Харько́, Харко́ (демінутив імені Харитон або Захарій) чи Харько́в (як прізвище або прізвисько) (? — 1737?) — міфічна особа, що за легендою заснувала Харків (тобто епонім цього міста). За одним переказом — простий козак, за другим — сотник, що грабував поміщицькі маєтки, за третім — пасічник, за четвертим — заможний хуторянин.
Харько́ | |
---|---|
Дореволюційна листівка | |
Ім'я при народженні | Харито́н |
Псевдо | Харко́ |
Народився | XVII чи XVIII століття невідомо |
Помер | XVII сторіччя чи 1737 рік ·Втонув у річці Донець (Сіверський Донець чи Уди) |
Національність | українець |
Діяльність | пасічник (за однією з версій) |
Військове звання | сотник (за однією з версій) |
Конфесія | православ'я |
|
Старовинні легенди Редагувати
Харько — міфічний козак XVI, початку XVII або навіть XVIII століття, іменем якого нібито названо місто.
За легендою, записаною з четвертих слів («дід діда 104-річного сліпого діда») Є. Топчієвим у 1829 році у селі Данилівці Харківського повіту і опублікованій у 1838, яку розкритикував як недостовірну Д. Багалій, Харько потонув поблизу Змійова в річці Сіверський Донець:
«Не приходиться быть первому поселению при реке Лопани, иначе город Харьков назывался бы Лопанью или река Лопань — Харьковом. Ещё дед моего деда зашёл в этот край и именно в окрестности Харькова, когда было здесь мало народу… Первый поселенец… поселился при ней [Белгородской кринице] хутором… И этот первый поселенец был Харько… Когда именно жил Харько, неизвестно, но говорили, что назад тому более 200 лет…[от 1829] Он был не из простых. Вышел из Польши начальником нескольких семей [православных]… Однажды… настигнул их [татар] около нынешнего города Змиёва. Отбил добычу и освободил пленных. Но, угнавшись за самыми татарами на ту сторону Донца, был подавлен большим числом собравшихся неприятелей и потонул в Донце, на обратной переправе с двумя своими сыновьями. Татары, наконец, проникли в скрытное убежище поселения Харька и разорили его совершенно… После этого заселение Харька оставалось долго впусте. Говорили также, что самые татары, первые, называли его именем реку, при которой он жил». Прим.: (цього не може бути, бо гідронім Харків набагато старіший).
За іншою легендою, що описана у подорожніх замітках академіка В. Зуєва, що проїжджав через місто у 1781 році, яку розкритикував як недостовірну Л. Мачулін, Харько був пасічником:
«Наименование свое Харьков имеет от первого поселенца Харитона, вышедшего со многими другими семьями и поселившегося здесь. Он был пасечник или пчеловод; трудами своими и способностью места разжился он скоро, так что многие из других мест стали к нему приходить для сожительства, а как в общежитии, у малороссиян, обыкновенно называют друг дружку полуимянем, то, называя его Харько, прозвали и Харьков хутор, и Харьков слобода, и Харьков город, тому назад сказывали мне, не многим будет более ста лет [от 1781], следовательно и начало города Харькова не далее относится».
У рукописі «Топографічний опис Харківському намісництву» 1785 року наведена третя легенда, де відповіддю на восьме питання анкети «Ежели можно справится о его [города] начале, кем, когда и на какой случай построен, и какими людьми спервоначалия быль заселен» є наступні слова:
«За подлинно неизвестно, но естьли поверить молве, то на сем месте завел себе хутор некто из зажиточных малороссиян, но кто он был таков, откуда и когда, о том сведений нет, именем Харитон, а по просторечию Харько, от котораго якобы сей город и река звание свое получили».
Але вже через два роки в наступному рукописі «Атлас Харківського намісництва» 1787 року, а також в друкованому «Топографічний опис … з історичним предувєдомлєнієм…» 1788, і в рукописі «Описі міст Харківського намісництва» 1796, згадки про Харка були відсутні і скрізь зазначалось просто, що Харків «побудований за царювання Олексія Михайловича у 1653 році».
За ще однією легендою, наведеною у своїй «Автобіографії» 1881 року М. Костомаровим, був з таким ім'ям козацький сотник, але про заснування їм Харкова нічого не повідомлялось:
«Проехали через местечко Жаботин, где до сих пор показывают хату сотника Харька, убитого поляками перед началом восстания малоруссов, известного в истории под названием Колиивщины [до 1768], или Уманской резни».
Увіковічення Редагувати
У центрі міста на початку XXI століття було встановлено пам'ятник засновникам Харкова у вигляді козака Харька на коні зі списом.
Пам'ятник «Засновникам Харкова на честь 350-річчя міста» (дарунок міста) на проспекті Науки був відкритий 22 серпня 2004 року.
Це перший за всю історію міста кінний монумент. Бронзовий 12-тонний вершник тримає спис, щит (чомусь без зображення либіді), за плечима має лук і сагайдак зі стрілами. Висота скульптури — 6 метрів, постаменту — 7 м
Пам'ятник створено за мотивами малюнка відомої поштової листівки (лубочний малюнок) XIX століття.
Щорічно 14 жовтня, в День українського козацтва, представники харківських обласних та міських козацьких громадських організацій спільно з керівниками області покладають до пам'ятника квіти на знак поваги до засновників міста Харкова.
У художніх творах Редагувати
Тезки Редагувати
- Харько (Захар) Кривий — кодацький полковник (XVIII ст.);
- Захарій — біблійний пророк. Саме на його честь Г. С. Сковорода дав Харкову латинське ім'я — Захарполіс (лат. Zacharpolis);
- Харьков Георгій Йосипович — український режисер (1904–1980);
- Генерал Харьков — міфічний (вигаданий) генерал Білого руху, один з антибільшовицьких лідерів.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 15 травня 2008. Процитовано 13 грудня 2010.
- Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. — Київ: Либідь, 2001. — С. 220. Також від імени Харко походить низка назв інших населених пунктів, зокрема Харківці
- Харитон або Харько на листівці кінця XIX століття
- ↑ В. Ф. Зуев. «Путешественные записки от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 г.». СПб: 1787, стр.187 (рос.)
- Описания Харьковского наместничества конца XVIII века
- Котляревський. Енеида на малороссійскій языкъ перелицїованная.
- «Автобиография Н. И. Костомарова». Под редакцией В. Котельникова. [ 4 січня 2011 у Wayback Machine.] М: 1922, прим.123 (рос.)
- Е. Топчиев. «Предание о казаке Харько». Харьковские губернские ведомости, 1838 (рос.) (в наявності у бібліотеці Харківського університету імені Каразіна)
- «Описания Харьковского наместничества конца XVIII века». (Первое описание — 1785 года). К: Наукова думка, 1991, стр. 76 (рос.)
- «Описания Харьковского наместничества конца XVIII века». (Описания 1787, 1788, 1796 года). К: Наукова думка, 1991, стр. соответственно 124, 40, 179 (рос.)
- «Автобиография Н. И. Костомарова». Под редакцией В. Котельникова. [ 4 січня 2011 у Wayback Machine.] М: 1922, основной текст (рос.)
- . Архів оригіналу за 30 жовтня 2008. Процитовано 2 жовтня 2010.
- Архів оригіналу за 4 січня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.
- ↑ Харьковчане. Поэма о Городе в цитатах поэтических произведений / Составители В.П. Копычко, Ю.Г. Копычко. — Харьков : Слобожанщина, 2007. — 436 с. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-7814-68-7. (рос.)
- . Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 13 грудня 2010.
- Харьков. Сковорода — Эссе — Новости — афиша Харькова, новости Харькова, развлечения Харьков, кинотеатры, театры, события [ 3 лютого 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 14 березня 2012.
- Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 14 березня 2012.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |