки до відштовхування, а довжина останніх кроків не змінюється, що забезпечує збереження швидкості розбігу перед відштовхуванням.
У потрійному стрибку атлет ставить ногу на місце відштовхування з передньої частини стопи під кутом 70° з дещо більшою амортизацією, а тулуб зберігає невеликий нахил вперед, що сприяє в «скаканні» більшому просуванню ЗЦМТ вперед, ніж вгору. На думку В. А. Креєра, В. Б. Попова, зв'язок «скакання» з «кроком» характеризує рівень спеціальної підготовки стрибуна і є найвідповідальнішим фактором підготовки стрибуна до високих спортивних результатів. Кут відштовхування при «скаканні» становить 60—65° при незначному куті вильоту. Це не дає підстави вважати перше відштовхування механічним пробіганням.
Чільна десятка стрибунів усіх часів Редагувати
Чоловіки Редагувати
Станом на липень 2021
| Місце | Відстань | Спортсмен | Країна | Дата | Місце |
|---|---|---|---|---|---|
| 1. | 18,29 | Джонатан Едвардс | Велика Британія | 07 серпня 1995 | Гетеборг |
| 2. | 18,21 | Крістіан Тейлор | США | 27 серпня 2015 | Пекін |
| 3. | 18,14 | Вілл Клей | США | 29 червня 2019 | Лонг-Біч |
| 4. | 18,09 | Кенні Гаррісон | США | 27 липня 1996 | Атланта |
| 5. | 18,08 | Педро Пічардо | Куба | 28 травня 2015 | Гавана |
| 6. | 18,04 | Тедді Тамґо | Франція | 18 серпня 2013 | Москва |
| 7. | 17,97 | Віллі Бенкс | США | 16 червня 1985 | Індіанаполіс |
| 8. | 17,92 | Христо Марков | Болгарія | 31 серпня 1987 | Рим |
| Джеймс Бекфорд | Ямайка | 20 травня 1995 | Одесса | ||
| 10. | 17,90 | Володимир Іноземцев | СРСР | 20 червня 1990 | Братислава |
| Жадел Грегоріу | Бразилія | 20 травня 2007 | Белен |
Жінки Редагувати
Станом на серпень 2021
| Місце | Відстань | Спортсменка | Країна | Дата | Місце |
|---|---|---|---|---|---|
| 1. | 15,67 | Юлімар Рохас | Венесуела | 01 серпня 2021 | Токіо |
| 2. | 15,50 | Інеса Кравець | Україна | 10 серпня 1995 | Гетеборг |
| 3. | 15,39 | Франсуаз Мбанґо | Камерун | 17 серпня 2008 | Пекін |
| 4. | 15,34 | Тетяна Лебедєва | Росія | 04 липня 2004 | Іракліон |
| 5. | 15,32 | Хрисопії Деветзі | Греція | 21 серпня 2004 | Афіни |
| 6. | 15,31 | Катерін Ібаргуен | Колумбія | 18 липня 2014 | Монако |
| 7. | 15,29 | Яміле Альдама | Куба | 11 липня 2003 | Рим |
| 8. | 15,28 | Яргеліс Савіньє | Куба | 31 серпня 2007 | Осака |
| 9. | 15,25 | Ольга Рипакова | Казахстан | 04 вересня 2010 | Спліт |
| 10. | 15,20 | Шарка Кашпаркова | Чехія | 04 серпня 1997 | Афіни |
| Тереза Марінова | Болгарія | 24 вересня 2000 | Сідней |
Техніка стрибка Редагувати
Підготовка до наступного відштовхування проводиться в останній третині польоту з великою активністю, створюючи визначений ритм відштовхування і стрибка в цілому. Цей ритм складається з довгого зльоту у положенні «кроку», енергійного виносу поштовхової ноги для підготовки повторного відштовхування та опускання поштовхової ноги зі загрібанням, з пружним її ставленням, поступальним і довгим відштовхуванням у поєднанні з маховими рухами. Такий характер підготовчих дій (замах, опускання поштовхової ноги із зустрічними маховими рухами ногою і руками) дозволяє стрибуну: а) надати нозі необхідної швидкості кутового переміщення щодо тіла і за найменшої амплітуди; б) досягнути цілісності та активності при переході від польотної до опорної фази; в) не допустити перевантаження опорної ноги та розвинути більше зусилля для пересування вперед по всій амплітуді відштовхування.
У другому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу більш випрямленою і з більшим нахилом до доріжки. У зв'язку з необхідністю зміни направлення руху тіла на 32—34° (сума кутів при опусканні й вильоту) навантаження на м'язи й суглоби досягає найбільшої величини. Надмірне згинання в кульшовому та колінному суглобах негативно впливає на досягнення висоти та довжини «кроку». Після другого відштовхування і вильоту в «кроці» стрибун приймає вихідне положення для наступного відштовхування, піднімаючи махову ногу і відводячи назад поштовхову. Кут розведення стегон на момент замаху досягає найбільшої амплітуди (100—105°). Опускання поштовхової ноги проводиться таким же рухом зі загрібанням як і в «скаканні» одночасно з зустрічним швидким і за широкою амплітудою рухом махової ноги та рук. Це сприяє збільшенню потужності поштовху і зберіганню стійкої рівноваги в польоті. Після відриву від опори стрибун займає характерне положення у «кроці», коли зігнута махова нога попереду, а поштовхова позаду. Перед приземленням стрибун розгинає махову ногу, готуючись до приземлення, а руки відводить назад. В останньому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу майже випрямленою під кутом 65°, тіло — у вертикальному положенні або дещо нахилено вперед. Великий нахил тулуба вперед приводить до втрати рівноваги. Завдання в останньому відштовхуванні — не втратити поступальної швидкості.
Рухи у стрибку майже не відрізняються від стрибка в довжину з незначного розбігу. Стрибуни виконують політ у «кроці» з витягнутими вгору руками, а потім зводять ступні ніг і готуються до приземлення. Деякі стрибуни використовують спосіб «прогнувшись». Після зведення стоп обидві ноги утримуються разом високо і далеко спереду тулуба. У зв'язку зі зниженням швидкості доцільно одразу після торкання піску, м'яко згинаючи коліна, активно рухатися вперед через сильно зігнуті ноги. У стрибках як засоби загальної фізичної підготовки використовуються: довготривалий рівномірний біг помірної інтенсивності, кросовий біг, пересування на лижах, плавання, веслування, різноманітні рухливі та спортивні ігри (для розвитку загальної витривалості); вправи без предметів, з різними обтяженнями, елементи акробатики й гімнастики (для опорно-рухового апарату і силової підготовки); спортивні ігри, гімнастичні та акробатичні вправи (для покращення спритності та координації рухів). Загальнорозвивальні вправи виконуються в різних вихідних положеннях (стоячи, сидячи, лежачи), на місці, в русі, з нахилами, поворотами, шляхом махових рухів, зі згинанням і розгинанням, з предметами та партнерами. Крім того, ці вправи можуть мати вибірковий вплив на окремі м'язові групи або частини тіла.
Для покращення спеціальної фізичної та технічної підготовки використовуються основні та спеціальні вправи: швидкісно-силові, бігові та стрибкові. Ці вправи можуть використовуватися з подоланням власної ваги, різними додатковими обтяженнями, з використанням дії зовнішнього середовища, з подоланням зовнішнього опору.
Примітки Редагувати
- В. А. Креєр, В. Б. Попов, 1986