| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Український державний інститут мінеральних ресурсів був розташований у Сімферополі, а його Дніпропетровське відділення — у Дніпрі.
| Український державний інститут мінеральних ресурсів | |
|---|---|
| | |
| Парадний вхід у Інститут мінеральних ресурсів | |
Основні дані | |
| Засновано | 1956 |
| Приналежність | Державна служба геології та надр України |
| Тип | академічна установа[d] |
Мапа | |
| Український державний інститут мінеральних ресурсів у Вікісховищі |
Загальна характеристика Редагувати
Інститут було створено у червні 1956 р. як Інститут мінеральних ресурсів Академії наук УРСР (ІМР АН УРСР).
Ініціатором створення інституту був український геолог, академік і в той час віце-президент АН УРСР Семененко Микола Пантелеймонович. Основою інституту стали окремі відділи Кримського філіалу АН УРСР, що виникли на початку 1956 р. на базі однієї із структур АН СРСР, створеної раніше — в 1948 р. Так — на базі відділів геології, хімії, гідрогеології та картознавства та вивільнених штатів Управління філіалу було організовано ІМР АН УРСР, а інші відділи (археології, історії тощо) було передано до складу відповідних інститутів АН УРСР.
Директором інституту був призначений Юрк Юрій Юрійович (1905—1975), д-р геол.- мін. наук, професор, фахівець в галузі мінералогії, петрології і мінерагенії, завідувач відділом мінералогії Інституту геологічних наук (ІГН) АН УРСР, учений секретар при Президії АН УРСР.
У 1963 р. Постановою Ради Міністрів СРСР Інститут мінеральних ресурсів було передано з системи АН УРСР у відання геологічної служби країни (тоді — Держгеолком, з 1966 р. — Міністерство геології УРСР). На виконання цієї Постанови наказом Геолкому СРСР до складу інституту було переведено Дніпропетровську науково-дослідну експедицію УкрНДГРІ, перетворену тоді у Дніпропетровську групу відділів ІМР, пізніше — у Дніпропетровське відділення Українського державного інституту мінеральних ресурсів (ДВ УкрДІМР). Виходячи з завдань геологічної служби та з врахуванням вказаних змін, було перезатверджено профіль діяльності та структуру інституту. Вже до середини 60-х років в ньому функціонувало більше 15 структурних підрозділів, в тому числі 9 — з геолого-мінералогічного напряму й 5 — з технології збагачення руд. Важливими були і досягнення ІМРу щодо розвитку та модернізації мінерально-сировинної бази (МСБ) як деяких регіонів СРСР (Казахстан, Таджикистан, Білорусія, Якутія, Східний Сибір та інших) так і, зокрема, України. Останнє стало причиною того, що у 1966 р. Інститут мінеральних ресурсів був переданий Міністерству геології УРСР. Саме тоді його затвердили головною науково-дослідною установою з вивчення родовищ твердих корисних копалин (в тому числі золота, чорних і рідкісних металів, алмазів тощо) та координації науково-дослідних і тематичних робіт в системі геологічної служби України.
На 1973 рік в обох відділеннях Інституту мінеральних ресурсів загальна чисельність співробітників складала 670 осіб, в тому числі наукових співробітників — 380, з них 7 докторів та 107 кандидатів наук. Інститут за основними напрямами своєї діяльності вийшов на високий рівень досліджень, а без його прикладних робот не могла обійтись ні одна розвідка та промислова оцінка багатьох рудних та нерудних родовищ України.
В 1973 р. директором інституту було призначено головного інженера тресту «Артемгеологія», канд. геол.-мін. наук Семена Івановича Кирикилицю (1924—1986). За часи його керівництва, для підвищення рівня робіт з упровадження у виробництво розробок інституту, була створена Дослідно-методична експедиція (ДМЕ), в склад якої входило декілька партій: Закарпатська, Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Сімферопольська, Керченська та Київська. Окрім того, в інституті були створені нові наукові підрозділи - сектори з проведення прогнозно — металогенічних досліджень на особливо пріоритетні види корисних копалин (золото, неметалічна сировина, кольорові та рідкісні метали), значно розширилися роботи з вивчення та прогнозування родовищ алмазів, розробки геохімічних методів пошуків, економіки мінеральної сировини, дослідження геодинамічних процесів, прогнозування землетрусів та екологічного стану навколишнього природного середовища. Тоді також вдалося виконати будівництво дослідно-технологічної бази, яке дозволило приступити до проведення укрупнених випробувань розроблених співробітниками технологічних схем збагачення корисних копалин.
До початку 1986 р. загальна чисельність співробітників інституту склала 1128 осіб, в тому числі 4 доктори й 135 кандидатів наук (Сімферополь та Дніпропетровськ, відповідно, 780 і 348 осіб; 4 доктори й 88 та 47 кандидатів).
В кінці 1986 р. на посаду директора ІМРу було призначено головного геолога Артемівської ГРЕ тресту «Артемгеологія», канд. геол.-мін. наук Ю. М. Брагіна (1936—2007). Час його перебування на цій посаді (1986—2005) співпав, в зв'язку з розпадом СРСР, з соціальною перебудовою та різким скороченням фінансування геологорозвідувальних робіт, в тому числі, наукових досліджень. Це призвело до припинення науково-дослідних робіт по цілому ряду традиційних для ІМРу напрямів, а також — до ліквідації Дослідно-методичної експедиції. Але вдалим слід вважати чергову зміну структури інституту, під час якої були сформовані такі наукові підрозділи як відділ геолого — технологічних досліджень рудних корисних копалин, відділ геолого — технологічних досліджень нерудних корисних копалин, відділ еколого — геологічних досліджень і відділ фізико-хімічних досліджень. Головні напрями науково — дослідних робіт інституту (в тому числі на благородні метали та алмази) були збережені. Були налагоджені науково-технічні зв'язки ІМРу з підприємствами та установами геологічного профілю багатьох країн: Китаю, Словаччині, Алжиру, Греції тощо.
Загальна чисельність співробітників інституту к 1990 р. скоротилася в обох відділеннях до 337, в тому числі до 5 докторів та 65 кандидатів наук.
В 1994 р. Інститут мінеральних ресурсів змінив назву на Український державний інститут мінеральних ресурсів (УкрДІМР).
В кінці 1999 року, згідно з наказом Комітету з питань геології та використання надр від 31.12.1999 р. № 237, УкрДІМР було перетворено Кримське відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (УкрДГРІ) — багатопрофільної наукової установи з 5 територіальними відділеннями: Львівським, Чернігівським, Полтавським, Кримським та Дніпропетровським. З 2001 р. УкрДГРІ став знаходитися підпорядкуванні Державної геологічної служби України (з 2010 р. — Державна служба геології та надр України).
В 2005 р. на посаду директора Кримського відділення УкрДГРІ був призначений Ігор Євгенович Палкін, канд. геол.-мін. наук, який до цього працював протягом останніх 15 років на посаді ученого секретаря інституту, а згодом — відділення, і, одночасно, був завідувачем відділом геолого — технологічних досліджень рудних корисних копалин, а також — куратором міжнародних науково — технічних зв'язків установи.
Кадровий потенціал відділення став складатися із 205 співробітників, в тому числі 134 наукових робітників і спеціалістів, з них — 5 докторів наук і 27 кандидатів наук.
Відповідно до вимог геологічної галузі, обсягів фінансування, як держбюджетного так і госпдоговірного, та змін чисельного складу було змінено і організаційно — наукову структуру установи. Були сформовані такі наукові підрозділи як відділ геолого — технологічних досліджень твердих корисних копалин з 3-ма технологічними лабораторіями та геологічним сектором, відділ еколого — геологічних досліджень з двома секторами і лабораторія хіміко — аналітичних досліджень. Дуже важливим стало створення лабораторії методики вивчення техногенних родовищ.
Починаючи з 2008 р. через недофінансування геологічної галузі стали різко скорочуватися обсяги фінансування державних науково-дослідних робіт. В результаті наприкінці 2012 р. Кримське відділення УкрДГРІ (як і інші його територіальні відділення) було закрито — з відповідним скороченням практично всіх співробітників. Остаточну крапку в неможливості відновлення його роботи поставили російські окупанти, які просто розграбували майно установи та розпочали нищити її корпуси. А у 2020 р. всі будівлі відділення було виставлено на продаж.
Напрямки діяльності та деякі підсумки Редагувати
Основними напрямами науково-дослідних робіт були визначені такі як вивчення геології та прогноз родовищ металічних, неметалічних корисних копалин у тому числі благородних металів та алмазів; удосконалення методики пошуків та розвідки родовищ корисних копалин; технологія збагачення природних і техногенних родовищ металічних і неметалічних корисних копалин; дослідження речовинного складу мінеральної сировини; вивчення гідрогеологічних процесів, карстових явищ та селевих потоків; геоекологічні дослідження та удосконалення методів державного моніторингу геологічного середовища; вивчення геодинамічних процесів та прогнозування землетрусів; вивчення економіки мінеральної сировини та ефективності геологорозвідувальних робіт — з розробкою відповідних рекомендацій для виробничих організацій країни.
За роки роботи в обох відділеннях ІМРу працювали не менше як 15 докторів наук та 135 кандидатів наук. Співробітники інституту захистили 8 докторських і більше 50 кандидатських дисертацій. В його стінах працювало 6 (в тому числі 1 в ДВ УкрДІМР) першовідкривачів родовищ: ртуті та титану (Україна), золота (Бурятія, Середня Азія), сурми та заліза (Якутія), алмазів нового генетичного типу (Казахстан) та 94 винахідників, які зробили 366 (в тому числі 200 в ДВ УкрДІМР) винаходів за всіма напрямами роботи інституту. Відкрито три нові мінерали (мінеральних видів), зроблено чотири перших знахідки мінералів в СРСР і 38 — в Україні.
Географія робіт: Україна, СРСР і СНД, Китай, Монголія, Словаччина, Афганістан, Алжир, Данія, Куба, Мадагаскар, Іспанія, Греція, В'єтнам тощо.
Науково — технічна продукція складається з більше ніж 4700 (в тому числі 700 в ДВ УкрДІМР) звітів з науково-дослідних робіт, 1000 монографій та 4500 (в тому числі 500 в ДВ УкрДІМР) статей.
За успішні результати своєї діяльності співробітники ІМРу отримали чимало нагород — як урядових так і галузевих. Серед них: 3 Державні премії України, 3 відзнаки та дипломи Заслужених діячів науки і техніки України, більше 30 відзнак (в тому числі 6 в ДВ УкрДІМР) ВДНГ СРСР і УРСР, 47 (в тому числі 6 в ДВ УкрДІМР) відзнак і дипломів «Почесного розвідника надр України», 43 (в тому числі 6 в ДВ УкрДІМР) медалей ім. В. І. Лучицького, 11 медалей ім. Л. І. Лутугіна тощо.
Персоналії Редагувати
- Аверін Юрій Олександрович — завідувач сектором, лабораторією благородних металів в 1976—1992, головний науковий співробітник в 1993—2001, провідний науковий співробітник в 2002—2003.
- Багров Микола Васильович — інженер-геолог відділу регіональної геології в 1961—1963, згодом академік НАН України (2010).
- Бобрієвич Олександр Павлович — завідувач відділом алмазів і благородних металів в 1964—1974.
- Вальтер Антон Антонович — молодший науковий співробітник відділу мінералогії корисних копалин в 1959—1974.
- Юрк Юрій Юрійович — директор в 1956—1973, завідувач відділу мінералогії корисних копалин в 1973—1976.
- Дублянський Віктор Миколайович — молодший науковий співробітник в 1957—1959, старший науковий співробітник в 1960—1972 відділу карстології та селей.
- Лебединський Володимир Іванович — заступник директора з наукової роботи в 1957—1963, завідуючий відділом нерудних корисних копалин в 1964—1968, завідувач сектором нерудних корисних копалин в 1969—1976.
- Полканов Юрій Олександрович — інженер, старший інженер, старший науковий співробітник відділу мінералогії корисних копалин в 1959—1974, завідувач підрозділом (відділом, лабораторією) з проведення мінералогічних і мінерало-технологічних досліджень в 1975—1993, головний науковий співробітник відділу фізико-хімічних досліджень в 1994—2003, провідний науковий співробітник відділу геолого — технологічних досліджень твердих корисних копалин; академік Академії технологічних наук України (1993).
- Тарасенко Віктор Сергійович — молодший, старший, провідний науковий співробітник відділу кольорових і рідкісних металів в 1973—1992.
- Шнюков Євген Федорович — молодший науковий співробітник відділу мінералогії корисних копалин в 1957—1959; згодом академік НАН України (1982).
Див. також Редагувати
Український державний геологорозвідувальний інститут (УкрДГРІ)
Дніпропетровське відділення українського державного інституту мінеральних ресурсів (ДВ УкрДІМР).
Джерела Редагувати
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Институту минеральных ресурсов — Крымскому отделению УкрГГРИ — пятьдесят лет. / под ред. И. Е. Палкина. — Симферополь, 2006. — 94 с.
- Палкін І. Є. Інститут мінеральних ресурсів: заснування, розквіт, ліквідація. Мінералогічний журнал Мінералогічний журнал, т. 41, № 4, 2019, с. 75 — 91.