Украї́нські Карпа́ти — частина гірської системи Східних Карпат у Західній Україні. Вони поділяються на Зовнішні Східні Карпати та Внутрішні Східні Карпати. Їхня довжина від верхів'їв Сяну до витоків Сучави становить 280 км, ширина понад 110 км. Займають територію Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Загальна площа гірської системи — понад 21,56 тис. км². Гірські хребти, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються, переважно, з північного заходу на південний схід. Найвища вершина — Говерла (2061 м).
Етимологія
Українські Карпати
Термін «Українські Карпати» не є географічним, а радше політико-ідеологічним. Вперше цей термін почали активно вживати після вересня 1939 року радянські політики, публіцисти і науковці. З точки зору сучасного географічного районування так звані «Українські Карпати» є центральною частиною Східних Карпат, яка виділена в межах сучасного державного кордону України і включає східну частину Бескидів, Ґорґани, Чорногору і східну частину Вигорлат-Гутинського хребта, Рахівський масив і Чивчини.
Назва Лісисті Карпати походить від назви, яку бачимо на австро-угорських мапах німецькою як Karpatisches Waldgebirge та угорською як Erdős Kárpátok і Keleti Kárpátok (Лісисті Карпати і Східні Карпати), що майже відповідає сучасному поняттю Східних Карпат. Як синонім «Українські Карпати» в 1940–1950-х роках широкого вжитку набув топонім «Радянські Карпати», та він не прижився. Так відомий український геолог Володимир Бондарчук (1905—1993), що до Карпатських гір застосовує назви «Радянські Східні Карпати» у праці «Тектонічний поділ Радянських Східних Карпат // Геол. журн. АН УРСР. — 1954. — Т. 14. — Вип. 2. — С. 21–35» та «Радянські Карпати» у монографії «Радянські Карпати: геолого-географічний нарис. — Радянська школа. — 1956. — 179 с.».
Карпати
Назву «Карпати» вперше вжив Геродот у V ст. до н. е. Батько історії згадував річку «Κάρπις» (), що впадає в Дунай. У 105 р. імператор Траян приєднав Південні Карпати (Дакію) до Риму. Римське панування в регіоні тривало до 271 р. Отже, Карпати були «відкриті» для цивілізованого світу. Тоді ж цю гірську систему, просторово дуже аморфну, вперше виокремив Птолемей (90–168).
Походження назви «Карпати» однозначно не з'ясоване. Є низка інтерпретацій цієї назви — від доіндоєвропейських (С. Роспонд) до слов'янських. Назва «Карпати» (пол. Karpaty, угор. Kárpátok, рум. Carpați, серб. Карпати, чеськ. i словац. Karpaty, нім. Karpaten) дуже давня. Її корені простежуються в середземноморському доіндоєвропейському субстраті.
А. Попов (1965, 1973), А. Байцар (2016) доводять, що оронім виник з назви фракійського племені карпи. В. Георгієв (1956) уважає давньовірменську мову особливим фракійським діалектом і виводить топонім Карпати від фракійського «(s)korpa-ta» — скеляста. С. Распонд (1957) переконаний, що назва Карпати походить із доідоєвропейського «caro» — камінь. Такого ж погляду дотримуються І. Хубшмід (1967, 1969), виводячи топонім Карпати від доідоєвропейського «karr» — камінь. Він зачисляє до цього ряду рум. «scarpa» — скеля; сербохорв. «skrapa» — тріщина в каміннях і в діалекті — дрібні камені; словен. «ceren» — скелясте місце.
В. Чихарж (1960) убачає базис «carra» — камінь у середземноморському доіндоєвропейському субстраті. Р. Козлова (1987) виводить назву «Карпати» від праслов'янських слів *kъrpatъ(jь) — «з вигинами, виступами, горбатий, нерівний»; <*kъrpa — «щось криве, вигнуте, вигин, виступ»; <іє. (s) ker — гнути; крутити у ступені редукції з детермінативом -р-. Словацький та чеський мовознавець і етнограф П. Шафарик, а за ним і Є. Поспелов (1967) виводять оронім Карпати від слов'янського орографічного терміна «хрб», «харабат» — хребет.
Картографування
Наприкінці XVIII ст. з'явилися перші деталізовані мапи сучасної території Українських Карпат, де позначено назви деяких гірських хребтів і вершин. Одною з них є мапа «Carte de la Pologne Autrichienne contenant La Russie Rouge et la partie meridionale du Palatinat de Cracovie, etc.», видана P. Santini у Венеції (1776 р). Вона зроблена на папері розміром 45 х 59 см та відображає територію Галичини з незначними прилеглими територіями Угорщини, Молдавії, Польщі та Сілезії. Особливістю цієї мапи є те, що на ній уже позначено назви деяких хребтів і вершин. Наприклад, у районі таких сучасних гірських ландшафтів як Чорногора, Мармароський масив, Свидовець на цій мапі є назви хребтів Sniezna Gora, Swiazdova Gora, назви окремих вершин: Biala G., Lisia Gora. Там же є назви копалень золота — Diabla Gora, срібла Srebrna Gora та ін. Серед поселень того району легко віднайти село Czarna Gora, що біля витоків річки Pruth R.
Перші детальні мапи Українських Карпат з'явилися в другій половині XIX ст. в Австро-Угорській імперії. Після Австро-Прусської війни 1866 р. по всій території імперії надзвичайно швидкими темпами будували залізниці, у тому числі й на території Карпатської Руси (Закарпаття), Східної Галичини та Північної Буковини, які знаходяться в сучасних кордонах України. Ця розбудова залізничної мережі потребувала точних топографічних мап. Відтак уже в 1875 р. в Австро-Угорщині вийшли карти Карпат масштабом 1:25 000. Через два десятиліття, у 1895 р., вийшла друга редакція цих карт. Після розпаду Австро-Угорщини Українські Карпати були розділені кордонами трьох нових держав — Першої Чехословацької Республіки, Польської Республіки та Румунського королівства. У середині 20-х років XX ст. на місцевості були повністю проведені кордони. У міжвоєнний період Військовий географічний інститут у Варшаві зробив 482 аркуші (квадрати) «кілометровок» — карт масштабом 1:100 000, які були видані протягом 1932—1937 рр. Ці мапи вирізняються високою точністю, і, що важливо для мандрівників, які подорожують старим чесько-польським кордоном, на них нанесена нумерація прикордонних стовпців. У 1990-х роках варшавський картограф Пйотр Камінський перевидав їх, доповнивши спеціальною інформацією для туристів.
Рельєф
Абсолютні висоти гірської системи коливаються до 120—400 м біля підніжжя гір, до 500—800 м у міжгірних улоговинах та 1500—2000 м вздовж основних хребтів.
Усі найвищі вершини — Говерла (2061 м — найвища точка України), Бребенескул (2036 м), Піп Іван Чорногірський (2028 м), Петрос (2020 м), Ґутин Томнатик (2016 м) Ребра (2001 м) — зосереджені у масиві Чорногора.
Геологія
У геологічній будові переважає , трапляються виходи юрських вапняків, палеозойських кристалічних сланців. Неогенові вулканогенні утворення представлені андезитами, базальтами та їхніми туфами.
Структурно-тектонічне районування
Українська частина Карпатської дуги є північною гілкою альпійських структур європейського Середземномор'я. За віком складчастості поділяються на Зовнішні (або Флішеві) і Внутрішні. Вони складені флішовими товщами крейди та палеогену.
Пенінським глибинним розломом Карпати відокремлюются від Закарпатського внутрішнього прогину, фундамент якого складений осадовими товщами тріасу, юри, крейди, метаморфічними комплексами палеозою, а чохол неогеновими вулканогенно-осадовими утвореннями, ускладненими проявами соляно-купольної тектоніки. На різні зони прогину накладене Вигорлат-Гутинське вулканічне пасмо, представлене лавами і туфами пліоценового віку.
Передкарпатський крайовий прогин
Передкарпатський крайовий прогин розташований між складчастими Карпатами і Волино-Подільською плитою, в межах якого виділено дві зони:
- Внутрішня зона
- Бориславсько-Покутська підзона
- Самбірська підзона
- Зовнішня (Більче-Волицька) зона
Бориславсько-Покутська підзона — це великий покрив, складений флішевими відкладами крейдово-палеогенового віку, на яких залягають нижньоміоценові моласи.
Підзона має складну багатоярусну будову. В районі м. Борислав виділяється Бориславська складка, яка складена крейдовими і палеогеновими флішевими відкладами, а під нею виділяється Бориславський насув. У районі м. Долина в будові Бориславо-Покутської зони виділяються два глибинні структурні елементи: Долинська і Північно-Долинська складки.
В районі Долини флішеві відклади залягають на глибинах 1200—1500 м. В центральній частині підзони вони залягають на глибині приблизно 3000 м (свердловина Улично-14 і Улично-1).
Самбірська зона — система лінійних складок і лусок, які утворюють покрив, насунутий на автохтонний розріз прогину, а з південного-заходу обмежена насувом Бориславо-Покутської підзони. Зона складена нижнім міоценом (нижні моласи).
Самбірська підзона, в цілому, є великим синклінорієм, складеним системою дрібніших антиклінальних і синклінальних складок. Для цих складок характерні плавні обриси і асиметрична будова: північно-східні крила антикліналей, як правило, крутіші південно-західних. Рядом поперечних скидів синклінорій розбитий на окремі блоки. В південно-західному напрямку ці скиди переходять із Самбірського синклінорію на територію Бориславо-Покутського антиклінорію.
Більче-Волицька має східцево-занурену під Самбірську зону доміоценову основу, яка характеризується складчасто-блоковою будовою з елементами багатоповерхових структурно-стратиграфічних комплексів, і відкладів власне прогину, який складений слабо дислокованими міоценовими відкладами баденію і сармату (верхні моласи).
Ця підзона має двохярусну будову. Нижній ярус складений юрськими і крейдовими відкладами платформового типу, розбитими на серію вузьких блоків, які ступінчасто занурюються від платформи до прогину. На мезозойському фундаменті залягають моласові відклади міоцену. Моласовий чохол зім'ятий в складки платформового типу (брахіскладки). До таких складок часто приурочені промислові родовища горючого газу.
Карпатська складчаста гірська споруда
В межах Карпатської складчастої гірської споруди виділяється ряд структурно-фаціальних зон: Скибова, Кросненська, Дуклянська, Магурська, Чорногірська, Свидовецька, Буркутська (Поркулецька), Рахівська, Мармарошська, Пенінська.
У геологічній побудові зон беруть участь шари крейдового і палеогенового флішу, а в Чивчинських горах і Рахівському масиві (Мармарошська і Рахівська зони) з-під флішу виступають кристалічні сланці і мармури протерозою. Фліш представлено перешаруванням пісковиків, аргілітів, алевролітів, що грають неоднакову роль в побудові різноманітних структурно-фаціальних елементів. До складу нижньо-крейдового флішу входять конгломерати, вапняки і мергелі.
Зовнішня смуга Українських Карпат представлена лускувато-моноклінальним середньогір'ям і низькогір'ям та відповідає, як правило, Скибовій зоні. Ширина зони біля 40 км. В її складі виділяють Бескиди, Скибові Ґорґани та Покутсько-Буковинські Карпати. Карпатські флішеві товщі зім'яті у складки, які у вигляді лусок насунуті на внутрішню зону крайового прогину. Флішеві товщі сформовані верхньо-крейдовими і палеогеновими піщано-глинистими відкладами.
Скибова зона (покрив) — це зона, яка складається з ряду великих лусок, які насунуті одна на одну в північно-східному напрямку. Ці луски К. Толвінський (1925 р.) назвав скибами, звідси і походить назва Скибовий покрив. У межах покриву виділяють шість скиб, які простягаються із північного заходу на південний схід. Від Передкарпатського крайового прогину у напрямку до центральної синклінальної зони Українських Карпат, яку займає Кросненська тектонічна зона, поступово змінюють одна одну такі скиби: Берегова, Орівська, Сколівська скиби, скиби Парашки, Зелем'янки, Рожанки. Поблизу кордону з Польщею виражені усі шість скиб, а до кордону з Румунією вважають, що доходять тільки Орівська та скиба Парашки, якими утворені найвищі хребти Покутсько-Буковинських Карпат. Низькогірні хребти, що розташовані ближче до Передкарпатської височини, утворені антиклінальними складками Бориславсько-Покутської підзони крайового прогину.
Кросненська зона — витягнута неширокою смугою в загально-карпатському напрямку і поділяє Зовнішню і Внутрішню антиклінальні морфоструктури. Це зона складена потужними шарами пісковиків і аргілітів олігоценового віку. Розповсюдження нестійких до процесів денудації гірських порід сприяло формуванню низькогірного (600—700 м) рельєфу.
В тектонічній будові Кросненської зони переважають широкі синкліналі і вузькі гребенеподібні антикліналі. Спостерігаються і насуви, але вони не утворюють таких стислих лусок, як у Скибовій зоні Карпат. Головні антикліналі і синкліналі Центральної карпатської зони ускладнені дрібною складчастістю. Найбільш зануреним частинам відповідають низькогір'я Стрийсько-Сянської і Воловецько-Міжгірської котловин, Верховинського Вододільного хребта, Ворохто-Путильського низькогір'я і Ясінської котловини. У центральній частині Кросненської зони відбулися найбільш інтенсивні підняття, які сформували середньогірні хребти Привододільних Ґорґан, абсолютні висоти яких сягають понад 1500—1700 м.
Морфоструктура Внутрішніх Карпат зона складчасто-блокових та блокових гір, що утворюють орографічну вісь Карпат — Полонинсько-Чорногорські Карпати, які відповідають Дуклянській, Чорногірській й іншим зонам.
Південно-західна частина морфоструктури різко занурюється і зрізається розломами. Північна частина морфоструктури орографічно виражена Полонинським хребтом, масивами Свидовець і Чорногора. В геологічній будові беруть участь верхньо-крейдовий і палеогеновий фліш (чорні сланці і кварцитоподібні пісковики). Для зони характерні широкі складки, ускладнені дрібною складчастістю і насувами.
Ядро Внутрішніх Карпат представлено складчасто-блоковим середньогір'ям і високогір'ям залишкового Рахівського масиву і Чивчинських гір, що належить до Мармароської і Рахівської зони. Вони складені кристалічними і метаморфічними породами докембрію і нижнього палеозою (кристалічні сланці, гнейси, кристалічні вапняки, амфіболіти, граніти). Кристалічні породи нижнього структурного поверху Рахівського масиву і Чивчинських гір перекриті осадовими відкладами тріасу і юри, крейдовим і палеогеновим флішем. В процесі тривалих висхідних рухів осадовий чохол (особливо нижньо-мезозойські відклади — тріас і юра) майже повністю знищений процесами денудації і зберігся у вигляді ерозійних останців на поверхні Рахівського масиву.
Вздовж кордону з Магурською зоною витягнута зона Пенінських скель (пояс кліпенів). Вона має ширину від 2 до 20 км і проходить двома смугами між р. Тересвою і р. Латорицею. Виділяють Північну і Південну зону Пенінських скель. Північна зона простягнулася від Рахівського масиву в північно-західному напрямку приблизно до р. Боржави вздовж лінії тектонічного контакту Мармароського насуву. Уступи (кліпени) утворюють смугу з окремих ізольованих екзотичних скелястих острівців розміром від декількох десятків до сотень метрів.
Складені скелі карбонатними і кремнистими породами юрського і тріасового віку, рідше кристалічними породами. Це тектонічні відторженці, вдавлені по лінії Мармароського насуву в товщу крейдового флішу (пісковики і аргіліти).
Південна зона уступів добре виявчена біля сіл Кричеве, Довге, Свалява. Ізольовані екзотичні острівці щільних юрських вапняків мають різні розміри, підіймаючись над поверхнею схилів на 16 — 20 м. Зона розломів є тектонічним кордоном, що відокремлює Внутрішні Карпати від Закарпатського передгірного прогину.
З корисних копалин найбільше значення мають нафта, природний газ, озокерит, сірка, мінеральні лікувальні води.
Корисні копалини
У Внутрішніх Карпатах на території України виділяють Мармароський кристалічний масив і зону Підгаля. Відповідно до простягання основних структурних елементів Карпат, виділяють зони зі специфічним набором корисних копалин.
- У Передкарпатському прогині — самородна сірка, газ (Дашавське, Косівське та ін. родовища), нафта (Бориславське, Битків-Бабченківське родовища), озокерит (Бориславське родовище), кам'яна і калійна солі (Калуш-Голінське, Стебницьке та ін. родовища). Підраховано, що на Прикарпатті є близько 35 мільярдів тонн соляних покладів..
- в Закарпатському прогині — кам'яна сіль (Солотвинське родовище) газ, буре вугілля (Ільницьке, Кривське родовища), цеоліти. З неогеновим вулканізмом пов'язані ртутні (Великий Шаян, Боркут), жильні золото-поліметалеві і баритові (Беганське родовище) руди, алуніти, каоліни, перліти, бентонітові глини (Горбське родовище).
- У фронтальній частині Зовнішні Карпати відомі родовищами нафти, в Мармароському масиві — родовища доломіту, вапняків, мармурів, сировини для кам'яні литва. У метаморфічному комплексі відомі вияви стратиформних колчеданно-поліметалевих, мідно-колчеданних, баритових і залізо-марганцевих руд.
У Карпатах поширені мінеральні води, на південно-західних схилах Карпат і в Закарпатті — вуглекислі (родовища Свалява, ). У зоні зчленування Передкарпатського прогину з Східно-Європейською платформою розташовані родовища азотних сульфатних вод.
- У Внутрішній зоні Передкарпатського прогину поширені розсоли хлоридного (сульфат-хлоридного) складу (Моршин) і особливий, рідкісний тип слабомінералізованих вод із підвищеним вмістом органічних речовин (Трускавець).
- У Закарпатському прогині поширені термальні і субтермальні води підвищеної мінералізації, які використовують із лікувальною і теплоенергетичною метою.
(Запаси золота) представлені та Мужіївським золотополіметалевими родовищами. Останнє введено у промислове освоєння 1999 року, і в цьому ж році на базі Мужіївського державного золотополіметалевого комбінату створено ТОВ .
З давніх-давен у межах Передкарпаття видобували нафту, яку раніше називали «ропа». Використовували її лише для змащування возів та дахівок із гонти (дранки). Згодом із ропи почали вилучати гас, який застосовували в гасових лампах (для освітлення). Інтенсивний видобуток нафти розпочався в середині XIX століття, коли було відкрито способи одержання і використання її легких фракцій. Перші потужні свердловини з'являються на родовищах біля Борислава, Тустановичів, Мразниці, Бикова.
Найбільш древні гірські породи, знайдені в Карпатах, виникли близько 1,2 мільярда років тому.
Фізико-географічне районування
Природа Українських Карпат представлена складною системою територіальних одиниць, що створюють високогірний, середньогірний, низькогірний та передгірський яруси. До високогірного ярусу належать давньольодовиково-високополонинські флішеві гірські ландшафти з максимумом відносних перевищень до 1500 м (масиви Чорногора, Свидовець та ін.) в осьовій частині гір. Другим видом гірських ландшафтів цього ярусу є давньольодовиково-високополонинські кристалічні (Мармароський масив, Чивчини). Три види ландшафтів становлять наступний, основний за площею, середньогірний ярус. Ландшафти середньогірно-полонинські (перевищення до 1300 м) представлені масивами Полонинського Бескиду (масиви Рівна, Полонина Боржава, Красна). Потужне зовнішнє пасмо — це середньогірно-скибові ландшафти (перевищення до 1000 м), найтиповіше виражені в Східних Бескидах, Покутсько-Буковинських горах. Вздовж південного краю Українських Карпат простягаються середньогірно-давньовулканічні ландшафти Вулканічних Карпат (масиви Маковиця, Синяк, Великий Діл, Тупий).
Ландшафти низькогірного ярусу простягаються двома смугами всередині гір та формують їхні крайові структури. Міжгірно-верховинські ландшафти (перевищення до 400 м) пов'язані з Головним Карпатським вододілом (Стрийсько-Сянська, Воловецька та інші верховини, а також Міжгірська, , Ясінська, та ). Тут містяться основні карпатські перевали (Ужоцький перевал, Верецький перевал, Воловецький перевал та інші). До регіонального розлому, що обмежовує флішеві Карпати на півдні, приурочені низькогірно-стрімчакові ландшафти — Угольський, Свалявський та інші (перевищення до 400 м). Тут зосередженні найвідоміші карстові печери регіону. Північно-східний край Українських Карпат становлять низькогірно-скибові ландшафти (перевищення до 400 м) у межиріччях Дністра, Стрию, Свічі, Лімніці, Бистриці, Пруту, Черемошу, Сірету. Горбогірно-улоговинні ландшафти (перевищення 300 м) характерні для межиріч Тиси, Тересви, Тереблі, Ріки, Боржави, Латориці.
Орографічна схема Українських Карпат
Зовнішні Східні Карпати
Зовнішні Східні Карпати — Львівська, Івано-Франківська і Чернівецька області
- Східні Бескиди
- Бещади
- Верхньодністровські Бескиди
- Сколівські Бескиди
- Зовнішні (Скибові) Ґорґани
- Покутсько-Буковинські Карпати
- Вододільно-Верховинські Карпати — Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області
- Стрийсько-Сянська Верховина (деякі джерела відносять цю частину до Східних Бескидів)
- Верховинський Вододільний хребет (деякі джерела відносять цю частину до Східних Бескидів)
- Привододільні Ґорґани
- Середньо-Карпатська улоговина
- Полонинсько-Чорногірські Карпати — Закарпатська, Івано-Франківська і Чернівецька області
Внутрішні Східні Карпати
- Внутрішні Східні Карпати — Закарпатська і Івано-Франківська області
- Вигорлат-Гутинський хребет — Закарпатська область
- Мармароський масив — Закарпатська та Івано-Франківська області
Клімат
За кліматичним районуванням гори належать до кліматичної підобласті Українських Карпат. Клімат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Температура найтеплішого місяця (липень) у передгір'ях +18…+20 °C, у високогірному ярусі +8…+10 °C, найхолоднішого (січень) — відповідно −3…−6 °C і −8…−9 °C.
Карпати — найвологіша область в Україні: найбільше дощів — навесні і влітку, снігу — взимку. Кількість опадів від 500—800 мм у передгір'ях і до 1600—2000 мм на найвищих хребтах. Навесні сніг доволі довго (інколи до середини червня) лежить на округлих вершинах гір. Найбільша швидкість вітру в Карпатах зафіксована на горі Піп-Іван у ніч з 6 на 7 березня 2002 року (45 м/с.). 17 вересня 2017 року на Селятинській метеостанції під час потужного урагану окремі пориви вітру подекуди досягали 40 м/с.
Гідрологія
В умовах достатнього та надмірного зволоження формується густа (до 1,5 км/км²) гідрографічна мережа — численні витоки Тиси, Дністра і Пруту. Вони належать до річок мішаного живлення з переважанням дощового. Режим паводковий протягом усього року. Після дощів і танення снігу вода потоками збігає з гір у долини й часто спричиняє повені.
В давньольодовиково-високополонинських ландшафтах збереглися невеликі досить глибокі карові озера (Бребенескул, Верхнє, Несамовите, Ворожеське, Апшинець та інші). Найбільшим з озер обвального типу є Синевир. Трапляються залишки штучних водойм — клявз.
Рослинний світ
Висотна ландшафтна диференціація рослинного і ґрунтового покриву є чітко вираженою в Українських Карпатах.
Біля підніжжя на низькогір'ях та , на схилах гір, росте листяний ліс. Його утворюють осередки первинних дубових лісів, які доповнюють граб, липа, клен, бук.
Вище з'являються хвойні дерева — ялиця біла і ялина європейська (смерека). З листяних переважає бук. Ліс стає мішаним. Підлісок листяного і мішаного лісів утворюють кущі малини, ліщини, ожини, шипшини. На узліссях і галявинах ростуть трав'янисті рослини, більшість з них лікарські. Під деревами багато грибів: білих, підберезовиків, підосичників, маслюків, опеньків. Гірсько-лісові буроземи на схилах середньогірно-полонинських та давньовулканічних ландшафтів.
Вище ліс стає хвойним. Крім смереки і ялиці, у ньому росте модрина. Хвойні дерева холодостійкіші, ніж листяні. Ліс темний й вологий. Ґрунт між деревами вкритий мохом. На галявинах ростуть низенькі кущики брусниці й чорниці. Бурі гірсько-лісові ґрунти на крутих схилах хребтів високополонинських та скидових ландшафтів.
Природна (ландшафтна) верхня межа лісу в Українських Карпатах проходить на висоті 1300—1680 м над р. м. Залежно від зонального поширення деревних порід у високогір'ї виділяють два варіанти верхньої межі лісу в Українських Карпатах: буковий та смерековий. — ландшафтний і антропогенний. У залежності від лімітуючого фактору ландшафтна ВМЛ поділяється на вісім підтипів: термічний, вітровий, лавинний, орографічний, біотичний, торфово-болотний, греготний, шлейфовий.
На високих схилах і вершинах Карпат хвойні ліси змінюються чагарниками та субальпійським криволіссям із сосни гірської, ялівцю, вільхи зеленої та інших порід у карах та високих водозборах.
Найвище розкинулись субальпійські гірські луки та пустища — полонини, вкриті різнобарвно квітучими трав'янистими рослинами. Ґрунти — гірсько-лучно-буроземні. Слід зауважити, що ліси та криволісся, особливо на вершинах гір, вирубані чи випалені вже доволі давно задля розширень площі пасовищ. Таким чином, верхня межа лісу суттєво занижена, а полонини, що виникли на місці лісів, є штучними, вторинними рослинними угрупованнями зі збідненим видовим складом.
В міжгірно-верховинних ландшафтах та в річкових долинах поширені луки, характерні угрупування вільхи, верби.
Карпатським лісам властиві такі домішки порід: граб, явір, ясен, береза. Зрідка можна натрапити на кедр. Лісистість гір перевищує 50 %.
Тваринний світ
У фауні Українських Карпат переважають представники лісового комплексу. Трапляються олень благородний, заєць, лисиця, вовк, ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, куниця, видра, дика свиня, борсук, білка. Серед ендеміків: білка карпатська, полівка снігова.
З птахів лісового комплексу — лелека чорний, тетерук, орябок, глушець білодзьобий, беркут, змієїд, сапсан, сова довгохвоста, пугач, дятел трипалий і чорний, синиця чорна і чубата, шишкар ялиновий, плиска гірська, пронурок біловолий; а в альпійскькому поясі — щеврик гірський, тинівка альпійська та багато інших співочих птахів.
Плазунів і земноводних у горах не багато видів: саламандра плямиста, тритон карпатський, полоз лісовий, ящірка живородна, жаба прудка і квакша.
У швидких гірських річках водиться форель струмкова і райдужна, харіус європейський, умбра європейська та ін.
Серед безхребетних є комарі, мухи, метелики, бджоли, оси, джмелі, кліщі, павуки, попелиці та ін.
Природоохоронні об'єкти
У біосферному заповіднику та національних природних парках Українських Карпат, в тому числі на Закарпатті, великими є зони антропогенних ландшафтів та рекреації, в яких здійснюється традиційне господарювання, тобто ведеться сільське і лісове господарство, розміщені поселення людей, розвивається туризм. В Українських Карпатах зосереджено понад 1400 природоохоронних об'єктів, що займають 2,8 % загальної площі гір (найвищий показник по Україні).
Національні природні парки
- Карпатський національний природний парк — Івано-Франківська область;
- Національний природний парк «Гуцульщина» — Івано-Франківська область;
- Ужанський національний природний парк — Закарпатська область;
- Національний природний парк «Синевир» — Закарпатська область;
- Національний природний парк «Сколівські Бескиди» — Львівська область;
- Національний природний парк «Бойківщина» — Львівська область;
- Вижницький національний природний парк — Чернівецька область.
Природні заповідники
- Карпатський біосферний заповідник — Закарпатська область;
- Природний заповідник «Ґорґани» — Івано-Франківська область;
Заказники загальнодержавного значення
Загалом є більше сотні заказників, які знаходяться на території Українських Карпат. У списку представлена частина з них:
- Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Ґрофа» — Івано-Франківська область;
- Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Бредулецький» — Івано-Франківська область.
Рекреація
Різноманітність природних умов території Українських Карпат і наявність лікувальних ресурсів сприяли формуванню тут курортного району міждержавного значення.
Див. також
Примітки
- Рельєф // Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1965. — Т. 17 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — С. 13-18.
- Йосип Гілецький. Площа Карпатської фізико-географічної країни та Українських Карпат //Геотуризм: практика і досвід. Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (20-22 жовтня 2022, Львів). – Львів: Каменяр, 2022. — С.103- 105 (PDF) (укр.). Процитовано 22 січня 2024.
- Байцар Андрій. Історія походження та використання назви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016, с. 22-33
- Байцар Андрій. Історія походження та використанняназви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016, с. 22-33
- Стойко Степан Михайлович, Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96с.
- Блеск и нищета украинского золота. 16.11.2007 [ 03.12.2013, у Wayback Machine.]. — Тижневик 2000
- Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. —96 с., ил., 16 л. ил.
- Байцар А. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101—107.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Д. Я. Вортман, О. Ю. Косміна. Карпати українські // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 118. — .
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — .
- Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
- Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
- Загальне геоморфологічне районування території України // Український географічний журнал : науковий журнал. — К., 2004. — № 1. — С. 3-12. — ISSN 1561-4980.
- Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — .
- Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
- / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
- Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.
- Володимир Собашко (2003). . Львів: «Центр Європи». ISBN .
- Байцар Андрій. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101—107.
- Байцар Андрій. Еколого-географічні та біоенергетичні особливості Верхньої межі лісу в Українських Карпатах //Експериментальна екологія. Методи, теорія, практика. Вісник Західного центру екології. Випуск 2 — Львів 1999, с. 45-51.
- Байцар Андрій. Історія походження та використання назви назви «Карпати» / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 50. — Львів, 2016, с. 22-33
- Інженерно-геоморфологічний аналіз Карпатського регіону України / Г. І. Рудько, Я. С. Кравчук; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2002. — 172 c. — Бібліогр.: с. 168—170.
- Основи відновлення функціональної суті карпатських лісів / М. А. Голубець. Львів: Вид-во "Компанія «Манускрипт», 2016. — 144 с. —
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Мацьків Б. В., Пукач Б. Д. та ін. Пояснювальна записка до державної геолкарти України м-бу 1:200000 (аркуші Хуст, Надвірна). Київ, 2009. — 187 с.
- Геоморфологія Скибових Карпат / Я. С. Кравчук. — Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2005. — 232 с. — (Рельєф України). —
- Кравчук Я. С. Геоморфологія Полонинсько-Чорногірських Карпат: Монографія. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 188 с.
- Волощук М. Д., Гілецький Й. Р. Водно-ерозійні процеси у природних комплексах Українських Карпат: монографія. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2022. 124 с.
- (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
- (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
- (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.
- (рос.) Горные страны Европейской части СССР и Кавказа. — М. : Наука, 1975.
Посилання
- Орографічна карта України. [ 31 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Життя Українських Карпат [ 24 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Світ Карпат [ 11 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Українські карпати [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Портал «Українські Карпати» [ 7 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Ігор Меліка. Стежками Карпат [ 1 червня 2012 у Wayback Machine.] — фотогалерея Українських Карпат (всі хребти і масиви)
- Рідкісні та зникаючі види буковинської флори і фауни [ 5 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Франкфуртське зоологічне товариство адаптувало SMART для заповідних територій Українських Карпат
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayi nski Karpa ti chastina girskoyi sistemi Shidnih Karpat u Zahidnij Ukrayini Voni podilyayutsya na Zovnishni Shidni Karpati ta Vnutrishni Shidni Karpati Yihnya dovzhina vid verhiv yiv Syanu do vitokiv Suchavi stanovit 280 km shirina ponad 110 km Zajmayut teritoriyu Zakarpatskoyi Lvivskoyi Ivano Frankivskoyi ta Cherniveckoyi oblastej Zagalna plosha girskoyi sistemi ponad 21 56 tis km Girski hrebti rozdileni pozdovzhnimi ulogovinami ta rozmezhovani glibokimi poperechnimi dolinami prostyagayutsya perevazhno z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid Najvisha vershina Goverla 2061 m Ukrayinski Karpati ukrayinske Prikarpattya i ukrayinske Zakarpattya rosijskoyu movoyu Mapa Karpat Na teritoriyi Ukrayini roztashovani Shidni KarpatiEtimologiyaGeologichna mapa Karpat 1920 rik Dlya Karpat na teritoriyi Ukrayini vzhivayetsya termin Beskid Visokij Ukrayinski Karpati Termin Ukrayinski Karpati ne ye geografichnim a radshe politiko ideologichnim Vpershe cej termin pochali aktivno vzhivati pislya veresnya 1939 roku radyanski politiki publicisti i naukovci Z tochki zoru suchasnogo geografichnogo rajonuvannya tak zvani Ukrayinski Karpati ye centralnoyu chastinoyu Shidnih Karpat yaka vidilena v mezhah suchasnogo derzhavnogo kordonu Ukrayini i vklyuchaye shidnu chastinu Beskidiv Gorgani Chornogoru i shidnu chastinu Vigorlat Gutinskogo hrebta Rahivskij masiv i Chivchini Nazva Lisisti Karpati pohodit vid nazvi yaku bachimo na avstro ugorskih mapah nimeckoyu yak Karpatisches Waldgebirge ta ugorskoyu yak Erdos Karpatok i Keleti Karpatok Lisisti Karpati i Shidni Karpati sho majzhe vidpovidaye suchasnomu ponyattyu Shidnih Karpat Yak sinonim Ukrayinski Karpati v 1940 1950 h rokah shirokogo vzhitku nabuv toponim Radyanski Karpati ta vin ne prizhivsya Tak vidomij ukrayinskij geolog Volodimir Bondarchuk 1905 1993 sho do Karpatskih gir zastosovuye nazvi Radyanski Shidni Karpati u praci Tektonichnij podil Radyanskih Shidnih Karpat Geol zhurn AN URSR 1954 T 14 Vip 2 S 21 35 ta Radyanski Karpati u monografiyi Radyanski Karpati geologo geografichnij naris Radyanska shkola 1956 179 s Karpati Nazvu Karpati vpershe vzhiv Gerodot u V st do n e Batko istoriyi zgaduvav richku Karpis sho vpadaye v Dunaj U 105 r imperator Trayan priyednav Pivdenni Karpati Dakiyu do Rimu Rimske panuvannya v regioni trivalo do 271 r Otzhe Karpati buli vidkriti dlya civilizovanogo svitu Todi zh cyu girsku sistemu prostorovo duzhe amorfnu vpershe viokremiv Ptolemej 90 168 Pohodzhennya nazvi Karpati odnoznachno ne z yasovane Ye nizka interpretacij ciyeyi nazvi vid doindoyevropejskih S Rospond do slov yanskih Nazva Karpati pol Karpaty ugor Karpatok rum Carpați serb Karpati chesk i slovac Karpaty nim Karpaten duzhe davnya Yiyi koreni prostezhuyutsya v seredzemnomorskomu doindoyevropejskomu substrati A Popov 1965 1973 A Bajcar 2016 dovodyat sho oronim vinik z nazvi frakijskogo plemeni karpi V Georgiyev 1956 uvazhaye davnovirmensku movu osoblivim frakijskim dialektom i vivodit toponim Karpati vid frakijskogo s korpa ta skelyasta S Raspond 1957 perekonanij sho nazva Karpati pohodit iz doidoyevropejskogo caro kamin Takogo zh poglyadu dotrimuyutsya I Hubshmid 1967 1969 vivodyachi toponim Karpati vid doidoyevropejskogo karr kamin Vin zachislyaye do cogo ryadu rum scarpa skelya serbohorv skrapa trishina v kaminnyah i v dialekti dribni kameni sloven ceren skelyaste misce V Chiharzh 1960 ubachaye bazis carra kamin u seredzemnomorskomu doindoyevropejskomu substrati R Kozlova 1987 vivodit nazvu Karpati vid praslov yanskih sliv krpat j z viginami vistupami gorbatij nerivnij lt krpa shos krive vignute vigin vistup lt iye s ker gnuti krutiti u stupeni redukciyi z determinativom r Slovackij ta cheskij movoznavec i etnograf P Shafarik a za nim i Ye Pospelov 1967 vivodyat oronim Karpati vid slov yanskogo orografichnogo termina hrb harabat hrebet KartografuvannyaDetalna ugorska mapa relyefu Karpat 1938 rik Originalna nazva Magyarorszag vizboritotta es arvizjarta teruletei az armentesito es lecsapolo munkalatok megkezdese elott 1 600000 Naprikinci XVIII st z yavilisya pershi detalizovani mapi suchasnoyi teritoriyi Ukrayinskih Karpat de poznacheno nazvi deyakih girskih hrebtiv i vershin Odnoyu z nih ye mapa Carte de la Pologne Autrichienne contenant La Russie Rouge et la partie meridionale du Palatinat de Cracovie etc vidana P Santini u Veneciyi 1776 r Vona zroblena na paperi rozmirom 45 h 59 sm ta vidobrazhaye teritoriyu Galichini z neznachnimi prileglimi teritoriyami Ugorshini Moldaviyi Polshi ta Sileziyi Osoblivistyu ciyeyi mapi ye te sho na nij uzhe poznacheno nazvi deyakih hrebtiv i vershin Napriklad u rajoni takih suchasnih girskih landshaftiv yak Chornogora Marmaroskij masiv Svidovec na cij mapi ye nazvi hrebtiv Sniezna Gora Swiazdova Gora nazvi okremih vershin Biala G Lisia Gora Tam zhe ye nazvi kopalen zolota Diabla Gora sribla Srebrna Gora ta in Sered poselen togo rajonu legko vidnajti selo Czarna Gora sho bilya vitokiv richki Pruth R Pershi detalni mapi Ukrayinskih Karpat z yavilisya v drugij polovini XIX st v Avstro Ugorskij imperiyi Pislya Avstro Prusskoyi vijni 1866 r po vsij teritoriyi imperiyi nadzvichajno shvidkimi tempami buduvali zaliznici u tomu chisli j na teritoriyi Karpatskoyi Rusi Zakarpattya Shidnoyi Galichini ta Pivnichnoyi Bukovini yaki znahodyatsya v suchasnih kordonah Ukrayini Cya rozbudova zaliznichnoyi merezhi potrebuvala tochnih topografichnih map Vidtak uzhe v 1875 r v Avstro Ugorshini vijshli karti Karpat masshtabom 1 25 000 Cherez dva desyatilittya u 1895 r vijshla druga redakciya cih kart Pislya rozpadu Avstro Ugorshini Ukrayinski Karpati buli rozdileni kordonami troh novih derzhav Pershoyi Chehoslovackoyi Respubliki Polskoyi Respubliki ta Rumunskogo korolivstva U seredini 20 h rokiv XX st na miscevosti buli povnistyu provedeni kordoni U mizhvoyennij period Vijskovij geografichnij institut u Varshavi zrobiv 482 arkushi kvadrati kilometrovok kart masshtabom 1 100 000 yaki buli vidani protyagom 1932 1937 rr Ci mapi viriznyayutsya visokoyu tochnistyu i sho vazhlivo dlya mandrivnikiv yaki podorozhuyut starim chesko polskim kordonom na nih nanesena numeraciya prikordonnih stovpciv U 1990 h rokah varshavskij kartograf Pjotr Kaminskij perevidav yih dopovnivshi specialnoyu informaciyeyu dlya turistiv RelyefOsin na Sinevirskomu perevali Absolyutni visoti girskoyi sistemi kolivayutsya do 120 400 m bilya pidnizhzhya gir do 500 800 m u mizhgirnih ulogovinah ta 1500 2000 m vzdovzh osnovnih hrebtiv Usi najvishi vershini Goverla 2061 m najvisha tochka Ukrayini Brebeneskul 2036 m Pip Ivan Chornogirskij 2028 m Petros 2020 m Gutin Tomnatik 2016 m Rebra 2001 m zoseredzheni u masivi Chornogora GeologiyaVihid na poverhnyu skel flishovogo tipu na Manyavskomu vodospadi U geologichnij budovi perevazhaye traplyayutsya vihodi yurskih vapnyakiv paleozojskih kristalichnih slanciv Neogenovi vulkanogenni utvorennya predstavleni andezitami bazaltami ta yihnimi tufami Strukturno tektonichne rajonuvannya Ukrayinska chastina Karpatskoyi dugi ye pivnichnoyu gilkoyu alpijskih struktur yevropejskogo Seredzemnomor ya Za vikom skladchastosti podilyayutsya na Zovnishni abo Flishevi i Vnutrishni Voni skladeni flishovimi tovshami krejdi ta paleogenu Peninskim glibinnim rozlomom Karpati vidokremlyuyutsya vid Zakarpatskogo vnutrishnogo proginu fundament yakogo skladenij osadovimi tovshami triasu yuri krejdi metamorfichnimi kompleksami paleozoyu a chohol neogenovimi vulkanogenno osadovimi utvorennyami uskladnenimi proyavami solyano kupolnoyi tektoniki Na rizni zoni proginu nakladene Vigorlat Gutinske vulkanichne pasmo predstavlene lavami i tufami pliocenovogo viku Peredkarpatskij krajovij progin Peredkarpatskij krajovij progin roztashovanij mizh skladchastimi Karpatami i Volino Podilskoyu plitoyu v mezhah yakogo vidileno dvi zoni Vnutrishnya zona Borislavsko Pokutska pidzona Sambirska pidzona Zovnishnya Bilche Volicka zona Relyef Borislavo Pokutskogo pokrivu perednij plan ta Karpatska skladchasta struktura zadnij plan po dorozi z Ivano Frankivska do Dolini Borislavsko Pokutska pidzona ce velikij pokriv skladenij flishevimi vidkladami krejdovo paleogenovogo viku na yakih zalyagayut nizhnomiocenovi molasi Pidzona maye skladnu bagatoyarusnu budovu V rajoni m Borislav vidilyayetsya Borislavska skladka yaka skladena krejdovimi i paleogenovimi flishevimi vidkladami a pid neyu vidilyayetsya Borislavskij nasuv U rajoni m Dolina v budovi Borislavo Pokutskoyi zoni vidilyayutsya dva glibinni strukturni elementi Dolinska i Pivnichno Dolinska skladki V rajoni Dolini flishevi vidkladi zalyagayut na glibinah 1200 1500 m V centralnij chastini pidzoni voni zalyagayut na glibini priblizno 3000 m sverdlovina Ulichno 14 i Ulichno 1 Sambirska zona sistema linijnih skladok i lusok yaki utvoryuyut pokriv nasunutij na avtohtonnij rozriz proginu a z pivdennogo zahodu obmezhena nasuvom Borislavo Pokutskoyi pidzoni Zona skladena nizhnim miocenom nizhni molasi Tipovi relyefi Sambirskogo pokrivu bilya mista Dobromil Sambirska pidzona v cilomu ye velikim sinklinoriyem skladenim sistemoyu dribnishih antiklinalnih i sinklinalnih skladok Dlya cih skladok harakterni plavni obrisi i asimetrichna budova pivnichno shidni krila antiklinalej yak pravilo krutishi pivdenno zahidnih Ryadom poperechnih skidiv sinklinorij rozbitij na okremi bloki V pivdenno zahidnomu napryamku ci skidi perehodyat iz Sambirskogo sinklinoriyu na teritoriyu Borislavo Pokutskogo antiklinoriyu Bilche Volicka maye shidcevo zanurenu pid Sambirsku zonu domiocenovu osnovu yaka harakterizuyetsya skladchasto blokovoyu budovoyu z elementami bagatopoverhovih strukturno stratigrafichnih kompleksiv i vidkladiv vlasne proginu yakij skladenij slabo dislokovanimi miocenovimi vidkladami badeniyu i sarmatu verhni molasi Cya pidzona maye dvohyarusnu budovu Nizhnij yarus skladenij yurskimi i krejdovimi vidkladami platformovogo tipu rozbitimi na seriyu vuzkih blokiv yaki stupinchasto zanuryuyutsya vid platformi do proginu Na mezozojskomu fundamenti zalyagayut molasovi vidkladi miocenu Molasovij chohol zim yatij v skladki platformovogo tipu brahiskladki Do takih skladok chasto priurocheni promislovi rodovisha goryuchogo gazu Karpatska skladchasta girska sporuda Na Sivulskomu hrebti yakij znahoditsya v Skibovij zoni V mezhah Karpatskoyi skladchastoyi girskoyi sporudi vidilyayetsya ryad strukturno facialnih zon Skibova Krosnenska Duklyanska Magurska Chornogirska Svidovecka Burkutska Porkulecka Rahivska Marmaroshska Peninska U geologichnij pobudovi zon berut uchast shari krejdovogo i paleogenovogo flishu a v Chivchinskih gorah i Rahivskomu masivi Marmaroshska i Rahivska zoni z pid flishu vistupayut kristalichni slanci i marmuri proterozoyu Flish predstavleno peresharuvannyam piskovikiv argilitiv alevrolitiv sho grayut neodnakovu rol v pobudovi riznomanitnih strukturno facialnih elementiv Do skladu nizhno krejdovogo flishu vhodyat konglomerati vapnyaki i mergeli Zovnishnya smuga Ukrayinskih Karpat predstavlena luskuvato monoklinalnim serednogir yam i nizkogir yam ta vidpovidaye yak pravilo Skibovij zoni Shirina zoni bilya 40 km V yiyi skladi vidilyayut Beskidi Skibovi Gorgani ta Pokutsko Bukovinski Karpati Karpatski flishevi tovshi zim yati u skladki yaki u viglyadi lusok nasunuti na vnutrishnyu zonu krajovogo proginu Flishevi tovshi sformovani verhno krejdovimi i paleogenovimi pishano glinistimi vidkladami Rankova panorama na Skolivski Beskidi yaki znahodyatsya v Skibovij zoni Skibova zona pokriv ce zona yaka skladayetsya z ryadu velikih lusok yaki nasunuti odna na odnu v pivnichno shidnomu napryamku Ci luski K Tolvinskij 1925 r nazvav skibami zvidsi i pohodit nazva Skibovij pokriv U mezhah pokrivu vidilyayut shist skib yaki prostyagayutsya iz pivnichnogo zahodu na pivdennij shid Vid Peredkarpatskogo krajovogo proginu u napryamku do centralnoyi sinklinalnoyi zoni Ukrayinskih Karpat yaku zajmaye Krosnenska tektonichna zona postupovo zminyuyut odna odnu taki skibi Beregova Orivska Skolivska skibi skibi Parashki Zelem yanki Rozhanki Poblizu kordonu z Polsheyu virazheni usi shist skib a do kordonu z Rumuniyeyu vvazhayut sho dohodyat tilki Orivska ta skiba Parashki yakimi utvoreni najvishi hrebti Pokutsko Bukovinskih Karpat Nizkogirni hrebti sho roztashovani blizhche do Peredkarpatskoyi visochini utvoreni antiklinalnimi skladkami Borislavsko Pokutskoyi pidzoni krajovogo proginu Vid na Bliznici yaki znahodyatsya v Krosnenskij zoni Chornogirskij masiv yakij znahoditsya v Krosnenskij zoni Krosnenska zona vityagnuta neshirokoyu smugoyu v zagalno karpatskomu napryamku i podilyaye Zovnishnyu i Vnutrishnyu antiklinalni morfostrukturi Ce zona skladena potuzhnimi sharami piskovikiv i argilitiv oligocenovogo viku Rozpovsyudzhennya nestijkih do procesiv denudaciyi girskih porid spriyalo formuvannyu nizkogirnogo 600 700 m relyefu V tektonichnij budovi Krosnenskoyi zoni perevazhayut shiroki sinklinali i vuzki grebenepodibni antiklinali Sposterigayutsya i nasuvi ale voni ne utvoryuyut takih stislih lusok yak u Skibovij zoni Karpat Golovni antiklinali i sinklinali Centralnoyi karpatskoyi zoni uskladneni dribnoyu skladchastistyu Najbilsh zanurenim chastinam vidpovidayut nizkogir ya Strijsko Syanskoyi i Volovecko Mizhgirskoyi kotlovin Verhovinskogo Vododilnogo hrebta Vorohto Putilskogo nizkogir ya i Yasinskoyi kotlovini U centralnij chastini Krosnenskoyi zoni vidbulisya najbilsh intensivni pidnyattya yaki sformuvali serednogirni hrebti Privododilnih Gorgan absolyutni visoti yakih syagayut ponad 1500 1700 m Morfostruktura Vnutrishnih Karpat zona skladchasto blokovih ta blokovih gir sho utvoryuyut orografichnu vis Karpat Poloninsko Chornogorski Karpati yaki vidpovidayut Duklyanskij Chornogirskij j inshim zonam Pivdenno zahidna chastina morfostrukturi rizko zanuryuyetsya i zrizayetsya rozlomami Pivnichna chastina morfostrukturi orografichno virazhena Poloninskim hrebtom masivami Svidovec i Chornogora V geologichnij budovi berut uchast verhno krejdovij i paleogenovij flish chorni slanci i kvarcitopodibni piskoviki Dlya zoni harakterni shiroki skladki uskladneni dribnoyu skladchastistyu i nasuvami Marmaroskij masiv Yadro Vnutrishnih Karpat predstavleno skladchasto blokovim serednogir yam i visokogir yam zalishkovogo Rahivskogo masivu i Chivchinskih gir sho nalezhit do Marmaroskoyi i Rahivskoyi zoni Voni skladeni kristalichnimi i metamorfichnimi porodami dokembriyu i nizhnogo paleozoyu kristalichni slanci gnejsi kristalichni vapnyaki amfiboliti graniti Kristalichni porodi nizhnogo strukturnogo poverhu Rahivskogo masivu i Chivchinskih gir perekriti osadovimi vidkladami triasu i yuri krejdovim i paleogenovim flishem V procesi trivalih vishidnih ruhiv osadovij chohol osoblivo nizhno mezozojski vidkladi trias i yura majzhe povnistyu znishenij procesami denudaciyi i zberigsya u viglyadi erozijnih ostanciv na poverhni Rahivskogo masivu Vzdovzh kordonu z Magurskoyu zonoyu vityagnuta zona Peninskih skel poyas klipeniv Vona maye shirinu vid 2 do 20 km i prohodit dvoma smugami mizh r Teresvoyu i r Latoriceyu Vidilyayut Pivnichnu i Pivdennu zonu Peninskih skel Pivnichna zona prostyagnulasya vid Rahivskogo masivu v pivnichno zahidnomu napryamku priblizno do r Borzhavi vzdovzh liniyi tektonichnogo kontaktu Marmaroskogo nasuvu Ustupi klipeni utvoryuyut smugu z okremih izolovanih ekzotichnih skelyastih ostrivciv rozmirom vid dekilkoh desyatkiv do soten metriv Skladeni skeli karbonatnimi i kremnistimi porodami yurskogo i triasovogo viku ridshe kristalichnimi porodami Ce tektonichni vidtorzhenci vdavleni po liniyi Marmaroskogo nasuvu v tovshu krejdovogo flishu piskoviki i argiliti Pivdenna zona ustupiv dobre viyavchena bilya sil Kricheve Dovge Svalyava Izolovani ekzotichni ostrivci shilnih yurskih vapnyakiv mayut rizni rozmiri pidijmayuchis nad poverhneyu shiliv na 16 20 m Zona rozlomiv ye tektonichnim kordonom sho vidokremlyuye Vnutrishni Karpati vid Zakarpatskogo peredgirnogo proginu Z korisnih kopalin najbilshe znachennya mayut nafta prirodnij gaz ozokerit sirka mineralni likuvalni vodi Korisni kopaliniNaftovi vishki u Bitkovi 1933 rik Muzhiyivske zolotorudne rodovishe U Vnutrishnih Karpatah na teritoriyi Ukrayini vidilyayut Marmaroskij kristalichnij masiv i zonu Pidgalya Vidpovidno do prostyagannya osnovnih strukturnih elementiv Karpat vidilyayut zoni zi specifichnim naborom korisnih kopalin U Peredkarpatskomu progini samorodna sirka gaz Dashavske Kosivske ta in rodovisha nafta Borislavske Bitkiv Babchenkivske rodovisha ozokerit Borislavske rodovishe kam yana i kalijna soli Kalush Golinske Stebnicke ta in rodovisha Pidrahovano sho na Prikarpatti ye blizko 35 milyardiv tonn solyanih pokladiv v Zakarpatskomu progini kam yana sil Solotvinske rodovishe gaz bure vugillya Ilnicke Krivske rodovisha ceoliti Z neogenovim vulkanizmom pov yazani rtutni Velikij Shayan Borkut zhilni zoloto polimetalevi i baritovi Beganske rodovishe rudi aluniti kaolini perliti bentonitovi glini Gorbske rodovishe U frontalnij chastini Zovnishni Karpati vidomi rodovishami nafti v Marmaroskomu masivi rodovisha dolomitu vapnyakiv marmuriv sirovini dlya kam yani litva U metamorfichnomu kompleksi vidomi viyavi stratiformnih kolchedanno polimetalevih midno kolchedannih baritovih i zalizo margancevih rud U Karpatah poshireni mineralni vodi na pivdenno zahidnih shilah Karpat i v Zakarpatti vuglekisli rodovisha Svalyava U zoni zchlenuvannya Peredkarpatskogo proginu z Shidno Yevropejskoyu platformoyu roztashovani rodovisha azotnih sulfatnih vod U Vnutrishnij zoni Peredkarpatskogo proginu poshireni rozsoli hloridnogo sulfat hloridnogo skladu Morshin i osoblivij ridkisnij tip slabomineralizovanih vod iz pidvishenim vmistom organichnih rechovin Truskavec U Zakarpatskomu progini poshireni termalni i subtermalni vodi pidvishenoyi mineralizaciyi yaki vikoristovuyut iz likuvalnoyu i teploenergetichnoyu metoyu Zapasi zolota predstavleni ta Muzhiyivskim zolotopolimetalevimi rodovishami Ostannye vvedeno u promislove osvoyennya 1999 roku i v comu zh roci na bazi Muzhiyivskogo derzhavnogo zolotopolimetalevogo kombinatu stvoreno TOV Z davnih daven u mezhah Peredkarpattya vidobuvali naftu yaku ranishe nazivali ropa Vikoristovuvali yiyi lishe dlya zmashuvannya voziv ta dahivok iz gonti dranki Zgodom iz ropi pochali viluchati gas yakij zastosovuvali v gasovih lampah dlya osvitlennya Intensivnij vidobutok nafti rozpochavsya v seredini XIX stolittya koli bulo vidkrito sposobi oderzhannya i vikoristannya yiyi legkih frakcij Pershi potuzhni sverdlovini z yavlyayutsya na rodovishah bilya Borislava Tustanovichiv Mraznici Bikova Najbilsh drevni girski porodi znajdeni v Karpatah vinikli blizko 1 2 milyarda rokiv tomu Fiziko geografichne rajonuvannyaPodil Karpat Priroda Ukrayinskih Karpat predstavlena skladnoyu sistemoyu teritorialnih odinic sho stvoryuyut visokogirnij serednogirnij nizkogirnij ta peredgirskij yarusi Do visokogirnogo yarusu nalezhat davnolodovikovo visokopoloninski flishevi girski landshafti z maksimumom vidnosnih perevishen do 1500 m masivi Chornogora Svidovec ta in v osovij chastini gir Drugim vidom girskih landshaftiv cogo yarusu ye davnolodovikovo visokopoloninski kristalichni Marmaroskij masiv Chivchini Tri vidi landshaftiv stanovlyat nastupnij osnovnij za plosheyu serednogirnij yarus Landshafti serednogirno poloninski perevishennya do 1300 m predstavleni masivami Poloninskogo Beskidu masivi Rivna Polonina Borzhava Krasna Potuzhne zovnishnye pasmo ce serednogirno skibovi landshafti perevishennya do 1000 m najtipovishe virazheni v Shidnih Beskidah Pokutsko Bukovinskih gorah Vzdovzh pivdennogo krayu Ukrayinskih Karpat prostyagayutsya serednogirno davnovulkanichni landshafti Vulkanichnih Karpat masivi Makovicya Sinyak Velikij Dil Tupij Landshafti nizkogirnogo yarusu prostyagayutsya dvoma smugami vseredini gir ta formuyut yihni krajovi strukturi Mizhgirno verhovinski landshafti perevishennya do 400 m pov yazani z Golovnim Karpatskim vododilom Strijsko Syanska Volovecka ta inshi verhovini a takozh Mizhgirska Yasinska ta Tut mistyatsya osnovni karpatski perevali Uzhockij pereval Vereckij pereval Voloveckij pereval ta inshi Do regionalnogo rozlomu sho obmezhovuye flishevi Karpati na pivdni priurocheni nizkogirno strimchakovi landshafti Ugolskij Svalyavskij ta inshi perevishennya do 400 m Tut zoseredzhenni najvidomishi karstovi pecheri regionu Pivnichno shidnij kraj Ukrayinskih Karpat stanovlyat nizkogirno skibovi landshafti perevishennya do 400 m u mezhirichchyah Dnistra Striyu Svichi Limnici Bistrici Prutu Cheremoshu Siretu Gorbogirno ulogovinni landshafti perevishennya 300 m harakterni dlya mezhirich Tisi Teresvi Terebli Riki Borzhavi Latorici Orografichna shema Ukrayinskih Karpat Kam yanij komleks na gori Lisina Kosmacka Pokutsko Bukovinski Karpati abo za inshim podilom Skibovi Gorgani Zahid soncya na hrebti Pishkonya Privododilni Gorgani Osin na Borzhavi Masiv Tupij bilya mista Hust Gora Berlebashka v Marmaroskomu masivi Zovnishni Shidni Karpati Zovnishni Shidni Karpati Lvivska Ivano Frankivska i Chernivecka oblasti Shidni Beskidi Beshadi Verhnodnistrovski Beskidi Skolivski Beskidi Zovnishni Skibovi Gorgani Pokutsko Bukovinski Karpati Vododilno Verhovinski Karpati Lvivska Ivano Frankivska Chernivecka i Zakarpatska oblasti Strijsko Syanska Verhovina deyaki dzherela vidnosyat cyu chastinu do Shidnih Beskidiv Verhovinskij Vododilnij hrebet deyaki dzherela vidnosyat cyu chastinu do Shidnih Beskidiv Privododilni Gorgani Seredno Karpatska ulogovina Volovecko Mizhgirska verhovina Mizhgirska ulogovina Yasinska ulogovina Vorohta Putilske nizkogir ya Poloninsko Chornogirski Karpati Zakarpatska Ivano Frankivska i Chernivecka oblasti Poloninskij Beskid Polonina Rivna Polonina Borzhava Polonina Krasna Svidovec Chornogora Grinyavski gori Yalovichorski gori Vnutrishni Shidni Karpati Vnutrishni Shidni Karpati Zakarpatska i Ivano Frankivska oblasti Vigorlat Gutinskij hrebet Zakarpatska oblast Berezne Lipshanska dolina Svalyavska ulogovina Vigorlat Masiv Makovicya Masiv Sinyak Velikij Dil Masiv Tupij Gutinskij masiv Hustsko Solotvinska ulogovina Marmaroskij masiv Zakarpatska ta Ivano Frankivska oblasti Verhnotisinska ulogovina Guculski Alpi Rahivski gori ChivchiniKlimatZa klimatichnim rajonuvannyam gori nalezhat do klimatichnoyi pidoblasti Ukrayinskih Karpat Klimat pomirno kontinentalnij teplij z ciklonichnimi ta anticiklonichnimi vtorgnennyami atlantichnogo povitrya Temperatura najteplishogo misyacya lipen u peredgir yah 18 20 C u visokogirnomu yarusi 8 10 C najholodnishogo sichen vidpovidno 3 6 C i 8 9 C Karpati najvologisha oblast v Ukrayini najbilshe doshiv navesni i vlitku snigu vzimku Kilkist opadiv vid 500 800 mm u peredgir yah i do 1600 2000 mm na najvishih hrebtah Navesni snig dovoli dovgo inkoli do seredini chervnya lezhit na okruglih vershinah gir Najbilsha shvidkist vitru v Karpatah zafiksovana na gori Pip Ivan u nich z 6 na 7 bereznya 2002 roku 45 m s 17 veresnya 2017 roku na Selyatinskij meteostanciyi pid chas potuzhnogo uraganu okremi porivi vitru podekudi dosyagali 40 m s GidrologiyaV umovah dostatnogo ta nadmirnogo zvolozhennya formuyetsya gusta do 1 5 km km gidrografichna merezha chislenni vitoki Tisi Dnistra i Prutu Voni nalezhat do richok mishanogo zhivlennya z perevazhannyam doshovogo Rezhim pavodkovij protyagom usogo roku Pislya doshiv i tanennya snigu voda potokami zbigaye z gir u dolini j chasto sprichinyaye poveni V davnolodovikovo visokopoloninskih landshaftah zbereglisya neveliki dosit gliboki karovi ozera Brebeneskul Verhnye Nesamovite Vorozheske Apshinec ta inshi Najbilshim z ozer obvalnogo tipu ye Sinevir Traplyayutsya zalishki shtuchnih vodojm klyavz Roslinnij svitRododendron karpatskij v Marmarosah Romashkove pole bilya sela Pilipec Visotna landshaftna diferenciaciya roslinnogo i gruntovogo pokrivu ye chitko virazhenoyu v Ukrayinskih Karpatah Bilya pidnizhzhya na nizkogir yah ta na shilah gir roste listyanij lis Jogo utvoryuyut oseredki pervinnih dubovih lisiv yaki dopovnyuyut grab lipa klen buk Vishe z yavlyayutsya hvojni dereva yalicya bila i yalina yevropejska smereka Z listyanih perevazhaye buk Lis staye mishanim Pidlisok listyanogo i mishanogo lisiv utvoryuyut kushi malini lishini ozhini shipshini Na uzlissyah i galyavinah rostut trav yanisti roslini bilshist z nih likarski Pid derevami bagato gribiv bilih pidberezovikiv pidosichnikiv maslyukiv openkiv Girsko lisovi burozemi na shilah serednogirno poloninskih ta davnovulkanichnih landshaftiv Vishe lis staye hvojnim Krim smereki i yalici u nomu roste modrina Hvojni dereva holodostijkishi nizh listyani Lis temnij j vologij Grunt mizh derevami vkritij mohom Na galyavinah rostut nizenki kushiki brusnici j chornici Buri girsko lisovi grunti na krutih shilah hrebtiv visokopoloninskih ta skidovih landshaftiv Prirodna landshaftna verhnya mezha lisu v Ukrayinskih Karpatah prohodit na visoti 1300 1680 m nad r m Zalezhno vid zonalnogo poshirennya derevnih porid u visokogir yi vidilyayut dva varianti verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah bukovij ta smerekovij landshaftnij i antropogennij U zalezhnosti vid limituyuchogo faktoru landshaftna VML podilyayetsya na visim pidtipiv termichnij vitrovij lavinnij orografichnij biotichnij torfovo bolotnij gregotnij shlejfovij Na visokih shilah i vershinah Karpat hvojni lisi zminyuyutsya chagarnikami ta subalpijskim krivolissyam iz sosni girskoyi yalivcyu vilhi zelenoyi ta inshih porid u karah ta visokih vodozborah Najvishe rozkinulis subalpijski girski luki ta pustisha polonini vkriti riznobarvno kvituchimi trav yanistimi roslinami Grunti girsko luchno burozemni Slid zauvazhiti sho lisi ta krivolissya osoblivo na vershinah gir virubani chi vipaleni vzhe dovoli davno zadlya rozshiren ploshi pasovish Takim chinom verhnya mezha lisu suttyevo zanizhena a polonini sho vinikli na misci lisiv ye shtuchnimi vtorinnimi roslinnimi ugrupovannyami zi zbidnenim vidovim skladom V mizhgirno verhovinnih landshaftah ta v richkovih dolinah poshireni luki harakterni ugrupuvannya vilhi verbi Karpatskim lisam vlastivi taki domishki porid grab yavir yasen bereza Zridka mozhna natrapiti na kedr Lisistist gir perevishuye 50 Tvarinnij svitMalenka salamandra na okolici sela Mala Ugolka U fauni Ukrayinskih Karpat perevazhayut predstavniki lisovogo kompleksu Traplyayutsya olen blagorodnij zayec lisicya vovk vedmid burij kit lisovij ris kunicya vidra dika svinya borsuk bilka Sered endemikiv bilka karpatska polivka snigova Z ptahiv lisovogo kompleksu leleka chornij teteruk oryabok glushec bilodzobij berkut zmiyeyid sapsan sova dovgohvosta pugach dyatel tripalij i chornij sinicya chorna i chubata shishkar yalinovij pliska girska pronurok bilovolij a v alpijskkomu poyasi shevrik girskij tinivka alpijska ta bagato inshih spivochih ptahiv Plazuniv i zemnovodnih u gorah ne bagato vidiv salamandra plyamista triton karpatskij poloz lisovij yashirka zhivorodna zhaba prudka i kvaksha U shvidkih girskih richkah voditsya forel strumkova i rajduzhna harius yevropejskij umbra yevropejska ta in Sered bezhrebetnih ye komari muhi meteliki bdzholi osi dzhmeli klishi pavuki popelici ta in Prirodoohoronni ob yektiNacionalnij prirodnij park Sinevir U biosfernomu zapovidniku ta nacionalnih prirodnih parkah Ukrayinskih Karpat v tomu chisli na Zakarpatti velikimi ye zoni antropogennih landshaftiv ta rekreaciyi v yakih zdijsnyuyetsya tradicijne gospodaryuvannya tobto vedetsya silske i lisove gospodarstvo rozmisheni poselennya lyudej rozvivayetsya turizm V Ukrayinskih Karpatah zoseredzheno ponad 1400 prirodoohoronnih ob yektiv sho zajmayut 2 8 zagalnoyi ploshi gir najvishij pokaznik po Ukrayini Nacionalni prirodni parki Karpatskij nacionalnij prirodnij park Ivano Frankivska oblast Nacionalnij prirodnij park Guculshina Ivano Frankivska oblast Uzhanskij nacionalnij prirodnij park Zakarpatska oblast Nacionalnij prirodnij park Sinevir Zakarpatska oblast Nacionalnij prirodnij park Skolivski Beskidi Lvivska oblast Nacionalnij prirodnij park Bojkivshina Lvivska oblast Vizhnickij nacionalnij prirodnij park Chernivecka oblast Prirodni zapovidniki Karpatskij biosfernij zapovidnik Zakarpatska oblast Prirodnij zapovidnik Gorgani Ivano Frankivska oblast Zakazniki zagalnoderzhavnogo znachennya Zagalom ye bilshe sotni zakaznikiv yaki znahodyatsya na teritoriyi Ukrayinskih Karpat U spisku predstavlena chastina z nih Landshaftnij zakaznik zagalnoderzhavnogo znachennya Grofa Ivano Frankivska oblast Landshaftnij zakaznik zagalnoderzhavnogo znachennya Breduleckij Ivano Frankivska oblast RekreaciyaRiznomanitnist prirodnih umov teritoriyi Ukrayinskih Karpat i nayavnist likuvalnih resursiv spriyali formuvannyu tut kurortnogo rajonu mizhderzhavnogo znachennya Div takozh Turizm v Ivano Frankivskij oblastiDiv takozhGeologiya Ukrayini Fiziko geografichne rajonuvannya Ukrayini Vershini Ukrayinskih Karpat Znishennya lisiv v ukrayinskih KarpatahPrimitkiRelyef Ukrayinska radyanska enciklopediya u 17 t gol red M P Bazhan 1 she vid K Golov red URE AN URSR 1965 T 17 Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika S 13 18 Josip Gileckij Plosha Karpatskoyi fiziko geografichnoyi krayini ta Ukrayinskih Karpat Geoturizm praktika i dosvid Materiali V Mizhnarodnoyi naukovo praktichnoyi konferenciyi 20 22 zhovtnya 2022 Lviv Lviv Kamenyar 2022 S 103 105 PDF ukr Procitovano 22 sichnya 2024 Bajcar Andrij Istoriya pohodzhennya ta vikoristannya nazvi nazvi Karpati A Bajcar Visnik Lviv un tu seriya geograf Vip 50 Lviv 2016 s 22 33 Bajcar Andrij Istoriya pohodzhennya ta vikoristannyanazvi nazvi Karpati A Bajcar Visnik Lviv un tu seriya geograf Vip 50 Lviv 2016 s 22 33 Stojko Stepan Mihajlovich Ermolenko Yurij Afanasevich Karpati ochima dopitlivih Lviv Kamenyar 1976 96s Blesk i nisheta ukrainskogo zolota 16 11 2007 03 12 2013 u Wayback Machine Tizhnevik 2000 Lazarenko E A Po vulkanicheskim Karpatam Putevoditel Uzhgorod Karpati 1978 96 s il 16 l il Bajcar A L Tipi verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah ta yih ohorona Visnik Lviv un tu seriya geograf Vip 40 Chastina I Lviv 2012 s 101 107 DzherelaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 D Ya Vortman O Yu Kosmina Karpati ukrayinski Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 118 ISBN 978 966 00 0692 8 Girnichij enciklopedichnij slovnik u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2001 2004 Geografichna enciklopediya Ukrayini u 3 t redkol O M Marinich vidpovid red ta in K 1989 1993 33 000 ekz ISBN 5 88500 015 8 Bondarchuk V G Geomorfologiya URSR H Radyanska shkola 1949 246 s Dmitriyev M I Geomorfologiya USRR H Radyanska shkola 1936 Zagalne geomorfologichne rajonuvannya teritoriyi Ukrayini Ukrayinskij geografichnij zhurnal naukovij zhurnal K 2004 1 S 3 12 ISSN 1561 4980 Zastavnij F D Geografiya Ukrayini U 2 h kn Red M P Parcej L Svit 1994 472 s ISBN 5 7773 0043 8 Stecyuk V V Ekologichna geomorfologiya Ukrayini navchalnij posibnik K Vidavnichij dim Slovo 2010 367 s Red Stecyuk V V K Vidavnichij dim Slovo 2010 688 s Cis P M Geomorfologiya URSR L 1962 Volodimir Sobashko 2003 Lviv Centr Yevropi ISBN 966 7022 56 0 Bajcar Andrij Tipi verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah ta yih ohorona Visnik Lviv un tu seriya geograf Vip 40 Chastina I Lviv 2012 s 101 107 Bajcar Andrij Ekologo geografichni ta bioenergetichni osoblivosti Verhnoyi mezhi lisu v Ukrayinskih Karpatah Eksperimentalna ekologiya Metodi teoriya praktika Visnik Zahidnogo centru ekologiyi Vipusk 2 Lviv 1999 s 45 51 Bajcar Andrij Istoriya pohodzhennya ta vikoristannya nazvi nazvi Karpati A Bajcar Visnik Lviv un tu seriya geograf Vip 50 Lviv 2016 s 22 33 Inzhenerno geomorfologichnij analiz Karpatskogo regionu Ukrayini G I Rudko Ya S Kravchuk Lviv nac un t im I Franka L 2002 172 c Bibliogr s 168 170 Osnovi vidnovlennya funkcionalnoyi suti karpatskih lisiv M A Golubec Lviv Vid vo Kompaniya Manuskript 2016 144 s ISBN 978 966 2400 49 6 Mala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Shidnij vidavnichij dim 2013 T 3 S Ya 644 s Mackiv B V Pukach B D ta in Poyasnyuvalna zapiska do derzhavnoyi geolkarti Ukrayini m bu 1 200000 arkushi Hust Nadvirna Kiyiv 2009 187 s Geomorfologiya Skibovih Karpat Ya S Kravchuk Lviv LNU im I Franka 2005 232 s Relyef Ukrayini ISBN 966 613 418 7 Kravchuk Ya S Geomorfologiya Poloninsko Chornogirskih Karpat Monografiya Lviv Vidavnichij centr LNU imeni Ivana Franka 2008 188 s Voloshuk M D Gileckij J R Vodno erozijni procesi u prirodnih kompleksah Ukrayinskih Karpat monografiya Ivano Frankivsk Simfoniya forte 2022 124 s ros Shnyukov E F Chekunov A V Vilov O i dr Priroda Ukrainskoj SSR Geologiya i poleznye iskopaemye K Naukova dumka 1986 184 s ros Marinich A M Pashenko V M Shishenko P G Priroda Ukrainskoj SSR Landshafty i fiziko geograficheskoe rajonirovanie K Naukova dumka 1985 224 s ros Geomorfologiya Ukrainskoj SSR Pod obsh red I M Roslogo K Visha shkola 1990 287 s ros Gornye strany Evropejskoj chasti SSSR i Kavkaza M Nauka 1975 PosilannyaUkrayinski Karpati u sestrinskih Vikiproyektah Fajli u Vikishovishi Orografichna karta Ukrayini 31 lipnya 2021 u Wayback Machine Zhittya Ukrayinskih Karpat 24 grudnya 2021 u Wayback Machine Svit Karpat 11 sichnya 2022 u Wayback Machine Ukrayinski karpati 30 sichnya 2019 u Wayback Machine Portal Ukrayinski Karpati 7 travnya 2021 u Wayback Machine Igor Melika Stezhkami Karpat 1 chervnya 2012 u Wayback Machine fotogalereya Ukrayinskih Karpat vsi hrebti i masivi Ridkisni ta znikayuchi vidi bukovinskoyi flori i fauni 5 travnya 2021 u Wayback Machine Frankfurtske zoologichne tovaristvo adaptuvalo SMART dlya zapovidnih teritorij Ukrayinskih Karpat