? Хромофітові водорості | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Посилання | ||||||||||
|
Хромофітові водорості (від грец. χρώμα — «фарба» — та φυτό — «рослина») — група страменопілів, спільною ознакою якої є наявність вторинно симбіотичних пластид родофітного типу. Об'єднує всіх фотоавтотрофних страменопілів.
Підцарство страменопілів (Stramenopiles) включає організми з різноманітними типами покривів (оболонками, панцирами, плазмалемою з додатковими захисними структурами). Головною ознакою підцарства є наявність на поверхні джгутиків особливих тричленних мастигонем — ретронем.
У межах підцарства страменопілів водорості утворюють компактну монофілетичну групу. На початку 2000-х до групи включали сім відділів — рафідофітові (Raphidophyta), золотисті[de] (або хризофітові, Chrysophyta), евстигматофіцієві (Eustigmatophyta), жовтозелені[en] (Xanthophyta), бурі (Phaeophyta), діатомові (Bacillariophyta) та диктіохофітові[de] (Dictyochophyta) водорості.
Група монофілетична за всіма геномами — ядерним, мітохондріальним, пластидним. Спільною ознакою групи є наявність вторинно симбіотичних пластид родофітного типу. Представники всіх відділів хромофітових водоростей мають хлорофіли а та с, чотиримембранні хлоропласти, в яких дві зовнішні мембрани утворюють хлоропластну ендоплазматичну сітку. Ретронеми утворюються як між мембранами ядерної оболонки, так і між мембранами хлоропластної ендоплазматичної сітки.
Відмінності між відділами пов'язували, в першу чергу, з будовою клітинних покривів, наявністю гіпоксантину, продуктами асиміляції, будовою фоторецепторного апарату, особливостями організації цитоскелета, а також із типами морфологічної структури тіла.
Філогенія Редагувати
Філогенетичне дерево хромофітових.
| Ochrophyta |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Джерела Редагувати
- Калинець-Мамчур З., 2011, с. 224, Хромофітові водорості.
- ↑ Костіков І. Ю. та ін., 2006, с. 74, Страменопіли. Група відділів хромофітових водоростей.
- Silar, 2016, с. 314, Figure 269.
Посилання Редагувати
- Костіков І. Ю.; Джаган В. В.; Демченко Е. М.; Бойко О. А.; Бойко В. Р.; Романенко П. О. (2006). (Навчальний посібник) (вид. 2-ге, перероблене). К.: Арістей. с. 476. ISBN 966-8458-67-2. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
- Silar, Philippe (2016). . HAL archives-ouvertes. с. 462. ISBN 978-2-9555841-0-1. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.(фр.)
- Калинець-Мамчур З. (2011). Словник-довідник з альґології та мікології (для студ. вищ. навч. закл.). Серія «Біологічні Студії». Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. с. 399. ISBN 978-966-613-821-0.