Джабгат Фатах аш Шам Фронт ан Нусра Джабгат Ан Ну сра араб جبهة النصرة Фронт допомоги 22 також араб جبهة فتح الشام Фронт

«Фронт ан-Нусра», «Джабгат Ан-Ну́сра» (араб. جبهة النصرة‎, Фронт допомоги) також Джабгат Фатах аш-Шам (араб. جبهة فتح الشام‎‎, Фронт завоювання Леванту), лі-А́глі-ш-Шам (араб. لأهل الشام‎, Заради народу Леванту), «Аль-Каїда у Сирії» — ісламістська терористична організація, котра діяла на території Сирії. 28 січня 2017 року, після сильних зіткнень з угрупуванням Аграром аль-Шамом та іншими повстанськими формуваннями, «Фронт ан-Нусра» об'єднався з чотирма іншими угрупуваннями (Фронт Ансар аль-Дін^[en], Джейш аль-Сунна^[en], Ліва аль-Гакк^[en], Гаракат Нур ад-Дін аль-Зінкі^[en]) та створив коаліцію під назвою Гайят Тагрір аш-Шам.

«Фронт ан-Нусра»
Сформоване:	23 січня 2012
Розформоване:	28 січня 2017
Ідеологія:	Салафізм салафітський джихадизм ваггабізм
Лідери:	Абу Магомет аль-Джулані (головний емір) Абу Абдулла аль-Шамі Агмад Салама Мабрук † Абу Гайер аль-Гомсі † (найвищий військовий командир) Абу Омар аль-Туркистані † (найвищий військовий командир)
Чисельність:	10,000–20,000
Союзники:	Катар Джунд аль-Акса^[en] Туркестанська ісламська партія^[en] Кавказький емірат Аджад аль-Кавказ^[en] Мальгама Тактикал^[en] Фронт Ансар аль-Дін^[en] Ансар аль-Іслам^[en] Вільна сирійська армія (2012-2013)
Опоненти:	Сирія Ліван Іран Росія Ірак Сирійські демократичні сили Загони народної оборони Армія революціонерів^[en] Вільна сирійська армія Ахрар аш-Шам Сукур аш-Шам^[en] Гезбалла Катаїб Гезболла^[en] Асаїб Агль аль-Гакк^[en] Ліва Абу аль-Фадль аль-Аббас Катаїб Сайїд аль-Шугада^[en] Гаракат Гезболла аль-Нуяба^[en] Ансар Аллах Ісламська Держава Бригади мучеників Ярмука^[en] Джейш аль-Джигад^[en] Ісламський рух «Мутанна»^[en]

Джабгат Фатах аш-Шам у Вікісховищі

Історія ред.

Угруповання засноване 23 січня 2012 під час громадянської війни в Сирії. До підйому «Ісламської держави» розглядалося як найбільш агресивне й радикальне угрупування в рядах противників уряду Сирії. Організація неодноразово брала участь в різних альянсах угруповань, з 2015 року входять до складу «Армії завоювання» Офіційно була відділенням «Аль-Каїди», але фактично мала значну самостійність і власне керівництво. 25 липня 2016 року лідер терористичної організації Абу Мухаммад аль-Джулані оголосив про відокремлення Фронту ан-Нусра від міжнародної терористичної організації Аль-Каїда та перейменування в «Джабгат Фатах аш-Шам» (або «Фронт завоювання Леванту»).

Визнана терористичною організацією Радою безпеки ООН, Австралією, Великою Британією, Канадою, Новою Зеландією, ОАЕ, Росією, Саудівською Аравією, США, Туреччиною та Францією. З серпня 2014 р. угруповання стало однією з цілей авіаударів Росії, а також США та їхніх союзників по території Сирії, що завдаються в рамках боротьби з «Ісламською державою».

Символіка ред.

Прапори Фронту ан-Нусра

До липня 2016 року

Прапор відділення угрупування «Танзим Кайдат аль-Джигаду Білад аль-Шам», з квітня 2013 року по липень 2016 року

Прапор відділення угрупування в Лівані, який використовувався з 2013 по 2014 рік

Варіантний прапора угрупування у 2012–2016 роках

Прапор угрупування, який використовувався у липні 2016 – січні 2017 року

Примітки ред.

. Time. 25 грудня 2012. Архів оригіналу за 21 серпня 2015. Процитовано 29 листопада 2013.
. Thomson Reuters Foundation. 28 січня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
. Christian Science Monitor. 4 травня 2015. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 4 травня 2015.
. OGN News. 7 жовтня 2016. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 26 вересня 2015. (англ.)
Nawaf Obaid (15 серпня 2018). . Foreign Policy. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
. Middle East Eye. 30 жовтня 2017. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
. 9 лютого 2016. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
. 12 грудня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 11 липня 2019.
. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 11 липня 2019.
. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
. Long War Journal. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 21 травня 2014.
Aymenn Jawad Al-Tamimi (11 травня 2014). . Brown Moses Blog. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 24 травня 2018.
. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 14 червня 2022.
Mortada, Radwan (19 травня 2014). . al-Akhbar English. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
Kata’ib Sayyid al-Shuhada [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 14 червня 2022.
. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018. (англ.)
. CNN. 15 травня 2015. Архів оригіналу за 14 травня 2015. Процитовано 15 травня 2015. (англ.)
. 16 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 січня 2015. Процитовано 24 травня 2018. (англ.)
. AFP. 28 квітня 2015. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 9 травня 2015. (англ.)
Forvo: Jabhat al-Nusra^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (ar).
. MEMRI. 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 12 грудня 2013.
Joscelyn, Thomas (28 січня 2017). . Long War Journal. Foundation for Defense of Democracies. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
Joscelyn, Thomas (28 січня 2017). . FDD’s Long War Journal. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 9 червня 2018.
Kim Sengupta. Turkey and Saudi Arabia alarm the West by backing Islamist extremists the Americans had bombed in Syria [ 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Independent, 12 May 2015
. GlobalPost. 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2013.
. The Daily Star. 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2013.
. Russia Today. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
Al Qaeda-linked group Al Nusra Front claims deadly car bombing in Lebanese capital Beirut [ 27 квітня 2020 у Wayback Machine.] // ABC, 21 January 2014
«Фронт Нусра» угрожает Западу из-за авиаударов по ИГ [ 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // BBC

[world.time.com-1] . Time. 25 грудня 2012. Архів оригіналу за 21 серпня 2015. Процитовано 29 листопада 2013.

[2] . Thomson Reuters Foundation. 28 січня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017.

[3] . Christian Science Monitor. 4 травня 2015. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 4 травня 2015.

[step_down-4] . OGN News. 7 жовтня 2016. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 26 вересня 2015. (англ.)

[5] Nawaf Obaid (15 серпня 2018). . Foreign Policy. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.

[6] . Middle East Eye. 30 жовтня 2017. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.

[7] . 9 лютого 2016. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 11 липня 2019.

[8] . 12 грудня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 11 липня 2019.

[9] . Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 11 липня 2019.

[10] . Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 11 липня 2019.

[lwj4april-11] . Long War Journal. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 21 травня 2014.

[12] Aymenn Jawad Al-Tamimi (11 травня 2014). . Brown Moses Blog. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 24 травня 2018.

[13] . Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 11 липня 2019.

[14] . Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 14 червня 2022.

[15] Mortada, Radwan (19 травня 2014). . al-Akhbar English. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 9 червня 2014.

[16] Kata’ib Sayyid al-Shuhada [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)

[17] . Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 14 червня 2022.

[18] . Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018. (англ.)

[19] . CNN. 15 травня 2015. Архів оригіналу за 14 травня 2015. Процитовано 15 травня 2015. (англ.)

[20] . 16 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 січня 2015. Процитовано 24 травня 2018. (англ.)

[21] . AFP. 28 квітня 2015. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 9 травня 2015. (англ.)

[22] Forvo: Jabhat al-Nusra^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (ar).

[23] . MEMRI. 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 12 грудня 2013.

[new_entity-24] Joscelyn, Thomas (28 січня 2017). . Long War Journal. Foundation for Defense of Democracies. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 11 липня 2019.

[25] Joscelyn, Thomas (28 січня 2017). . FDD’s Long War Journal. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 9 червня 2018.

[26] Kim Sengupta. Turkey and Saudi Arabia alarm the West by backing Islamist extremists the Americans had bombed in Syria [ 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Independent, 12 May 2015

[27] . GlobalPost. 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2013.

[28] . The Daily Star. 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2013.

[29] . Russia Today. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.

[30] Al Qaeda-linked group Al Nusra Front claims deadly car bombing in Lebanese capital Beirut [ 27 квітня 2020 у Wayback Machine.] // ABC, 21 January 2014

[31] «Фронт Нусра» угрожает Западу из-за авиаударов по ИГ [ 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // BBC