Філігранологія — окрема історична дисципліна, яка досліджує водяні знаки на давніх паперах.
Виникла у XIX ст. в результаті досліджень стародруків і старовинних документів. Належить до допоміжних історико-філологічних дисциплін. Має окремий предмет дослідження, з окремим завданням — вивчати водяні знаки паперу, як засіб для уточнення хронології та топології (часу і місця виникнення) письмових джерел, як матеріал для пізнання історії паперу.
Набутки філігранології є також цінними для геральдики.
В Україні розвиток філігранології у XX ст. завдячує науковим роботам О. Я. Мацюка, Я.Дашкевича та ін.
Література Редагувати
- Войцехівська І. Філігранологія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 299. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Ярослав Дашкевич. Філігранологія та завдання українського джерелознавства // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2000. — С. 284—332.[недоступне посилання з липня 2019]
- Мацюк О. Папір та філіграні на українських землях. — Київ, 1974.
Посилання Редагувати
- Філігранологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 532.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |