www.wikidata.uk-ua.nina.az

Туманність Сова M97 NGC 3587 планетарна туманність розташована на відстані приблизно 2030 світлових років від нас у сузі

Туманність Сова

Туманність Сова (M97, NGC 3587) — планетарна туманність розташована на відстані приблизно 2030 світлових років від нас у сузір'ї Велика Ведмедиця . Орієнтовний вік туманності Сова становить близько 8000 років. Вона кругла у поперечному перерізі та має тьмяну внутрішню структуру. Така форма утворилася внаслідок витоку речовини зоряного вітру центральної зорі, під час її еволюції вздовж асимптотичної гілки гігантів. Туманність трохи нагадує сову, тому що внутрішня оболонка не є сферично симетричною, а натомість утворює бочкоподібну структуру, розташовану під кутом 45° до лінії зору . Планетарна туманність насправді не має нічого спільного з планетами, як випливає з назви. Ці туманості утворюються, коли зорі з малою масою починають наближатися до кінця свого життя і починають відкидати свої зовнішні оболонки у вигляді круглої форми, газоподібна речовина розширюється роблячи туманність трохи схожою на планетарне тіло – звідси й назва «планетарна туманність» .

Туманність Сова
Емісійна туманність
Планетарна туманність
Дані спостережень: епоха J2000.0
Пряме піднесення 11h 14.8m
Схилення +55° 01′
Відстань 2 300 св. р.
Видима зоряна
величина (V)		 +9.9
Видимі виміри (V) 2,83′ × 2,83′
Сузір'я Велика Ведмедиця
Фізичні характеристики
Радіус 0,91 св. р.
Позначення

М97,NGC3587,

PK 148+57.1,CS=15.9
Відкривач Мешан П'єр Франсуа Андре
Дата відкриття 16 лютого 1781
Див. також: Списки туманностей

Туманність Сова включена в оригінальну редакцію Нового загального каталогу і позначенна, як NGC 3587 .

Історія ред.

Туманність Сова була відкрита французьким астрономом П'єром Мешеном 16 лютого 1781 року. П'єр Мешен був колегою Шарля Мессьє, тому сам Мессьє також спостерігав туманність через кілька тижнів після цього . Таким чином, об'єкт був названий Мессьє 97 і включений до його каталогу 24 березня 1781 року. Про туманність Месьє писав:

Туманність у Великій Ведмедиці, поблизу Бети: її важко побачити, повідомляє пан Мешен, особливо якщо підсвічувати мікрометричні дроти: її світло тьмяне, без зорі. Пан Мешен побачив її вперше 16 лютого 1781 року, положення є таким, яке він надав. Поруч із цією туманністю він бачив ще одну, [положення] якої ще не визначено [Мессьє 108], а також третю, яка знаходиться поблизу Фекди [Мессьє 109]. (діаметр 2′).

У 1844 році адмірал Вільям Х. Сміт скласифікував об'єкт як планетарну туманність . Коли Вільям Парсонс, 3-й лорд Росс, спостерігав туманність в Ірландії у 1848 році, він створив її ілюстрацію, що нагадувала голову сови. У його нотатках об’єкт був описаний як «Дві зорі, значно віддалені одна від одної в центральній області, темна півтінь навколо кожної спіральної структури, із зорями як явними центрами тяжіння. В ньому виблискують зорі; їх вдається розрізнити" . Назва «сова» походить від ескізу, зробленого в 1848 році Вільямом Парсонсом, через його 72-дюймовий рефлектор Бірр Левіафан. Телескоп показував цікаві западини круглої туманності, схожі на очі. Із зорею в кожній ямці ці очі, здається, визирають із обличчя, схожого на обличчя сипухи . Відтоді об'єкт відомий як туманність Сова. Більш пізні події наприкінці 1900-х років включають відкриття гігантського червоного гало вітру, що простягається навколо її внутрішніх оболонок, і картографування структури туманності .

Спостереження ред.

Розташування туманості Мессьє 97 ( обведено червоним ).

Хоча Туманність Сову неможливо побачити неозброєним оком, її тьмяне зображення можна спостерігати за надзвичайно хороших умов за допомогою маленького телескопа або бінокля 20×80. Щоб розгледіти більш характерні риси "очей" туманності, схожих на совині, потрібен телескоп з апертурою щонайменше 10". М97 знаходиться приблизно на відрізку між двома зорями Великого Возу: Мераком та Фекдою, на відстані трохи більше ніж 2.5° від Мераку. M97 разом з Альфою Великої Ведмедиці, вказують шлях до Полярної зорі .

Як і більшість планетарних туманностей, M97 візуально здається яскравішим, ніж на фотографіях, оскільки випромінює більшу частину світла в одній зеленій спектральній лінії. Її зовнішнє гало було виявлено лише в 1991 році. Туманність утворилася, коли вмираюча зоря вичерпала весь водень і перетворилася з червоного гіганта на білого карлика та викинула свою зовнішню оболонку. Світіння туманості М97 відбувається через нагрівання викинутої зовнішньої оболонки внаслідок випромінювання білого карлика. Туманність поступово розширюється і повністю розійдеться в космосі протягом наступних кількох тисяч років, тоді як білий карлик охолоне та зникне протягом наступних кількох мільярдів років .

Найлегше побачити туманність Сова на нічному небі весною. Найкращий перегляд буде під час фази молодика, коли небо найтемніше, і після півночі, коли воно буде найбільш видимим .

Характеристики ред.

Туманність складається із трьох концентричних оболонок, причому зовнішня оболонка приблизно на 20–30% більша за внутрішню .

Маса туманності складає приблизно 0.13 M☉, а її густина менша ніж 100 частинок на кубічний сантиметр. Туманність розширюється зі швидкістю в діапазоні від 27 км/с до 39 км/с. Вона містить приблизно 0,13 сонячної маси речовини, а також містить переважно водень, гелій, азот, кисень та сірку. Зовнішній радіус туманності становить приблизно 0,91 св. р. (0,28 пк) .

Центральна зоря 16-ї зоряної величини завершує свою еволюцію та охолоджуючись перетворюється на білого карлика. Вона має масу 0.55-0.60 M☉ та ефективну температуру 123 000, має приблизно 0,7 сонячної маси і в 41-148 разів яскравіша за Сонце. Космічний телескоп Спітцер ідентифікує цю зорю як точкове джерело без інфрачервоного надлишку, характерного для навколозоряного диску .

Зображення ред.

Див. також ред.

Зовнішні посилання ред.


Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Координати: 11г 14.8м 00с, +55° 01′ 00″

Джерела ред.

  1. Stanghellini, Letizia; et al. (December 2008). "The Magellanic Cloud Calibration of the Galactic Planetary Nebula Distance Scale". The Astrophysical Journal. Bibcode:2008ApJ...689..194S. doi:10.1086/592395. 
  2. ↑ Cuesta, L.; Phillips (November 2000). "Excitation and Density Mapping of NGC 3587". The Astrophysical Journal. Bibcode:2000AJ....120.2661C. doi:10.1086/316800. 
  3. Lee Dyson (5 липня 2021). Pictures of the Owl Nebula. ВВС Sky at Night Magazine. 
  4. NGC 3587 = M97. spider.seds.org. Процитовано 29 червня 2023. 
  5. Revised NGC Data for NGC 3587. spider.seds.org. Процитовано 29 червня 2023. 
  6. Moore, S. L. (April 2011). The Owl Nebula - M97. JBAA (англ.) 121: 114–115. Bibcode:2011JBAA..121..114M. ISSN 0007-0297. 
  7. Owl Nebula - Messier 97 – Constellation Guide (амер.). Процитовано 20 квітня 2020. 
  8. Charles Messier's Original Catalog. www.messier.seds.org. Процитовано 20 квітня 2020. 
  9. Guerrero, Martn A.; Chu, You-Hua; Manchado, Arturo; Kwitter, Karen B. (June 2003). Physical Structure of Planetary Nebulae. I. The Owl Nebula. The Astronomical Journal (англ.) 125 (6): 3213–3221. Bibcode:2003AJ....125.3213G. ISSN 0004-6256. arXiv:astro-ph/0303056. doi:10.1086/375206. 
  10. Kwitter, K. B.; Chu, Y.-H.; Downes, R. A. (1993). CCD Imaging of Planetary Nebula Halos. Planetary Nebulae (Springer Netherlands) 155: 209. Bibcode:1993IAUS..155..209K. ISBN 978-0-7923-2440-9. doi:10.1007/978-94-011-2088-3_81. 
  11. Manchado, A.; Guerrero, M.; Kwitter, K. B.; Chu, Y.-H. (December 1992). A Halo of Red Giant Wind around the Owl Nebula. AAS (англ.) 181: 67.04. Bibcode:1992AAS...181.6704M. 
  12. Owl Nebula - Messier 97 – Constellation Guide (амер.). Процитовано 20 квітня 2020. 
  13. ↑ Owl Nebula (M97, NGC 3587). The Encyclopedia of Astronomy and Astrophysics (IOP Publishing Ltd). 2001. ISBN 0-333-75088-8. doi:10.1888/0333750888/5320. 
  14. O'Meara, Stephen James, 1956- (2007). Steve O'Meara's Herschel 400 observing guide : how to find and explore 400 star clusters, nebulae, and galaxies discovered by William and Caroline Herschel. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-85893-9. OCLC 85829276. 
  15. Nasim, Omar W., 1976- (6 січня 2014). Observing by hand : sketching the nebulae in the nineteenth century. Chicago. ISBN 978-0-226-08440-4. OCLC 868276095. 
  16. Stephen James O'Meara (6 червня 2022). 101 Must-See Cosmic Objects: The Owl Nebula. Astronomy. 
  17. Bond, H. E. (August 1981). A giant halo around the planetary nebula NGC 3242. Publications of the Astronomical Society of the Pacific 93: 429. Bibcode:1981PASP...93..429B. ISSN 0004-6280. doi:10.1086/130849. 
  18. García-Díaz, Ma. T. Steffen, W. Henney, W. J. López, J. A. García-López, F. González-Buitrago, D. Aviles, A. (12 червня 2018). The Owl and other strigiform nebulae: multipolar cavities within a filled shell. OCLC 1098137978. 
  19. Sabbadin, F.; Bianchini, A.; Ortolani, S.; Strafella, F. (1 грудня 1985). The structure of NGC 3587, the Owl nebula. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.) 217 (3): 539–549. Bibcode:1985MNRAS.217..539S. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/217.3.539. 
  20. ↑ Messier 97: Owl Nebula. 25 серпня 2015. 
  21. Stewart, Suzy (Accessed on July 10, 2023.). Owl Nebula Facts and Info. ThePlanets.org. 
  22. Guerrero, Martín A.; et al. (June 2003). "Physical Structure of Planetary Nebulae. I. The Owl Nebula". The Astrophysical Journal. Bibcode:2003AJ....125.3213G. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Tumannist Sova M97 NGC 3587 planetarna tumannist roztashovana na vidstani priblizno 2030 svitlovih rokiv vid nas u suzir yi Velika Vedmedicya 1 Oriyentovnij vik tumannosti Sova stanovit blizko 8000 rokiv Vona krugla u poperechnomu pererizi ta maye tmyanu vnutrishnyu strukturu Taka forma utvorilasya vnaslidok vitoku rechovini zoryanogo vitru centralnoyi zori pid chas yiyi evolyuciyi vzdovzh asimptotichnoyi gilki gigantiv Tumannist trohi nagaduye sovu tomu sho vnutrishnya obolonka ne ye sferichno simetrichnoyu a natomist utvoryuye bochkopodibnu strukturu roztashovanu pid kutom 45 do liniyi zoru 2 Planetarna tumannist naspravdi ne maye nichogo spilnogo z planetami yak viplivaye z nazvi Ci tumanosti utvoryuyutsya koli zori z maloyu masoyu pochinayut nablizhatisya do kincya svogo zhittya i pochinayut vidkidati svoyi zovnishni obolonki u viglyadi krugloyi formi gazopodibna rechovina rozshiryuyetsya roblyachi tumannist trohi shozhoyu na planetarne tilo zvidsi j nazva planetarna tumannist 3 Tumannist SovaEmisijna tumannistPlanetarna tumannistDani sposterezhen epoha J2000 0Pryame pidnesennya 11h 14 8mShilennya 55 01 Vidstan 2 300 sv r Vidima zoryana velichina V 9 9Vidimi vimiri V 2 83 2 83 Suzir ya Velika VedmedicyaFizichni harakteristikiRadius 0 91 sv r Poznachennya M97 NGC3587 PK 148 57 1 CS 15 9Vidkrivach Meshan P yer Fransua AndreData vidkrittya 16 lyutogo 1781Div takozh Spiski tumannostejTumannist Sova vklyuchena v originalnu redakciyu Novogo zagalnogo katalogu i poznachenna yak NGC 3587 4 5 Zmist 1 Istoriya 2 Sposterezhennya 3 Harakteristiki 4 Zobrazhennya 5 Div takozh 6 Zovnishni posilannya 7 DzherelaIstoriya red Tumannist Sova bula vidkrita francuzkim astronomom P yerom Meshenom 16 lyutogo 1781 roku P yer Meshen buv kolegoyu Sharlya Messye tomu sam Messye takozh sposterigav tumannist cherez kilka tizhniv pislya cogo 6 Takim chinom ob yekt buv nazvanij Messye 97 i vklyuchenij do jogo katalogu 24 bereznya 1781 roku 7 Pro tumannist Mesye pisav 8 9 10 11 Tumannist u Velikij Vedmedici poblizu Beti yiyi vazhko pobachiti povidomlyaye pan Meshen osoblivo yaksho pidsvichuvati mikrometrichni droti yiyi svitlo tmyane bez zori Pan Meshen pobachiv yiyi vpershe 16 lyutogo 1781 roku polozhennya ye takim yake vin nadav Poruch iz ciyeyu tumannistyu vin bachiv she odnu polozhennya yakoyi she ne viznacheno Messye 108 a takozh tretyu yaka znahoditsya poblizu Fekdi Messye 109 diametr 2 U 1844 roci admiral Vilyam H Smit sklasifikuvav ob yekt yak planetarnu tumannist 12 13 Koli Vilyam Parsons 3 j lord Ross sposterigav tumannist v Irlandiyi u 1848 roci vin stvoriv yiyi ilyustraciyu sho nagaduvala golovu sovi U jogo notatkah ob yekt buv opisanij yak Dvi zori znachno viddaleni odna vid odnoyi v centralnij oblasti temna pivtin navkolo kozhnoyi spiralnoyi strukturi iz zoryami yak yavnimi centrami tyazhinnya V nomu vibliskuyut zori yih vdayetsya rozrizniti 14 15 Nazva sova pohodit vid eskizu zroblenogo v 1848 roci Vilyamom Parsonsom cherez jogo 72 dyujmovij reflektor Birr Leviafan Teleskop pokazuvav cikavi zapadini krugloyi tumannosti shozhi na ochi Iz zoreyu v kozhnij yamci ci ochi zdayetsya vizirayut iz oblichchya shozhogo na oblichchya sipuhi 16 Vidtodi ob yekt vidomij yak tumannist Sova Bilsh pizni podiyi naprikinci 1900 h rokiv vklyuchayut vidkrittya gigantskogo chervonogo galo vitru sho prostyagayetsya navkolo yiyi vnutrishnih obolonok 17 i kartografuvannya strukturi tumannosti 13 18 19 Sposterezhennya red nbsp Roztashuvannya tumanosti Messye 97 obvedeno chervonim Hocha Tumannist Sovu nemozhlivo pobachiti neozbroyenim okom yiyi tmyane zobrazhennya mozhna sposterigati za nadzvichajno horoshih umov za dopomogoyu malenkogo teleskopa abo binoklya 20 80 Shob rozglediti bilsh harakterni risi ochej tumannosti shozhih na sovini potriben teleskop z aperturoyu shonajmenshe 10 M97 znahoditsya priblizno na vidrizku mizh dvoma zoryami Velikogo Vozu Merakom ta Fekdoyu na vidstani trohi bilshe nizh 2 5 vid Meraku M97 razom z Alfoyu Velikoyi Vedmedici vkazuyut shlyah do Polyarnoyi zori 20 Yak i bilshist planetarnih tumannostej M97 vizualno zdayetsya yaskravishim nizh na fotografiyah oskilki viprominyuye bilshu chastinu svitla v odnij zelenij spektralnij liniyi Yiyi zovnishnye galo bulo viyavleno lishe v 1991 roci Tumannist utvorilasya koli vmirayucha zorya vicherpala ves voden i peretvorilasya z chervonogo giganta na bilogo karlika ta vikinula svoyu zovnishnyu obolonku Svitinnya tumanosti M97 vidbuvayetsya cherez nagrivannya vikinutoyi zovnishnoyi obolonki vnaslidok viprominyuvannya bilogo karlika Tumannist postupovo rozshiryuyetsya i povnistyu rozijdetsya v kosmosi protyagom nastupnih kilkoh tisyach rokiv todi yak bilij karlik oholone ta znikne protyagom nastupnih kilkoh milyardiv rokiv 20 Najlegshe pobachiti tumannist Sova na nichnomu nebi vesnoyu Najkrashij pereglyad bude pid chas fazi molodika koli nebo najtemnishe i pislya pivnochi koli vono bude najbilsh vidimim 21 Harakteristiki red Tumannist skladayetsya iz troh koncentrichnih obolonok prichomu zovnishnya obolonka priblizno na 20 30 bilsha za vnutrishnyu 22 Masa tumannosti skladaye priblizno 0 13 M a yiyi gustina mensha nizh 100 chastinok na kubichnij santimetr Tumannist rozshiryuyetsya zi shvidkistyu v diapazoni vid 27 km s do 39 km s Vona mistit priblizno 0 13 sonyachnoyi masi rechovini a takozh mistit perevazhno voden gelij azot kisen ta sirku Zovnishnij radius tumannosti stanovit priblizno 0 91 sv r 0 28 pk 2 Centralna zorya 16 yi zoryanoyi velichini zavershuye svoyu evolyuciyu ta oholodzhuyuchis peretvoryuyetsya na bilogo karlika Vona maye masu 0 55 0 60 M ta efektivnu temperaturu 123 000 maye priblizno 0 7 sonyachnoyi masi i v 41 148 raziv yaskravisha za Sonce Kosmichnij teleskop Spitcer identifikuye cyu zoryu yak tochkove dzherelo bez infrachervonogo nadlishku harakternogo dlya navkolozoryanogo disku 20 Zobrazhennya red nbsp Malyunok Vilyama Parsonsa yakij dav tumannosti nazvu Sova nbsp Messye 97 foto zroblene za dopomogoyu chervonogo zelenogo ta sinogo filtriv nbsp Tumannist Sova M97 i Messye 108 Div takozh red Spisok ob yektiv Messye Novij Zagalnij Katalog TumanostiZovnishni posilannya red NGC 3587 v Novomu zagalnomu katalozi anglijskoyu francuzkoyu Informaciya pro NGC 3587 v katalozi Revised NGC and IC Catalog angl NGC 3587 v bazi SIMBAD angl NGC 3587 v bazi Vizier angl NGC 3587 v bazi NASA Extragalactic Database angl Bazi danih pro ob yekti NGC IC angl nbsp Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi NGC 3583 NGC 3584 NGC 3585 NGC 3586 NGC 3587 NGC 3588 1 NGC 3588 2 NGC 3589 NGC 3590 Koordinati nbsp 11g 14 8m 00s 55 01 00 Dzherela red Stanghellini Letizia et al December 2008 The Magellanic Cloud Calibration of the Galactic Planetary Nebula Distance Scale The Astrophysical Journal Bibcode 2008ApJ 689 194S doi 10 1086 592395 a b Cuesta L Phillips November 2000 Excitation and Density Mapping of NGC 3587 The Astrophysical Journal Bibcode 2000AJ 120 2661C doi 10 1086 316800 Lee Dyson 5 lipnya 2021 Pictures of the Owl Nebula VVS Sky at Night Magazine NGC 3587 M97 spider seds org Procitovano 29 chervnya 2023 Revised NGC Data for NGC 3587 spider seds org Procitovano 29 chervnya 2023 Moore S L April 2011 The Owl Nebula M97 JBAA angl 121 114 115 Bibcode 2011JBAA 121 114M ISSN 0007 0297 Owl Nebula Messier 97 Constellation Guide amer Procitovano 20 kvitnya 2020 Charles Messier s Original Catalog www messier seds org Procitovano 20 kvitnya 2020 Guerrero Martn A Chu You Hua Manchado Arturo Kwitter Karen B June 2003 Physical Structure of Planetary Nebulae I The Owl Nebula The Astronomical Journal angl 125 6 3213 3221 Bibcode 2003AJ 125 3213G ISSN 0004 6256 arXiv astro ph 0303056 doi 10 1086 375206 Kwitter K B Chu Y H Downes R A 1993 CCD Imaging of Planetary Nebula Halos Planetary Nebulae Springer Netherlands 155 209 Bibcode 1993IAUS 155 209K ISBN 978 0 7923 2440 9 doi 10 1007 978 94 011 2088 3 81 Manchado A Guerrero M Kwitter K B Chu Y H December 1992 A Halo of Red Giant Wind around the Owl Nebula AAS angl 181 67 04 Bibcode 1992AAS 181 6704M Owl Nebula Messier 97 Constellation Guide amer Procitovano 20 kvitnya 2020 a b Owl Nebula M97 NGC 3587 The Encyclopedia of Astronomy and Astrophysics IOP Publishing Ltd 2001 ISBN 0 333 75088 8 doi 10 1888 0333750888 5320 O Meara Stephen James 1956 2007 Steve O Meara s Herschel 400 observing guide how to find and explore 400 star clusters nebulae and galaxies discovered by William and Caroline Herschel Cambridge Cambridge University Press ISBN 978 0 521 85893 9 OCLC 85829276 Nasim Omar W 1976 6 sichnya 2014 Observing by hand sketching the nebulae in the nineteenth century Chicago ISBN 978 0 226 08440 4 OCLC 868276095 Stephen James O Meara 6 chervnya 2022 101 Must See Cosmic Objects The Owl Nebula Astronomy Bond H E August 1981 A giant halo around the planetary nebula NGC 3242 Publications of the Astronomical Society of the Pacific 93 429 Bibcode 1981PASP 93 429B ISSN 0004 6280 doi 10 1086 130849 Garcia Diaz Ma T Steffen W Henney W J Lopez J A Garcia Lopez F Gonzalez Buitrago D Aviles A 12 chervnya 2018 The Owl and other strigiform nebulae multipolar cavities within a filled shell OCLC 1098137978 Sabbadin F Bianchini A Ortolani S Strafella F 1 grudnya 1985 The structure of NGC 3587 the Owl nebula Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl 217 3 539 549 Bibcode 1985MNRAS 217 539S ISSN 0035 8711 doi 10 1093 mnras 217 3 539 a b v Messier 97 Owl Nebula 25 serpnya 2015 Stewart Suzy Accessed on July 10 2023 Owl Nebula Facts and Info ThePlanets org Guerrero Martin A et al June 2003 Physical Structure of Planetary Nebulae I The Owl Nebula The Astrophysical Journal Bibcode 2003AJ 125 3213G Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Tumannist Sova amp oldid 40637999