Фелікс Тіссеран

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тіссеран.

Франсуа Фелікс Тіссеран (фр. François Félix Tisserand; 13 січня 1845(18450113) — 20 жовтня 1896) — французький астроном, член Паризької АН (1878).

Фелікс Тіссеран
фр. Félix Tisserand
Ім'я при народженні	фр. François Félix Tisserand
Народився	13 січня 1845(1845-01-13) Нюї-Сен-Жорж
Помер	20 жовтня 1896(1896-10-20)^[…] (51 рік) Париж, Франція ·геморагічний інсульт
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	астроном, математик
Alma mater	Вища нормальна школа
Галузь	астрономія
Заклад	Паризька обсерваторія Тулузька обсерваторія Паризький університет
Науковий ступінь	доктор наук^[d] (1868)
Аспіранти, докторанти	Pierre Puiseux^d Henri Joseph Anastase Perrotin^d
Членство	Шведська королівська академія наук Французька академія наук Російська академія наук Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США 1874 Transit of Venus French Expedition to Japan^d Французьке астрономічне товариство
Нагороди	премія Лаланда (1874)
Фелікс Тіссеран у Вікісховищі

Наукова біографія

Родився в Нюї-Сен-Жорж (департамент Кот-д'Ор). У 1866 закінчив Вищу нормальну школу в Парижі і був прийнятий на посаду ад'юнкт-астронома Паризької обсерваторії, де проводив спостереження на екваторіалі і меридіанних інструментах. У 1873—1878 — професор університету і директор обсерваторії в Тулузі. У 1878—1892 — професор Паризького університету, з 1892 — директор Паризької обсерваторії.

Наукові роботи відносяться до небесної механіки. Вніс великий внесок у теорію кометних орбіт. Розробив теорію захоплення періодичних комет і дав критерій, який дозволяє встановити приналежність комет до одного і того ж сімейства, а також встановити тотожність комет (критерій Тіссерана). Займаючись питаннями стійкості Сонячної системи, досліджував довгоперіодичні збурення планет і знайшов, що вони не можуть привести до порушення стійкості. На основі точних розрахунків показав, що Нептун повинен мати сплюснуту фігуру. У 1868 брав участь в експедиції на півострів Малакка для спостереження повного сонячного затемнення. З метою визначення паралакса Сонця здійснив дві експедиції для спостереження проходжень Венери по диску Сонця (9.XII 1874 і 6.XII 1882).

Відома праця Тіссерана «Небесна механіка» (т. 1—4, 1889—1896) містить систематичний виклад основних досягнень класичної небесної механіки до кінця XIX ст. Склав примітки до «Математичних начал натуральної філософії» Ісаака Ньютона.

З 1884 керував виданням журналу «Bulletin astronomique».

Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1883), член Бюро довгот в Парижі.

Його ім'ям названі кратер на Місяці й астероїд 3663 Tisserand.

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор
   d:Track:Q547473
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. база даних Léonore — ministère de la Culture.
   d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
5. https://henripoincarepapers.univ-lorraine.fr/chp/text/tisserand.html

Джерела

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Тиссеран Франсуа Феликс. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка. (рос.)