Урал-375Д — повнопривідний вантажний автомобіль підвищеної прохідності (у народі — «ненажера», оскільки споживав величезну кількість бензину). Виготовлявся на Уральському автомобільному заводі в Міасі з початку 1960-х років. 1979 року Урал-375Д став основною вантажівкою Радянської армії замість ЗІЛ-157. Потім його змінив Урал-4320.
| Урал-375Д | |
|---|---|
| Урал-375Д | |
| Виробник | УралАЗ |
| Роки виробництва | 1961 |
| Місце виробництва | СРСР, Міас Росія, Міас |
| Попередник(и) | УралЗІС-355М |
| Наступник(и) | Урал-4320 |
| Колісна база | 3525+1400 мм |
| Довжина | 7350 мм |
| Ширина | 2690 мм |
| Висота | 2980 мм |
| Кліренс | 400 мм |
| Передня колія | 2000 мм |
| Задня колія | 2000 мм |
| Маса | 8400 кг |
| Найвища швидкість | 75 км/год |
| Місткість бака | 300+60 л |
| Подібні | ЗІЛ-131 КрАЗ-255 |
Опис Редагувати
Вантажівка використовувався для транспортування військ, вантажів, а також як шасі для ударного озброєння, як, наприклад, систем залпового вогню Град. У народному господарстві використовується досі.
Вантажівка оснащувався бензиновим двигуном ЗІЛ-375 (V8, 7,0 л, 180 к.с.), Системою централізованої зміни тиску в шинах (від 0,5 до 3,2 кгс/см²), п'ятиступінчастою коробкою передач, дводисковим зчепленням. На автомобілях до 1965 року випуску встановлювалися роздавальні коробки з вмикаючим переднім мостом. Важіль роздавальної коробки мав три положення:
- передній міст вимкнений
- передній міст включений, міжосьовий диференціал заблокований
- передній міст включений, міжосьовий диференціал розблоковано
У 1965 році була введена нова роздавальна коробка спрощеної конструкції з постійно включеним переднім мостом і несиметричним міжосьовим диференціалом планетарного типу.
Рульовий механізм з гідропідсилювачем. Робочі гальма — барабанні гідравлічні з пневматичним підсилювачем.
Початкова модифікація, Урал-375, мала складний тентовий дах, і плоске лобове скло, що відкидається на капот. У 1964 році автомобіль отримав суцільнометалеву кабіну від Урал-377. Модернізована машина отримала індекс Урал-375Д. На частині машин в задній частині рами встановлювалася лебідка з тяговим зусиллям 7000 кгс.
Двигун Редагувати
- ЗІЛ-375 7,0 л V8 180 к.с. при 3200 об/хв, 465 Нм при 1800 об/хв
Модифікації Редагувати
- Урал-375 — мав м'який складний дах кабіни.
- Урал-375Д — мав суцільнометалеву кабіну.
- Урал-375А — шасі з подовженою рамою для установки кузова-фургона К-375.
- Урал-375Е — шасі для установки різного устаткування.
- Урал-375С — сідловий тягач.
- Урал-375К — для експлуатації в умовах Крайньої Півночі.
- Урал-375Т — серійно не випускався, прототип для Уралу-375Н.
- Урал-375Н — народногосподарський автомобіль. Зовнішні відмінності від Урал-375Д: відсутня труба повітрозабірника, кузов — дерев'яна платформа з трьома бортами, що відкриваються, колеса без централізованого регулювання тиску, розмір шин — 1100×400-533.
Література Редагувати
- Гоголев Л. Д. Автомобили-солдаты: Очерки об истории развития и военном применении автомобилей. — М. : Патриот, 1990. — 191 с. — ISBN 5-7030-0226-5.
- Шугуров Л. М., Ширшов В. П. Автомобили Страны Советов. — М. : ДОСААФ, 1983. — 128 с.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Урал-375Д |