Зиновій Іванович Філіппов (23 вересня 1923, Річиця — 23 лютого 2012) — український кримський художник, Заслужений художник України і Криму (з 2004 року), член Спілки художників СРСР (з 1960 року) і Національної спілки художників України (з 1993 року).
| Зиновій Іванович Філіппов | |
|---|---|
| рос. Филиппов Зиновий Иванович | |
| | |
| Народження | 23 вересня 1923 Річиця |
| Смерть | 23 лютого 2012 (88 років) |
| Країна | Україна |
| Жанр | натюрморт, пейзаж, портрет |
| Навчання | Академія мистецтв Латвійської РСР |
| Діяльність | художник |
| Вчитель | Лео Свемп |
| Член | Національна спілка художників України |
| Звання | Заслужений художник Автономної Республіки Крим |
| Нагороди | |
| |
Біографія ред.
Народився 23 вересня 1923 року в селі Річиці (нині Орловської області Росії). Дитинство пройшло в Балаклаві, а пізніше — в Москві.
Брав участь в боях німецько-радянської війни на посаді командира кулеметної роти. Був контужений і важко обморожений, проте залишився живим. За свої бойові заслуги нагороджений медалями «За оборону Москви» (1946), «За перемогу над Німеччиною» (1945), та орденом Вітчизняної війни II ступеня (1985).
У 1946 році поступив до Московського художнього училища, де навчався у К. Г. Дорохова, потім в Ризькому училищі прикладного мистецтва. У 1947–1953 роках навчався в Академії мистецтв Латвійської РСР у Ризі у К. Убана, Л. Свемпса, керівник диплому — У. Скулме.
З 1956 року жив і працював у Севастополі, Севастопольських художньо-виробничих майстернях. Помер 23 лютого 2012 року. Похований у Севастополі на правій стороні Міського кладовища «Кальфи».
Творчість ред.
Картини художника присвячені історії Севастополя, долям ветеранів війни, а також сучасникам. Особливе місце в творчості художника займали образи Олександра Гріна.
Художник створив біля двох тисяч полотен. Серед праць: «Проводи» (1963), «О. Грін» (1968), «Крим наш» (1977), «Зурбаган» (1996), «Квіти з коником» (2000) та інші.
Твори знаходяться у Національному музеї Праги, музеях України, Криму (зокрема у фондах Національного музею героїчної оборони і звільнення Севастополя і Севастопольського художнього музею) та у приватних зібраннях багатьох країн Європи.
Примітки ред.
- ↑ Форпост [ 2 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Новий Севастополь [ 13 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |