Устя (притока Горині)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Устя.

У́стя (Устє, Оствиця, Дерманка) — річка в Україні, в межах Рівненського району Рівненської області, ліва притока Горині (басейн Прип'яті).

Устя
Устя в межах Рівного
50°22′22″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.37280000002777314° пн. ш. 26.18330000002777780° сх. д. / 50.37280000002777314; 26.18330000002777780
Витік	с. Дермань
• координати	50°22′22″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.37280000002777314° пн. ш. 26.18330000002777780° сх. д. / 50.37280000002777314; 26.18330000002777780
Гирло	Горинь (біля смт Оржів)
• координати	50°45′20″ пн. ш. 26°07′39″ сх. д. / 50.75580000002777581° пн. ш. 26.12750000002777995° сх. д. / 50.75580000002777581; 26.12750000002777995
Басейн	басейн Прип'яті
Країни:	Україна, Рівненська область
Регіон	Рівненська область
Довжина	68 км
Площа басейну:	762 км²
Медіафайли у Вікісховищі

Опис

Довжина 68 км. Площа водозбірного басейну 762 км². Похил річки 1,6 м/км. Долина коритоподібна, має чіткі обриси, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Заплава двостороння, завширшки до 1—1,2 км, є заболочені ділянки. Річище звивисте, завширшки 25 м, в серединій течії 8 м, завглибшки 1,6 м, подекуди спрямоване. Створені штучні водойми, осушувальні системи. Використовується у побутовому та промисловому водопостачанні, рибництві. Береги річки похилі.

Географія

Річка Устя бере початок з джерел на північних схилах Мізоцького кряжу, біля села Дермань Перший. Тече переважно на північ, у пониззі на північний захід/північ. Впадає до Горині при північно-східній частині смт Оржів.

Історія та етимологія

Вперше про річку згадується в Акті 1583 року («рекой Устьєй к Городку»). У назві Устя приховане давнє слово «устьє» в означенні: «отвір», «край», «гирло», «рукав річки». У документованій Оствиці можна бачити кореневе «Ост» з нарощеним «-в», «-иця», що означає «вузька річка», «притока більшої річки». У басейні Вели є річка Остви, Ости, а на Поліссі — озеро Оства, болото Оствиця. Колишнє «Устьє» змінилось на «Устя» внаслідок видозміни кінцівки «-ьє» → «-я» і не без взаємодії річкових наймень типу Люба, Настя, Стася, які теж за народною етимологією отримали звучання особових імен^{[джерело?]}.

Історичні пам'ятки

На острові, що омивається річкою Устя біля села Городок, що за 10 км від Рівного, розташована Свято-Миколаївська церква Київського патріархату, яка є пам'яткою архітектури 1740 року.

Забруднення

Починаючи з середини 90-х років XX століття, Устя стала найзабрудненішою річкою Рівненської області. Забруднення водної артерії Рівного викликала ціла низка причин: змиви з доріг та полів, скиди підприємств, неорганізовані скиди, низька пропускна здатність річки.

Притоки

• Швидівка
• Безодня
• Річка без назви - права притока. Бере початок на північно-східній околиці села Верхів. Тече переважно на північний захід через В'юні́вщину, Миротин і біля села Загребля впадає в Устю. Населені пункти вздовж берегової смуги: Шлях, Завидів. Річка повністю каналізована.

Населені пункти

Річка у місті Рівне

Тече через 20 населених пунктів. Над Устею розташовані міста Рівне, Здолбунів, смт Квасилів та Оржів.

Примітки

1. Порятунок рівненської Усті: які способи та методи пропонувалися для очищення головної річки міста. rivne.name. 
2. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Каталог річок України — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Посилання

• Uście, Ujście, Ustya // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 831. (пол.)

• Портал «Географія»