Троценко Віктор Карпович Ві ктор Ка рпович Троце нко 13 травня 1888 4 червня 1978 український архітектор Віктор Карпович

Ві́ктор Ка́рпович Троце́нко (13 травня 1888 — 4 червня 1978) — український архітектор.

Віктор Карпович Троценко

Народження	13 травня 1888(1888-05-13) с. Нижня Сироватка
Смерть	4 червня 1978(1978-06-04) (90 років) Харків
Країна	Російська імперія → УРСР
Навчання	Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Харків
Містобудівні проєкти	Харків, Дніпропетровськ, Макіївка
Заклад	Харківська державна академія дизайну та мистецтв

Біографія Редагувати

Народився в селі Нижня Сироватка Сумської області, спеціальної освіти не здобув, з 1909 року працював техніком-креслярем при відомих архітекторах Харкова. Вивчав народну архітектуру Слобожанщини.

1914 року розробив проект вокзалу в Новомосковську, брав участь в конкурсі на пам'ятник Миколі Лисенку в Києві у 1913 році. В 1924 р. отримав звання архітектора у Харківському художньому інституті, де згодом почав викладати. Брав активну участь в забудові та реконструкції післяреволюційного Харкова. Був автором ідеї композиції колишньої площі ім. Дзержинського (переможець конкурсу). Проектував робітничі поселення для Харкова, Дніпропетровська, Макіївки, школи та лікарні на Донбасі та у Кривому Розі, будинки-комуни.

Працював переважно у галузі житлового будівництва з урахуванням особливостей народної архітектури: житлові будинки на Донбасі і Криворіжжі, павільйон «Україна» на першій Всеросійській Сільсько-Господарській виставці в Москві (1923); забудова робітничого селища Харківського паровозобудівного заводу (1924), у співавторстві з В. Пушкарьовим Червонозаводський театр у Харкові (1931—1938) та ін. Статті в журналі «Архітектура Радянської України»; спільно з С. Таранушенком кн. «Хата по Єлисаветинському провулку в Харкові» (1921), «Старі хати Харкова» (1922).

Брав участь у роботах з проектування Театру масового музичного дійства на вул. Сумській (не побудовано). Мав публікації у професійному друку з використання історичної спадщини. Основні його проекти в Харкові, що були втілені в життя:

Робітниче поселення Харьківського тракторного заводу на Московському проспекті (збереглось частково, будинки-коттеджі, 1923—1924 гг.).
Робітниче поселення на вул. Плеханівській (збереглось частково, 1923 — 1924 гг.).
Будинок-комуна на вул. Студентській (реконструйований).
Житловий будинок на вул. Плеханівській, 39
Житловий будинок на вул. Мироносицькій, 91
Реконструкція міського будинку на пл. Тевелєва (нині пл. Конституції, будова Міської Ради).
Реконструкція оперного театру на вул. Римарській, 21.
Реконструкція Червонозаводського театру (Палац культури заводу ХЕМЗ) на Московскому пр., 94.

Роки війни архітектор перебув у Харкові. За це його у повоєнний час буде покарано ув'язненням та висилкою до Сибіру, де він також працює архітектором і цим врятується від загибелі.

Література Редагувати

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
Офіційний сайт Нижньосироватської сільської ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.