Ай-Тодо́р (крим. Ay Todor, Ай Тодор) — мис на півдні Криму, за 8,5 км на північний захід від Ялти. Замикає із заходу Ялтинську бухту. Висота близько 90 метрів. Назва Ай-Тодор означає в перекладі з грецької мови «Святий Федір».
| Ай-Тодор | |
| Країна | Україна |
| Регіон | Ялтинська міська рада |
| Акваторії, що омивають | Чорне море |
| Координати | 44°25′43″ пн. ш. 34°07′34″ сх. д. / 44.42861° пн. ш. 34.12611° сх. д. |
| Ай-Тодор | |
Координати: 44°25′43″ пн. ш. 34°07′34″ сх. д. / 44.42861° пн. ш. 34.12611° сх. д.
Загальний опис
Мис Ай-Тодор складається з трьох скелястих відрогів гори Могабі, що утворюють майже недоступний з моря масив. На одному з відрогів розташований знаменитий замок Ластівчине гніздо, побудований в псевдоготичному стилі в кінці XIX століття. У раннє середньовіччя тут стояв монастир святого Федора, який і дав назву мису. Лише невелика бухточка з пляжем представляє єдину зручну пристань. Тому лівий (східний) відріг мису називається Лімен-Бурун (з кримськотатарського «мис гавані»).
Збереглися залишки римського військового табору Харакс, що існував в I—III столітті.
В 1835 році за участю головнокомандувача Чорноморського флоту М. П. Лазарева на самому південному відрогу мису заснований Ай-Тодорський маяк, який працює досі і є одним з найстаріших маяків Чорного моря.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 30 серпня 2011. Процитовано 9 березня 2012.
Посилання
- Ай-Тодор [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Скелясті вітрила мису Ай-Тодор. Крим на Перекоп.Інфо. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 4 жовтня 2011.
- Ластівчине гніздо. Енциклопедія Криму. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 4 жовтня 2011.
Література
- Дьяков В. Н. Древности Ай-Тодора. — Ялта : Збірник праць Алупкінського історико-побутового музею ., вип. 1, 1930.
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 18(рос.)
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.