Харакс — римський укріплений військовий табір на мисі Ай-Тодор у Криму, за 8,5 км від Ялти, недалеко від Ластівчиного гнізда. Руїни фортеці знаходяться в селищі Гаспра на території кількох власників: санаторію «Дніпро», санаторію «Перлина», військової частини та маяка, який зараз контролюється Чорноморським флотом Російської Федерації.
| Харакс | |
|---|---|
|
| |
| 44°25′42″ пн. ш. 34°07′17″ сх. д. / 44.42833600002777672° пн. ш. 34.12165800002777161° сх. д.Координати: 44°25′42″ пн. ш. 34°07′17″ сх. д. / 44.42833600002777672° пн. ш. 34.12165800002777161° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Розташування | Гаспра |
| Тип | місце розкопок |
| Харакс Харакс (Україна) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Табір заснований у 70-х на місці ранішого поселення таврів. Населення Хараксу складалося з хліборобів і ремісників (ковалі, ганчарі, міделиварники тощо). З кінця 1 до середини З віку у Хараксі містилася римська залога.
Пізніше фортеця була місцем переховування для навколишнього населення у тому числі готів.
Археологічні дослідження Хараксу розпочато у середині 19 ст. Розкопано фундаменти будинків, терми, німфей (водний басейн), оздоблений мозаїкою, водогін з череп'яних труб, стіни циклопічної кладки, що оточували укріплення; поза мурами фортеці виявлено святилище 2 сторіччя і готський некрополь 4 сторіччя.
Література Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Харакс |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |