Фрідріх Бергіус (нім. Friedrich Bergius; 11 жовтня 1884, поблизу Бреслау — 31 березня 1949, Буенос-Айрес) — німецький хімік-технолог.
| Фрідріх Карл Рудольф Бергіус | |
|---|---|
| нім. Friedrich Bergius | |
| | |
| Ім'я при народженні | нім. Friedrich Karl Rudolf Bergius |
| Народився | 11 жовтня 1884 поблизу Бреслау |
| Помер | 31 березня 1949 (64 роки) Буенос-Айрес |
| Поховання | Cementerio Alemánd |
| Країна | Німеччина |
| Національність | німець |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Університет Бреслау (Вроцлава), Університет Лейпціг |
| Галузь | хімія |
| Заклад | Університет Бреслау Університет Лейпціг |
| Науковий ступінь | докторський ступінь |
| Науковий керівник | Альберт Ладенбург Ріхард Абегг Артур Ганч |
| Членство | Гайдельберзька академія наук |
| Відомий завдяки: | Методи високого тиску в хімії |
| Нагороди | |
Фрідріх Карл Рудольф Бергіус у Вікісховищі |
Біографія ред.
Фрідріх Карл Рудольф Бергіус народився на околицях Бреслау (тепер це територія Польщі), в сім'ї Генріха і Марії (Хаазе) Бергіус. Хлопчик відвідував початкову та середню школи в розташованому неподалік Бреслау (нині польське м. Вроцлав). Там він приходив на хімічну фабрику свого батька і з великим захопленням спостерігав промислові процеси. Після закінчення середньої школи батько послав його на один з великих металургійних заводів Рура, щоб той за шість місяців ознайомився з виробництвом.
У 1903 р. Бергіус вивчав хімію в університеті Бреслау, займаючись у Альберта Ладенбурга і Ріхарда Абегга. Наступний рік він провів на військовій службі, а потім вступив до Лейпцігський університет, де під керівництвом Артура Ганча готував докторську дисертацію на тему про концентровану сірчану кислоту як розчинник. Закінчивши дисертацію, Бергіус в 1907 р. отримав в університеті Бреслау докторський ступінь.
Протягом наступних двох років Бергіус працював асистентом у Вальтера Нернста в Берлінському університеті, а потім у Фріца Габера в Карлсруе.
Нагороди ред.
У 1931 р. Бергіусу і Бошу спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії «за заслуги по введенню та розвитку методів високого тиску в хімії». Представляючи лауреатів від імені Шведської королівської академії наук, К. В. Пальмайер розповів про труднощі технічного характеру, які довелося подолати Бергіусу в ході вдосконалення технології проведення реакцій під високим тиском. Він додав, що «введення методів високого тиску в хімію являє собою епохальну подію в галузі хімічної технології».
Крім Нобелівської премії, вчений був удостоєний ще декількох нагород, у тому числі престижної медалі Лібіха Німецького хімічного товариства. Йому були також присвоєні почесні ступені Гейдельберзького і Ганноверського університетів. Став членом Гайдельберзької академії наук.
Родина ред.
Бергіус був одружений з Отілою Кразерт. У них було два сини і дочка.
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118509500 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Джерела ред.
- Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. Т. 1. — М.: Прогресс, 1992. 740 с. (рос.)