Хліборобські артілі, Землеробські артілі — добровільні об'єднання селянських господарств для спільного обробітку землі. Створювалися селянами в скрутні для них роки.
Історія створення Редагувати
Перша З.а. була заснована 17 вересня 1894 М. В. Левитським в с. Федвар Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині с. Підлісне Олександрівського р-ну Кіровоградської області). Дещо пізніше були організовані й артілі в ін. селах. Їхню діяльність підтримували відомі діячі української культури, зокрема М.Садовський, М.Кропивницький, І.Карпенко-Карий (останній присвятив херсонським артілям п'єсу «Понад Дніпром»). Наприкінці 1899 у Херсонській губернії налічувалося 115 артілей, вони об'єднували 550 селянських господарств з 3930 десятинами землі. Гуртовий збір зернових чл. артілі розподіляли між собою за «їдоцьким принципом», тобто за кількістю душ у родинах, що брали участь у виробництві. Організаційно-господарські питання артілі вирішувалися на загальних зборах. Поточними проблемами займався артільний староста. Досить часто відразу після вирішення селянами тих чи ін. проблем, зумовлених тимчасовою матеріальною скрутою, артілі саморозпускалися. 1 червня 1902 царський уряд видав закон, який дозволяв засновувати артілі в усіх галузях економіки. Однак практика створення таких артілей не набула поширення. Впродовж 1902–17 їх виникло лише 28.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Марочко В. І. Землеробські артілі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.