Хорунжий великий литовський (пол. Chorąży wielki litewski, лат. Vexillifer Lithuaniae) — уряд двірський Великого князівства Литовського Речі Посполитої.
Історія Редагувати
Спочатку в Литві уряд був відомий як хорунжий земський литовський. На постійній основі посада виникла під час правління великого князя Олександра Ягеллончика 1499 року, пізніше вона стала номінальною. Приблизно в цей же час з'явився уряд надвірного хорунжого як заступника великого хорунжого.
Обов'язки Редагувати
Хорунжий носив хоругву Великого князівства Литовського при правому боці великого князя під час найважливіших почесних заходів — коронації, похоронів, нагороджень тощо; він відповідав за зберігання хоругви. За часів Речі Посполитої, хорунжий коронний ніс коронну хоругву, знаходився при правому боці короля, хорунжий литовський з хоругвою ВКЛ — при лівому боці.
Уряд хорунжого був частково й військовим — він вів облік військовозобов'язаних і керував мобілізацією, інколи хорунжий навіть очолював надвірне військо. Призначений хорунжим шляхтич не міг одночасно займати інші посади.
За всю історію лише одна людина відмовилася заради збереження уряду хорунжого від переходу на іншу посаду: князь Богуслав Раздивілл 11 квітня 1644 року був призначений крайчим, а хорунжим став Михайло Кароль Радзивілл, однак після відмови князя Богуслава крайчим урешті-решт 1645 року став князь Михайло.
Список хорунжих великих литовських Редагувати
Хорунжі земські литовські Редагувати
- Войцех Янович Клочко (1499)
- Глинський Іван Львович (1501—?1502)
- Миколай Юндилович (Юндзілович) (1506—1511)
- Добко (Добек) Юрійович Скілондович (Скілондзіч) (1514—1522)
- Семен (Шимон) Скіндер (1523—1527)
- Войцех Войцехович Нарбут (Нарбутович) (1529—1540)
- Миколай Івашкович Третяк (1544—1552)
- Щенсни Шимкович Герцик (1554—1565)
- Богуш Міцута (1577—1592)
Хорунжі великі литовські Редагувати
- Андрій Іванович Волович (1592—1611)
- Кшиштоф Ходкевич (1611—1623)
- Самуель Пац (1623—1627) — хорунжий земський
- Микола Пій Сапіга (1627—1638)
- Богуслав Радзивілл (1638—1646)
- Михайло-Кароль Радзивілл (1644—1645)
- Кшиштоф Зиґмунт Пац (1646—1656)
- Зиґмунт Адам Слушка (1656—1674)
- Юзеф Богуслав Слушка (1675—1683)
- Кшиштоф Казімєж Бялозор (1683—1687)
- Григорій Антоній Огінський (1687—1698)
- Юзеф Чорторийський (1698—1750)
- Єронім Флоріан Радзивілл (1750—1760)
- Станіслав Фердинанд Жевуський (1760—1782)
- Станіслав Солтан (1782—1790)
- Томаш Вавжецький (1791)
- Францішек Владислав Чарнецький (1791—1795)
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 27-30.
Джерела та література Редагувати
- Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 27-30.
- Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
- Zygmunt Gloger Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom І — Chorąży). Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1900.
- Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.
Посилання Редагувати
- Старченко Н. П. ХОРУНЖИЙ ВЕЛИКИЙ І НАДВІРНИЙ 14–18 століть [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2013. — 688 с.: іл.. — Режим доступу: [1] [ 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 08.08.2019)