Фероце́н — один з найвідоміших представників металорганічних сполук (представник класу сандвічевих сполук). Номенклатурна назва: біс-η5-циклопентадієнферум(II) (η5-С5Н5)2Fe.
Фізичні властивості Редагувати
Оранжеві кристали; температура плавлення 173 °C, температура кипіння 249 °C; густина речовини 1,49 г/см3 (25 °C); стійкий до 470 °C; переганяється при атмосферному тиску; розчинний в органічних розчинниках, не розчиняється у воді; стійкий до дії повітря, гарячої концентрованої хлоридної кислоти та розчинів лугів.
Історія відкриття Редагувати
Він був отриманий випадково в 1952 році Т. Кілі і П. Посоном. Автори мали намір отримати дициклопентадієніл C5H5-C5H5 при дії FeCl3 на циклопентадієнілмагнійбромід:
У результаті утворився фероцен (C5H5)2Fe. Це кристалічна речовина оранжевого кольору.
Назву «фероцен» було запропоновано Вудвордом (точніше, співробітником його групи Д. Вайтінгом). У ньому відображено наявність у сполуці атома Феруму і десяти вуглецевих атомів (нім. zehn — десять). Буквально в цьому ж 1952 році правильність здогаду Вудворда було підтверджено рентгеноструктурними дослідженнями Е. Фішера, які переконливо показали сандвічеву будова фероцену. Поява такої незвичайної сполуки була відразу помічена багатьма хіміками. З цього моменту починається стрімкий розвиток комплексних сполук такого типу.
Див. також Редагувати
- Правило 18 електронів
- Фероценілметанол
- Фероценофани
Примітки Редагувати
- Journal American Chemical Society, 1952, v. 74, р. 2125
Джерела Редагувати
- Фишер Э., Вернер Г. «π-комплексы металлов», М.: Мир, 1968. (рос.)
- Посон П. «Химия металлорганических соединений», М.: Мир, 1970. (рос.)
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |