«Усікновення голови Іоанна Предтечі» — ікона 2-ї половини XVI століття з Середньої Русі, що зображує сцену мученицької смерті Іоанна Хрестителя, якому за наказом тетрарха Галілеї Ірода відрубали голову. Зберігається у колекції Національного музею «Київська картинна галерея».
| «Усікновення голови Іоанна Предтечі» | |
| Час створення | 2-а пол. XVI ст. Середня Русь |
|---|---|
| Розміри | 91 × 64 см |
| Матеріал | липова дошка, ковчег, паволока, левкас, темпера |
| Місцезнаходження | Національний музей «Київська картинна галерея» (Київ) |
Опис ред.
На іконі зображена сцена мученицької смерті Іоанна Хрестителя, якому за наказом тетрарха Галілеї Ірода відрубали голову. У центрі композиції стоїть Іоанн Предтеча, нахилившись над печерою, в якій лежить на трикутному блюді його голова. У його позі поєднані мотиви готовності до смерті і молитовного протистояння. На обличчі Іоанна перед стратою показані страждання та напруга. Іконописець одночасно зображує момент, що передує відсіченню голови і результат страти.
Смисловим центром є відсічена голова Іоанна; його обличчя майстерно промальоване, яке виражає заспокоєність і просвітленість. Голова Іоанна, що оточена золотим німбом, чітко виділяється на чорному фоні печери. Біля краю печери зображено тонке деревце із сокирою біля кореню — символом недовговічності земного буття, участі нерозкаяних грішників, які будуть подібно безплідному дереву, зрубані і кинуті до вогню.
Інтерпретація традиційного пейзажного фону у виді гір, що піднімаються із виступами, і палаток із двома колонами і вузьким входом відповідають образній побудові ікони.
Історія ред.
Входила до складу святкового чину із Городця (інша ікона з цього ряду «Таємна вечеря» також зберігається у Національному музеї «Київська картинна галерея»). Розмір ікон говорить про те, що вони входили до складу великого іконостасу. Походження ікон залишається спірним. Ікони були придбані на початку ХХ століття на ярмарці в місті Городці на Волзі колекціонером Іллею Остроуховим (1858—1929). Ймовірно, раніше зберігалась у соборі міста Каргополя Олонецької губернії (нині Архангельська область), саме тому її почали називати каргопольським чином.
Зрештою, у 1912 році, була придбана колекціонеркою Варварою Ханенко (1852—1922) разом з іконою «Таємна вечеря» і до 1918 року зберігалась у зібранні Богдана і Варвари Ханенків у Києві. У 1932 році потрапила до Національного музею «Київська картинна галерея» з Музею мистецтв Всеукраїнської академії наук (ВУАН) у Києві.
Література ред.
- Илинг, Алла. «Древнерусская иконопись». — Киевский национальный музей русского искусства, 2013. — 24 с. — («11 шедевров. Из коллекции Киевского национального музея русского искусства») (рос.)
- Лазарев, В. Н. «Русская иконопись от истоков до начала XVI века». — М. : Искусство, 2000. — 152 с. (рос.)
Посилання ред.
- Опис на сайті «Христианство в искусстве: иконы, фрески, мозаики…» (рос.)