Петро́ (Євстафій) Філо́ненко (Филоненко) (12 грудня 1896, Ємільчине, Звягельський повіт, Житомирщина — 1 серпня 1960, Детройт, США) — сотник Армії УНР, полковник Вільного козацтва.
Петро Філоненко | |
---|---|
Народження | 12 грудня 1896 Ємільчине, Звягельський повіт |
Смерть | 1 серпня 1960 (63 роки) Детройт |
Поховання | Саут-Баунд-Брук |
Країна | УНР |
Вид збройних сил | Армія УНР |
Звання | Сотник, полковник; Українське Вільне Козацтво |
Формування | Армія УНР |
Нагороди |
Життєпис ред.
Петро Філоненко народився 12 грудня 1896 року у заможній селянській родині. Батько бажав щоб він працював з ними, але син вирішив навчатися і поступив до Радомиської господарської школи, де його і застала Перша світова війна. Зголосився добровольцем до російського війська. Був направлений до проходження військової підготовки до 1-го артилерійського кінного дивізіону в Самарі. З 1915 року на фронті у складі кінної батареї 1-ї дивізії 5-ї армії.
Після того як у серпні 1917 року дивізію, у якій він служив, генерал Корнілов направив на Петроград, Петро Філоненко залишив її у чині молодшого офіцера та повернувся у рідні місця.
У період Гетьманщини був членом військового суду та служив у мобілізаційному відділі комендатури в м. Новоград-Волинському.
У 1919 році для боротьби з більшовицькими військами організував невеликий партизанський загін, який діяв на залізниці Коростень–Шепетівка. Діяльність загону привернула увагу командуючого Армією УНР генерала Василя Тютюнника, який направив загін на залізницю Коростень—Овруч—Новоград-Волинський. Отримав ранг сотника. Потрапив у полон, після того як загін видав зрадник. Зазнав катувань у штабі червоної пластунської бригади в Лугини. Йому вдалося втекти. У 1920 році із загоном приєднався до 6-ї стрілецької дивізії з якою взяв участь у Першому зимовому поході.
У 1920 році відмовився перейти Збруч з Армією УНР і залишився на Волині. 28 квітня 1921 року генерал Юрій Тютюнник: генерал призначив його начальником 9-го повстанського району на Житомирщині і наказав готуватися до загального повстання.
У вересні 1921 року Філоненко перейшов польський кордон і прибув до штабу Тютюнника, де перед ним було поставлене завдання про забезпечення переходу польсько-радянського кордону загону, що мав брати участь у повстанні. Це завдання він виконав, допомігши загону Нельговського перейти кордон у ніч з 19 на 20 вересня 1921 року.
Після цього він продовжив партизанські дії. У жовтні його загін захопили червоноармійців з 9-ї дивізію Котовського. З документів, що були в них, він зрозумів, що противник знав все про групу Нельговського. Він упевнився у тому, що Григорія Заярного, який інспектував перехід, працював на ЧК. Про свої підозри він доповідав раніше керівництву Армії УНР, але йому не повірили. 10 листопада, коли Філоненко перебував у свого дядька в селі Мокляки, Заярний з групою чекістів оточив хату, але Філоненко вдалося врятуватися.
Після закінчення Другого зимового походу Філоненко залишається на України проводить партизанську боротьбу. 12 серпня 1924 року повертається до Польщі і перебуває у Штабі спеціальних завдань при Уряді УНР. У 1939 році повітовий староста заборонено йому мешкати на Волині як «національно небезпечному елементові…». Філоненко перебирається в район Овруча для організації антибільшовтських груп.
У серпні 1941 року керівництво Українського Визвольного Війська призначило Філоненка організатором протибольшевицьких повстанських груп біля Овруча, надавши йому звання полковника. Як відомо, в той час Армії УНР уже не було. Наказом УВВ Філоненко, пройшовши верифікацію, був затверджений в ранзі полковника. До 1945 року воював у складі Української повстанської армії.
Після закінчення Другої світової війни емігрував до США. У 1958 році видав книгу спогадів «36poйна боротьба на Волині». Помер 1 серпня 1960 року. Похований у містечку Саут-Баунд-Брук.
Джерела ред.
- Скрипник Олександр. Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень. — Київ : АДЕФ-Україна, 2019. — С. 82-85. — ISBN 978-617-7393-93-0.
- Отаман Петро Філоненко // Українське козацтво, (Чикаго). — 1976. — № 4 (38) (липень-вересень). — С. 24-26.
- Володимир Кравцевич-Рожнецький (23 листопада 2001). Дорога до Базара. Дзеркало тижня. Процитовано 10 травня 2023.
Література ред.
- Коваль Роман. Житомирщина в боротьбі / Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ: видавець Мельник М. Ю., Історичний клуб «Холодний Яр», 2020. — 512 с. — (Серія «Видатні українці». Кн. 10).
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |