Пилип Нереуш Олізар гербу Радван (пол. Filip Nereusz Olizar)(бл. 1750–1816, Броди, нині Україна) — польський шляхтич, камергер (шамбелян) короля Станіслава Августа Понятовського (з 9 грудня 1774 р.), підчаший Великого князівства Литовського (30.08.1780—1794), маршалок Головного Коронного трибуналу (1791), посол на сеймі 1792 р., після поділів Речі Посполитої — член російської едукаційної комісії в Литві та дійсний статський радник. Автор праці «Głosy miewane na sesyjach sejmowych roku 1792».
| Філіп Нереуш Олізар | |
|---|---|
| Народився | 1750 |
| Помер | 1816 Броди, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Країна | Російська імперія Річ Посполита |
| Посада | депутат[d], великий литовський підчаший і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Рід | Олізар |
| Батько | Onufry Olizard |
| Мати | Marianna Róża Korzeniowskad |
| Брати, сестри | Genowefa Olizar-Wołczkiewiczd |
| У шлюбі з | Ludwika Niemirowicz-Szczyttd |
| Діти | Густав Олізар і Олізар Нарциз |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Син київського стольника Онуфрія Олізара та його дружини Маріанни Ружі Коженьовської (Róża Korzeniowska).
У 1814 році «отримав» параліч правої половини тіла, втратив дар мови. Для лікування виїхав до Італії, де рік перебував у Пізі. Незважаючи на лікування, його стан погіршувався, тому 1816 року вирішив повернутись до «краю». У Відні кілька діб провів у в'язниці через підозру в переховуванні генерала-втікача Дебеллі. Помер у тодішньому прикордонному місті Бродах, де й був похований.
Нагороджений орденами Білого Орла, Святого Станіслава та Святого Володимира II-го класу.
Одружився з Людвікою Немирович-Щит (першим шлюбом була за Людвіком Оскеркою), донькою Криштофа Немировича-Щита і графині Юзефи Бутлер. Батько Густава, Нарциза та Аделаїди Олізарів.
Джерела ред.
- Korosteszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 415. (пол.) — S. 415—420. (пол.)
- Szczygielski W. Olizar (Olizar-Wołczkiewicz) Filip Nereusz herbu Chorągwie Kmitów (ok. 1750—1816) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/2. — S. 806—808. (пол.)
- Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. (рос.)
Посилання ред.
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |