Фердинанд VII (14 жовтня 1772, Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид — 29 вересня 1833) — король Іспанії з 19 березня 1808 року по 6 травня 1808 року, вдруге з 8 грудня 1813 року по 29 вересня 1833 року. Походив з династії Бурбонів. Правив після зречення свого батька Карла IV (вперше) та після вигнання Жозефа I Бонапарта (вдруге).
| Фердинанд VII ісп. Fernando VII | |
|---|---|
| Dei Gratia Hispaniarum et Indiarum Rex | |
| | |
| Король Іспанії | |
| Правління | 1808-1833 (з перервою) |
| Попередник | Карл IV |
| Наступник | Ізабелла II |
| Біографічні дані | |
| Релігія | католицька церква |
| Народження | 14 жовтня 1772 Мадрид |
| Смерть | 29 вересня 1833 (60 років) Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид |
| Поховання | |
| Дружина | Марія Антонія Бурбон-Сицилійська |
| Другий шлюб | Марія Ізабелла Португальська |
| Третій шлюб | Марія Жозефа Саксонська |
| Четвертий шлюб | Марія-Христина Бурбон-Сицилійська |
| Діти | Ізабелла, Луїза Фернанда |
| Династія | Бурбони |
| Батько | Карл IV |
| Мати | Марія Луїза Пармська |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Принц Астурійський Редагувати
До того, як Фердинанд посів королівський трон у 1808 році, значну частину свого життя він провів у протистоянні з фаворитом свого батька Карла IV Мануелем Годоєм. Негативні особисті якості, а саме, слабкодухість, недостатня рішучість, недовіра до оточуючих, стали причиною того, що низка заколотів проти Годоя закінчилася невдало. До того ж, Фердинанд з переляку видав усіх своїх спільників.
Прискорив падіння Годоя та передачу влади від Карла IV до Фердинанда зовнішній чинник — дії Наполеона. 1807 року французи окупували Португалію (згідно з Фонтенблоською угодою 1807 року), яка до того з 1801 року належала до Іспанії. 19 березня 1808 року Фердинанд став королем.
Правління Редагувати
Перше володарювання Фердинанда VII було короткостроковим. Зречення Карла IV для Наполеона було несподіванкою. Він мав свій план з контролю Іспанії — змінити династію Бурбонів на Бонапартів. Вже 23 березня Йоахім Мюрат зайняв Мадрид. Бонапарт запросив Фердинанда VII у Францію 20 квітня Наполеон став вимагати зречення Фердинанда на користь Карла IV, чого в підсумку і досяг 6 травня. Але Карл IV ще напередодні — 5 травня — зрікся на користь Бонапартів.
Після поразки Наполеона під Лейпцигом у 1813 році політика Франції щодо іспанських Бурбонів змінилася. 11 грудня 1813 року у Валансе укладено угоду, згідно з якою королем Іспанії визнавався Фердинанд VII. З 1814 по 1820 рік влада Фердинанда VII була абсолютною, і не стримувалася парламентом. Ці роки не були спокійними. Дедалі більше зростало незадоволення. Щорічно відбувалися виступи військових проти уряду, так званні пронунсіаменто. Першим таким був виступ полковника Ріего 1 січня 1820 року. Була відроджена Конституція.
Революційні події 1820—1822 років викликали занепокоєння країн Священного союзу. Фердинанд запросив підтримку ззовні. У 1823 році французькі війська відновили владу Фердинанда VII. ліберальні свободи було ліквідовано. Фердинанд розпустив армію, щоб замінити її на нову. Але протистояння продовжувалося. Тепер критика йшла не тільки від лібералів, а й від незадоволених прихильників короля.
Родина Редагувати
1. Дружина Марія Антонія Бурбон-Сицилійська (1784—1806)
2. Ізабела Браганса (1792—1818)
3. Марія Йосефа Амалія Саксонська (1803—1829)
4. Марія-Христина Бурбон-Сицилійська (1806—1878)
Діти:
- Ізабела (1830—1904)
- Марія Луїза (1832—1897)
Джерела Редагувати
- Baumgarten. Geschichte Spaniens vom Ausbruch der französischen Revolution. Leipzig 1865-71, 3 Bde. (нім.)
| Попередник Карл IV Жозеф I | Король Іспанії 1808 1813-1833 | Наступник Жозеф I Ізабелла II |
| Попередник Карл IV | Король Єрусалиму 1808-1833 титулярний | Наступник Ізабелла II |