Фіцрой Джеймс Генрі Сомерсет, 1-й барон Реглан (з 12 жовтня 1852) (англ. Fitzroy James Henry Somerset, 1st Baron Raglan, 30 вересня 1788, Бадмінтон, графство Глостершир, Англія, — 28 червня 1855, Севастополь, Російська імперія) — британський воєначальник, фельдмаршал (5 листопада 1854).
| Фіцрой Джеймс Генрі Сомерсет, 1-й барон Реглан Fitzroy James Henry Somerset, 1st Baron Raglan | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 жовтня 1852 року — 28 червня 1855 року | ||
| Наступник: | Річард Сомерсет, 2-й барон Реглан | |
| Ім'я при народженні: | Фіцрой Джеймс Генрі Сомерсет | |
| Народження: | 30 вересня 1788 Бадмінтон, Глостершир, Англія | |
| Смерть: | 28 червня 1855 (66 років) Севастополь, Російська імперія | |
| Країна: | Сполучене Королівство і Королівство Велика Британія | |
| Освіта: | Вестмінстерська школаd | |
| Партія: | Торі | |
| Батько: | Генрі Сомерсет, 5-ий герцог Бофорта | |
| Мати: | Елізабет, дочка адмірала Боскауена | |
| Шлюб: | Емілі Герріет Уелслі-Поул | |
| Діти: | Артур Вільям Фіцрой Сомерсет (1816-1845) Річард Генрі Фіцрой Сомерсет, 2-й барон Реглан (1817-1884) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби: | 1805—1855 | |
| Рід військ: | Британська армія | |
| Звання: | Фельдмаршал | |
| Битви: | Битва при Ватерлоо, Війна на Піренейському півострові, Битва при Вімейру, Кримська війна | |
| Нагороди: | Кавалер Великого хреста ордена Лазні, володар Армійської золотої медалі, володар Медалі за Ватерлоо, кавалер ордена Максиміліана Йозефа, кавалер ордена Меджидіє, кавалер ордена Вежі й Меча, кавалер ордена Святого Георгія | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Ранні роки Редагувати
Лорд Фіцрой Сомерсет був восьмим і наймолодшим сином Генрі Сомерсета, 5-го герцога Бофорта, і Елізабет, дочки адмірала Едуарда Боскауена. Старший брат Фіцроя Джеймса — генерал лорд Едуард Сомерсет (1776—1842), відзначився в битві при Ватерлоо, командуючи бригадою придворної кавалерії (Household Cavalry).
Отримав освіту в Westminster School, 9 червня 1804 року випущений корнетом в 4-й легкий драгунський полк (4th Light Dragoons).
30 травня 1805 року отримав звання лейтенанта. У 1807 році був прикомандирований до посольства Великої Британії в Константинополі (посол сер Артур Педжет); 5 травня 1808 року купив посаду командира роти в 6-му гарнізонному батальйоні (6th garrison battalion), а 18 серпня того ж року перевівся в 43-й піхотний полк (43rd Foot). У 1808 році призначений у штаб сера Артура Веллінгтона під час Копенгагенської експедиції. У наступному році Сомерсет взяв участь в експедиції до Португалії і протягом Війни на Піренейському півострові був ад'ютантом при генералові Артурі Велслі Веллінгтоні. Брав участь у боях при Ролики і Вімейру.
Військова кар'єра Редагувати
Після короткого перебування в Англії, навесні 1809 року Сомерсет знову повернувся в Іспанію в складі британських військ. 1 січня 1811 року призначений військовим секретарем Артура Веллінгтона. 9 червня 1811 року отримав тимчасовий чин (brevet) майора, як нагороду за відзнаку у битві при Фуентес д'Оноро (Fuentes d'Onoro). 27 квітня 1812 року за підтримки Веллінгтона отримав тимчасовий чин (brevet) підполковника. 25 липня 1814 року переведений до 1-го гвардійського полку (1st Guards regiment) з постійним чином капітана і тимчасовим чином підполковника. 6 серпня 1814 року одружився з племінницею Артура Веллінгтона — Емілі Герріет Уелслі-Поул. 2 січня 1815 року посвячений у лицарі Ордена Лазні.
Після 1-го зречення Наполеона Бонапарта, Веллінгтон прибув до Парижа як посол Великої Британії у Франції, і лорд Фіцрой Сомерсет як секретар герцога пробув у Парижі з 18 січня до 20 березня — коли Наполеон вступив в столицю Франції. 26 березня Сомерсет покинув Париж і в Нідерландах приєднався до Веллінгтона.
У битві при Ватерлоо був серйозно поранений; йому довелося ампутувати праву руку. 28 серпня 1815 року по рекомендації Веллінгтона був призначений ад'ютантом принца-регента (майбутнього короля Георга IV) з виробництвом в полковники (постійний чин). Сомерсет повернувся в Париж як секретар посольства Великої Британії у Франції і залишався у Франції до кінця 1818 року коли війська союзників залишили її територію. Сомерсет супроводжував делегацію Великої Британії на чолі з Велінгтоном на Веронському конгресі в 1822 році. У січні 1823 посланий в Іспанію з метою запобігання французької інтервенції в зв'язку з конституційною кризою в цій країні. Реглан провів 2 місяці при королівському дворі в Мадриді, не добившись відчутних успіхів для британської дипломатії.
27 травня 1825 отримав чин генерал-майора. У 1826 році в свиті герцога Веллінгтона побував у Санкт-Петербурзі (тут велися переговори між Російською імперією і Великою Британією з питання спільних дій проти Порти для сприяння визволенню Греції від османського ярма).
Після смерті герцога Йоркського (22 січня 1827), Веллінгтон був призначений Головнокомандувачем британською армією (Commander-in-Chief), Сомерсет зайняв посаду військового секретаря Головнокомандувача (обіймав цей пост більше 25 років). Веллінгтон описував Сомерсета як людину, «яка не збрехала б для того, щоб зберегти собі життя» (a man who would not tell a lie to save his life). 19 листопада 1830 Сомерсет призначений почесним полковником 53-ї піхотного полку (53rd Foot). 28 червня 1838 року отримав звання генерал-лейтенанта.
24 вересня 1852 року став Лицарем Великого хреста Ордена Лазні. 12 жовтня 1852 року лорд Фіцрой Сомерсет був проведений у перство під титулом барон Реглан і став членом Таємної ради Великої Британії. Лорд Реглан також був призначений на пост генерал-фельдцейхмейстера, який раніше займав Генрі Хардінг, 1-й віконт Хардінг, призначений після смерті Веллінгтона на пост Головнокомандувача британськими військами.
У лютому 1854 року Реглан був проведений у повні генерали і прийняв начальство над англійськими військами, посланими проти Росії, зберігши його до самої смерті. Реглан був проведений в фельдмаршалом 4 листопада 1854 року.
Смерть Редагувати
Фельдмаршал лорд Реглан помер під Севастополем від холери 28 червня 1855 року.
3 липня 1855 року труну з тілом було відправлено на борту корабля «Caradoc» до Британії того ж вечора. 24 липня 1855 року «Caradoc» прибув у Брістоль, а 26 липня останки лорда Реглан були поховані у фамільному склепі в Бадмінтоні.
Нагороди Редагувати
- Орден Лазні, лицар великого хреста (24.09.1852)
- Орден Лазні, лицар-командор (02.01.1815)
- Армійська золота медаль
- Медаль за Ватерлоо
- Військовий орден Максиміліана Йозефа, командор (Королівство Баварія, 03.10.1815)
- Орден Меджида 1-го класу (Османська імперія, 15.05.1855)
- Орден Вежі й Меча, командор (Португалія)
- Орден Святого Георгія 4-го ступеня (Росія, 06.08.1815)
Пам'ять Редагувати
На честь фельдмаршала названі місто Реглан (Північний острів, Нова Зеландія), а також британський монітор «Реглан», побудований у 1915 році.
Його ім'я носить вид покрою рукава — реглан.
Література Редагувати
- Степанов В. С., Григорович П. І. На згадку столітнього ювілею імператорського Військового ордена Святого великомученика і Побідоносця Георгія. (1769—1869). СПб., 1869.
- Kinglake A. W. «The invasion of the Crimea».
Посилання Редагувати
- Біографія барона Реглана [ 12 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Hugh Chisholm, ред. (1911) «Raglan, Fitzroy James Henry Somerset, 1st Baron» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. Cambridge University Press (англ.)