Фексофенадин — синтетичний препарат, що є похідним піперидину, та належить до антигістамінних препаратів ІІІ покоління, для перорального застосування. За хімічною структурою є активним метаболітом терфенадину. Фексофенадин уперше синтезований у 1993 році в США та затверджений FDA у липні 1995 року.
Фексофенадин | |
Систематизована назва за IUPAC | |
(±)-4-[1 hydroxy-4-[4-(hydroxydiphenylmethyl)-1-piperidinyl]-butyl]-α, α-dimethyl benzeneacetic acid | |
Класифікація | |
ATC-код | R06 |
PubChem | |
CAS | |
DrugBank | |
Хімічна структура | |
Формула | C32H39NO4 |
Мол. маса | 501,68 г/моль |
Фармакокінетика | |
Біодоступність | 30-41% |
Метаболізм | Печінка(мінім.) |
Період напіввиведення | 11—15 год. |
Екскреція | Нирки, фекалії |
Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ТЕЛФАСТ® 120 мг, «Санофі-Синтелабо Лтд»,Велика Британія UA/8500/01/01 04.10.2013-04/10/2018 |
Фармакологічні властивості Редагувати
Фексофенадин — синтетичний препарат, що є похідним піперидину та належить до групи антигістамінних препаратів ІІІ покоління. За хімічною будовою він є активним метаболітом терфенадину. Механізм дії препарату полягає у селективному блокуванні Н1-рецепторів гістаміну, попередженні спазмів гладких м'язів, що викликаються гістаміном, у тому числі бронхоконстрикцію у хворих обструктивними захворюваннями легень, розширення капілярів та підвищення їх проникності, розвиток ангіоневротичного набряку, еритеми та свербіння шкіри і слизових оболонок. При алергічному риніті зменшує частоту чхання, сльозотечу, виділення із носових ходів та свербіж слизових носа. Фексофенадин є високоспецифічним блокатором Н1-рецепторів гістаміну, та навіть у високих концентраціях не діє на серотонінові, дофамінові, М-холінорецептори та альфа-адренорецептори. Фексофенадин пригнічує активацію опасистих клітин та хемотаксис еозинофілів, зменшує виділення прозапальних факторів (інтерлейкіну 8, гранулоцитарно-макрофагального фактору, колонієстимулюючого фактору та розчинних молекул адгезії), що сприяє зменшенню запального процесу. На відміну від терфенадину, фексофенадин не має токсичного впливу на міокард навіть у високих дозах, не блокує калієві канали кардіоміоцитів, не викликає подовження інтервалу QT та інших порушеннями серцевої діяльності. На відміну від антигістамінних препаратів І покоління, фексофенадин погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр та практично не має седативного ефекту. Фексофенадин не взаємодіє з ферментними системами цитохрому та не має клінічно значимих лікарських взаємодій із іншими лікарськими препаратами, що дає можливість застосовувати препарат разом із антибіотиками, протигрибковими препаратами, а також пацієнтами із захворюваннями печінки.
Фармакокінетика Редагувати
Фексофенадин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, біодоступність препарату становить 30-41%. Початок дії препарату спостерігається через 1 годину після перорального застосування. Максимальна концентрація фексофенадину в крові досягається протягом 1—3 годин. Препарат у помірній кількості (60—70%) зв'язується з білками плазми крові. Фексофенадин погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується фексофенадин у печінці в мінімальній кількості. Виводиться препарат із організму з калом (80%) та сечею (12%) переважно у незміненому вигляді (85% кількості виведеного препарату). Період напіввиведення фексофенадину становить 11—15 годин, цей час може збільшуватися при нирковій недостатності.
Показання до застосування Редагувати
Фексофенадин застосовується при сезонному та цілорічному алергічному риніті, полінозі, гострій та хронічній кропив'янці.
Побічна дія Редагувати
При застосуванні фексофенадину найчастіше спостергігаються наступні побічні ефекти: головний біль (7,3% випадків застосування), сонливість (2,3%), головокружіння та нудота (по 1,5%). Нечасто (0,1—1%) спостерігаються загальна слабість, безсоння, нервозність, порушення сну (в тому числі нічні кошмари та незвичайні сновидіння), тахікардія, діарея. Рідко (0,01—0,1%) спостерігалися алергічні реакції — висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, задишка, анафілактичні реакції.
Протипокази Редагувати
Фексофенадин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату. Фексофенадин не застосовується у дітей молодших 6 років. З обережністю застосовується препарат при вагітності, годуванні грудьми, печінковій та нирковій недостатності.
Форми випуску Редагувати
Фексофенадин випускається у вигляді таблеток по 0,03; 0,12 та 0,18 г та капсул по 0,18 г.
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 27 лютого 2015.
- ↑ http://medi.ru/doc/10312.htm (рос.)
- ↑ http://www.rmj.ru/articles_1869.htm [ 27 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.mmm.spb.ru/Allergology/2000/2/Art7.php [ 27 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://www.medicinenet.com/fexofenadine/article.htm (англ.)
- ↑ http://health-ua.com/articles/2837.html (рос.)
- Lappin G, Shishikura Y, Jochemsen R, Weaver RJ, Gesson C, Houston B, Oosterhuis B, Bjerrum OJ, Rowland M, Garner C (Травень 2010). Pharmacokinetics of fexofenadine: evaluation of a microdose and assessment of absolute oral bioavailability. Eur J Pharm Sci 40 (2): 125–31. PMID 20307657. doi:10.1016/j.ejps.2010.03.009. (англ.)
- ↑ http://www.allergia.pro/Drugs/telfast/allegra [ 27 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1173 (рос.)