Франсі́ско де Сурбара́н (ісп. Francisco de Zurbarán; 7 листопада, 1598 — 27 серпня 1664) — відомий іспанський живописець, представник севільської школи, майстер монументальної композиції та натюрморту.
| Франсіско де Сурбаран | |
|---|---|
| Francisco de Zurbarán | |
| | |
| Автопортрет з розіп'ятим Христом, фрагмент | |
| При народженні | Francisco de Zurbarán |
| Народження | 7 листопада 1598[…] Фуенте-де-Кантос, Бадахос, Естремадура, Іспанія |
| Смерть | 27 серпня 1664[…] (65 років) |
| Мадрид, Іспанія | |
| Національність | іспанець |
| Країна | Іспанія |
| Жанр | релігійні і жанрові композиції, натюрморти |
| Навчання | у Педро Вільянуева у Севільї |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | караваджизм |
| Роки творчості | 1614 — 1664–1664 |
| Відомі учні | José de Sarabiad |
| Твори | St. Hugh in the Refectory of the Carthusiansd, Розп'яття Христове[d] і Immaculate Conceptiond |
| У шлюбі з | María Páezd, Beatriz de Moralesd і Leonor de Torderd |
| Діти | Хуан де Сурбаран |
| | |
| Франсіско де Сурбаран у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Молоді роки Редагувати
Народився Франсіско у невеличкому селищі Фуенте де Кантос неподолі міста Л'єрена у Андалузії. Його батьком був заможний крамар Луїс де Сурбаран (за національністю баск). Мати звали Ісавелья Маркес. У 1613 році Луїс де Сурбаран уклав угоду стосовно трирічного навчання Франсіско у маловідомого художника Педро Вільянуева в Севільї. Той займався розмальовуванням дерев'яних скульптур для монастирів. Ця справа тоді була дуже вигідною економічно. Вже у 1616 році Франсіско створив першу картину «Непорочне зачаття».
У 1617 році Франсіско де Сурбаран відкриває власну майстерню у богатому Л'єрені. На жаль, відомостей про замовлення, які він тут виконував, залишилися лише на папері. Це пов'язано з тим, що під час війни Іспанії з Португалією у 1640 році багато церков й монастирів (котрі мали твои художника) було зруйновано.
В цей же час Сурбаран одружується з донькою коноваля Марією Паес. У них було дві доньки — Марія та Ісабель Паула, а також син Хуан де Сурбаран. У 1623 році помирає Марія Паес, а в 1625 році Франсіско взяв за дружину доньку багатого патриція Беатриче де Моралес. Того ж року він почав отримувати великі замовлення із Севільї — «Свята Лусія», «Святий Михаїл, який б'ється з демоном».
Творчість й подальше життя Редагувати
У 1626 році Сурбаран підписує свій перший значний контракт із домініканським монастирем Сан-Пабло Ель Реаль у Севільї. За цим контрактом Франсіско створює 21 картину, зокрема «Зцілення Богоматерю Св. Регинальда», «Народження Богоматері», «Христос-хлопчик», «Свята родина з Ганною, Йоакимом та Іваном Хрестителем», «Марія серед своїх батьків» та ін.
Успішне виконаннях цих робіт приносить славу Сурбарану. Він стає персональним художником монастирів. Наступні контракти з монастирем ла Мерсед Кальсала (1628 рік)та Колегією Святого Бонавентури (1629 рік) тільки підтримують авторитет художника.
Муніципалітет Севільї пропонує Сурбарану стати міським художником. Це викликало незадоволення у севільських художників, які вимагали провести іспит для Франсіско. На що той заявив: достатньо поглянути на цикли з життів Св. Бонавентури та Св. Ноласко, створенні Франсіско, щоб зрозуміти рівень його майстерності.
До 30-х років XVII ст. де Сурбаран повністю склався як неповторний художник релігійних сцен. З 1633 року й до кінця життя Франсіско де Сурбаран виконує не тільки серії релігійних картин, але й зображує життя монастирів, їх легенди, малює уславлених або канонізованих ченців (Єронімо Переса, Франсіско Сумеля, Ерандо Сант'яго. Педро де Он'я — в монастирі Мерсед Кальсала в 1633—1634 роках). Більш вражаючі картини зображені в картезіанському монастирі у місті Херес в 1637—1640 роках.
Суто світських портретів у Сурбаран досить мало — портрети графа Торрепальма у дитинстві та Алонсо де Ведуго. Хоча портретність притаманна більшості його зображень святих жінок (Св. Полонія, Лувр, Св. Касильда тощо).
У 1634 році Сурбаран створює серію картин «Подвиги Геракла». За цю серію він отримав від короля Іспанії Філіпа IV.
У Мадриді Сурбаран створює величні картини — «Звільнення Кадіса» та «Вигнання голландців з острова Святого Мартина».
Через деякий час Сурбаран повертається з Мадрида до Севільї з десятком учнів.
Найулюбленішим у Ф. де Сурбарана жанром світського живопису був натюрморт — «Натюрморт із серветкою», «Чашка шоколада та троянда на срібній таці», «Натюрморт з чотирма посудинами», що стали шедеврами іспанського мистецтва у цій галузі в 17 столітті.
У 1638 році найвідоміший та найбагатший іспанський монастир у Гваделупі запросив Сурбарана прикрасити каплицю Святого Єроніма. Протягом 1638-1639 років Франсіско створив вісім (8) монументальних картин, кожна з яких мала розмір 2,90 Х 2,22 м.
У 1639 році помирає його друга дружина — Беатріче. Тяжкий психологічний стан художника знаходить своє відображення у картині «Святий Франциск».
Вже у 1644 році Франсіско де Сурбаран знову одружується на багатій доньці золотих справ майстра Леонері де Тордера. За десять років у них народилося шестеро (6) дітей. Художник бере великі замовлення, виконані за допомогою учнів — більшу частину відправляє до американських міст і монастирів Ліми (35 картин), Буенос-Айреса (80 картин) та інші міста Південної Америки.
В період 1638—1645 років Сурбаран звертається до зображення поодиноких фігур святих жінок — Св. Агати, Маргарити, Аполонії, Лусії, Касільди, Катерини, Єлизавети.
В останній період творчості (1658—1664 роки) найулюбленішою темою Сурбарана стає зображення Мадонни з немовлям. Але поступово популярність Франсіско згасає. В Севільї більш затребуваним стає молодий художник Бартоломео Естебан Мурільйо. Тому Франсіско, який мав велику родину, переїхав до Мадриду, сподіваючись на допомогу Веласкеса й розраховуючи отримати замовлення серед аристократії. Але ці сподівання не виправдалися. 28 серпня 1664 року Франсіско де Сурбаран помер у Мадриді у повних злиднях та забутті.
Найвідоміші картини Редагувати
- «Явлення апостола Петра святому Петру Ноласко», 1629, Музей Прадо, Мадрид
- «Видіння Святого Родрігеса». 1630 рік.
- «Апофеоз Фоми Аквінського». 1631 рік.
- «Кардинал Микола Альберті».
- «Портрет блаженного Хуана Уггона».
- «Портрет доктора Саламанкського університету».
- Серія «Подвиги Геракла». 1634 рік.
- «Звільнення Кадиса». 1634 рік.
- «Свята Ізабела Португальська», бл. 1635, Музей Прадо, Мадрид
- «Агнець Божий», 1635—40, Музей Прадо, Мадрид
- Картинна галерея каплиці Св. Єроніма — «Бачення брата Педро з Саламанки», «Молитва брата Хуана де Карріон», «Спокуса брата де Оргас», «Спокуса Святого Єроніма» — 1638—1639 роки.
- «Отроцтво Марії». 1640—1650 роки.
- «Натюрморт з горщиками», бл. 1650, Музей Прадо, Мадрид
- «Мадонна з немовлям та Іваном Хрестителем». 1658 рік.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
- Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- https://www.nga.gov/collection/artist-info.1993.html
- ↑ RKDartists
- ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- Encyclopædia Britannica
- ↑ RKDartists
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
Джерела Редагувати
- Yves Bottineau, profesor de la Escuela del Louvre, en la Universidad de Yale, Friburgo et Nanterre, especialista en el arte español y portugués: El arte barroco, éd. Citadelles, 1986.
- Cees Nooteboom: Zurbarán — Ausgewählte Gemälde 1625—1664. München, 2010.
- Paul Guinard: Zurbarán et les peintres espagnols de la vie monastique. 2e édit. (Paris, 1988).
- Mina Gregori & Tiziana Frati: L'opera completa di Zurbarán (Milano, 1973) — *Thieme & Becker: Allgem. Lexikon der bildenden Künstler, Bd. XXXVI, S. 600—603 — Bénézit, Bd. XIV, S. 944—946.