Ю́лій Бори́сович Харито́н (* 27 лютого 1904, Санкт-Петербург — † 18 грудня 1996, Саров) — радянський і російський фізик-теоретик і фізикохімік, головний конструктор атомного проєкту, академік АН СРСР (1953) і РАН.
| Харитон Юлій Борисович | |
|---|---|
| 1924 | |
| Народився | 27 лютого 1904 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 18 грудня 1996 (92 роки) Саров, Нижньогородська область, Росія |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | Російська імперія СРСР Росія |
| Діяльність | фізик, політик |
| Alma mater | Кембриджський університет (1928) Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1925) |
| Галузь | теоретична фізика, фізика і фізична хімія |
| Заклад | Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН Інститут хімічної фізики імені М. М. Семенова РАНd Російський федеральний ядерний центр у Сарові |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Ернест Резерфорд, Джеймс Чедвік |
| Вчителі | Семенов Микола Миколайович і Йоффе Абрам Федорович |
| Членство | Російська академія наук Академія наук СРСР |
| Відомий завдяки: | першому розрахунку ланцюгової реакції поділу урану |
| Батько | Харитон Борис Йосиповичd |
| Нагороди | |
Харитон Юлій Борисович у Вікісховищі |
Біографічні відомості Редагувати
Ю.Харитон — син киянина Б. Харитона, відомого журналіста, висланого 1922 року з радянської Росії з групою літераторів та філософів, котрі на переконання більшовицьких вождів мали антикомуністичні переконання. 1940 — Б. Харитон був арештований радянськими спецслужбами в інкорпорованій згідно пакту «Молотова—Ріббентропа» Латвії й загинув в таборах сталінського ГУЛАГу.
Ці трагічні родинні обставини не завадили талановитому науковцю Ю.Харитону досягти вершин в радянському істеблішменті — він був головним конструктором і науковим керівником атомно-водневого проекту СРСР, академіком АН СРСР, депутатом Верховної Ради СРСР, тричі Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом Ленінської премії, тричі лауреатом Сталінської (Державної) премії, відзначений іншими найвищими відзнаками та нагородами Радянського Союзу
З 1921 працював у Фізико-технічному інституті (Ленінград).
В 1926–1928 стажування у Кавендіській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».
З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.
З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).
В 1939–1941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.
З 1946 Харитон — головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.
З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.
Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954).
Лауреат Ленінської (1956) і трьох Сталінських премій (1949, 1951, 1953).
Золота медаль імені І. В. Курчатова (1974).
Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1982).
Депутат Верховної Ради СРСР.
Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).
Примітки Редагувати
- Харитон Юлий Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- http://moscow-tombs.ru/1996/1996.htm
- ↑ Czech National Authority Database
- https://fas.org/pubs/_docs/making_the_russian_bomb.pdf
- http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-52594.ln-ru
Посилання Редагувати
Бібліографія Редагувати
- Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз.
- А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9.
- А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725—726.
| Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |