Філі́пп Гарре́ль (фр. Philippe Garrel; нар. 6 квітня 1948, Париж, Франція) — французький актор, кінорежисер, сценарист та продюсер. Син актора Моріса Гарреля та батько Луї Гарреля.
| Філіпп Гаррель | |
|---|---|
| Philippe Garrel | |
| Дата народження | 6 квітня 1948 (75 років) |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Громадянство | Франція |
| Професія | режисер, сценарист |
| Роки активності | 1964 — наш час |
| Член у | Groupe Zanzibard |
| Діти | Луї Гаррель, Esther Garreld і Léna Garreld |
| IMDb | ID 308042 |
| Філіпп Гаррель у Вікісховищі |
Біографія ред.
Філіпп Гаррель народився 6 квітня 1948 року в західному передмісті Парижа Булонь-Біянкур в сім'ї відомого французького актора Моріса Гарреля. Вирішивши піти стопами батька, Філіпп рано захопився кінематографом і уже в 16-річному віці зняв за власним сценарієм свій перший фільм — «Діти, що розсварилися» (1964). У 1967 році він поставив дебютний повнометражний фільм «Марі на пам'ять».
У 1970-і роки Філіпп Гаррель знімав андеграундні картини, досліджував різні візуальні стилі, а починаючи з 1979 року випустив серію сюжетних автобіографічних фільмів.
У 1982 році Гаррель поставив фільм «Таємна дитина» за який він отримав приз імені Жана Віго. У 1984 році він отримав приз «Перспективи кіно» 37-го Каннського кінофестивалю за фільм «Свобода, ніч».
У 1991 фільм Філіппа Гарреля «Я більше не чую гітари» було номіновано на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю (отримав «Срібного лева»). У 1998 році режисер зняв зірку французького кіно Катрін Деньов у стрічці «Вітер в ночі» (номінувався на «Золотого лева»). У 2000-му ще одну номінацію і Приз ФІПРЕССІ Гаррелю принесла «Дика невинність». У 2005 він отримав «Срібного лева» за «Постійних коханців». У 2011-м його фільм «Те літо пристрасті», головні ролі в якому зіграли Моніка Белуччі та син режисера Луї Гаррель, увійшов до конкурсної програми Венеційського кінофестивалю.
Філіпп Гаррель викладає в державній кіношколі La Femis у Парижі.
Приватне життя ред.
З 1969 до 1979 року Філіпп Гаррель перебував у романтичних стосунках з німецькою акторкою і співачкою, зіркою групи Velvet Underground Ніко. Вони познайомилися під час запису пісні «The Falconer» для саундтреку фільму Гарреля «Незаймане ложе». Гаррель зняв Ніко у семи своїх фільмах.
Філіпп Гаррель та акторка Бріжит Сі — батьки Луї Гарреля (нар. 1983) та Естер Гаррель. Філіпп почав знімати сина у своїх фільмах починаючи з 1988 року, коли він з'явився в епізоді «Запасних поцілунків».
Вибрана фільмографія ред.
- 1964: Діти, що розсварилися / Les enfants désaccordés (короткометражний)
- 1967: Марі на пам'ть / Marie pour mémoire
- 1968: Викривач / Le révélateur
- 1969: Незаймане ложе / Le lit de la vierge
- 1972: Внутрішня рана / La cicatrice intérieure
- 1974: Високе усамітнення / Les hautes solitudes
- 1975: Ангел пролетів / Un ange passe
- 1976: Кришталева колиска / Le berceau de cristal
- 1978: Подорож до саду покійних / Voyage au jardin des morts (короткометражний)
- 1979: Блакитні витоки / Le bleu des origines
- 1979: Таємна дитина / L'enfant secret
- 1983: Свобода, ніч / Liberté, la nuit
- 1985: Вона провела стільки часу у світлі софітів... / Elle a passé tant d'heures sous les sunlights...
- 1989: Рятівні поцілунки / Les baisers de secours
- 1991: Я більше не чую гітари / J'entends plus la guitare
- 1993: Народження кохання / La naissance de l'amour
- 1996: Серце примари / Le coeur fantôme
- 1999: Вітер в ночі / Le vent de la nuit
- 2001: Дика невинність / Sauvage innocence
- 2005: Постійні коханці / Les amants réguliers
- 2008: Межа світанку / La frontière de l'aube
- 2011: То літо пристрасті / Un été brûlant
- 2013: Ревнощі / La jalousie
- 2015: У тіні жінок / L'Ombre des femmes
- 2017: Коханець на день / L'Amant d'un jour
Нагороди і номінації ред.
| Рік | Категорія | Номінант | Результат |
|---|---|---|---|
| Венеційський кінофестиваль | |||
| 1991 | Золотий лев | Я більше не чую гітари | Номінація |
| Срібний лев | Перемога | ||
| 1999 | Золотий лев | Вітер в ночі | Номінація |
| 2001 | Дика невинність | Номінація | |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
| 2005 | Золотий лев | Постійні коханці | Номінація |
| Срібний лев | Перемога | ||
| 2011 | Золотий лев | Те літо пристрасті | Номінація |
| 2013 | Ревнощі | Номінація | |
| Каннський кінофестиваль | |||
| 1984 | Приз конкурсу «Перспективи кіно» | Свобода, ніч | Перемога |
| 2008 | Золота пальмова гілка | Межа світанку | Номінація |
| Європейська кіноакадемія | |||
| 2006 | Приз ФІПРЕССІ | Постійні коханці | Перемога |
| Приз Жана Віго | |||
| 1982 | Найкращий художній фільм | Таємна дитина | Перемога |
| Приз Луї Деллюка | |||
| 2005 | Постійні коханці | Перемога | |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2005 | Найкращий режисер | Постійні коханці | Перемога |
| 2016 | Найкращий режисер | У тіні жінок | Номінація |
| 2018 | Найкращий режисер | Коханець на день | Номінація |
Література ред.
- Courant G. Philippe Garrel. Paris: Studio 43, 1983
- Salvarore R.M. Traiettorie dello sguardo: il cinema di Philippe Garrel. Padova: Il poligrafo, 2002
- Casas K. Philippe Garrel: el cine revelado. San Sebastián: Festival Internacional de Cine de Donostia, 2008
- Domenici V. Il corpo e l'immagine: il primo cinema di Philippe Garrel. Roma: Armando, 2008
Громадська позиція ред.
У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова
Примітки ред.
- “La cicatrice intérieure” : le film-trip ultime de Philippe Garrel - Les Inrocks. https://www.lesinrocks.com/ (fr-FR). Процитовано 10 березня 2023.
- Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! [ 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018
Посилання ред.
- Філіпп Гаррель на сайті IMDb (англ.)
- Біографія Філіппа Гарреля [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Cinémathèque française(фр.)
- Філіпп Гаррель на сайті AlloCiné (фр.)
- Филипп Гаррель. «Практика себя» [ 19 червня 2014 у Wayback Machine.](рос.)