Дмитро Костянтинович Толопко (7 листопада 1912 — 28 жовтня 1990) — український інженер-технолог, доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри технології основного та нафтохімічного синтезу Львівської політехніки. Брат журналіста Леона Толопка.
| Толопко Дмитро Костянтинович | |
|---|---|
| Народився | 7 листопада 1912 Під'ярків, Бібрський повіт, Австро-Угорщина |
| Помер | 28 жовтня 1990 (77 років) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна | Польська Республіка СРСР |
| Діяльність | викладач університету, хімік |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Заклад | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Брати, сестри | Толопко Леон Костянтинович |
Біографія Редагувати
Народився 7 листопада 1912 року в селі Під'ярків тодішнього Бібрецького повіту Львівської області, у родині сільського коваля. 1939 року, здобувши диплом інженера-хіміка, Толопко стає асистентом кафедри хімії Львівської політехніки. Однак це тривало недовго. Як відомо, за часів німецької окупації діяльність Політехніки була припинена, а в її корпусах розмістився військовий шпиталь. Отож, довелося молодому інженерові заробляти на хліб іншим шляхом. Завдання тим складніше у воєнні часи, бо в нього народився син Ігор (1938—1988). В ті воєнні роки зберігся хімічний корпус і його лабораторії, де були створені хімічні курси для потреб господарства краю. Дмитро Толопко працював інженером-хіміком, викладачем хімії у фаховій хімічній школі та асистентом на технічних курсах.
Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 32.
Основні дослідження Редагувати
Основними напрямками досліджень стають окиснювальні процеси, синтез пероксидних ініціаторів та полімеризація. Інженер Дмитро Толопко займається рідиннофазним автоокисненням вуглеводнів, зокрема кумолу та дифенілетану, з'ясуванням кінетики цих процесів й виділенням проміжних продуктів — гідропероксидів. Кожному хімікові відомою є вагомість процесу окиснення кумолу як основи промислового багатотоннажного виробництва фенолу і ацетону. Треба зазначити, що вже перші проведені дослідження підтвердили високий науковий рівень та експериментальну майстерність дослідника і одержали загальне визнання. Його результати цитують в усіх класичних працях, присвячених вивченню радикальних реакцій з виродженим розгалуженням, зокрема у відомих монографіях академіків Семенова та Емануеля. Працював Дмитро Костянтинович самовіддано — часто проводив кінетичні заміри цілодобово, без перерви.
Наукові звання Редагувати
У 1955 р. захищає в Київському університеті кандидатську дисертацію на тему «Синтез і властивості третинного гідропероксиду кумолу», а в 1962 р. йому присвоюють звання доцента.
Наукові праці Редагувати
Результати наукових досліджень професора Дмитра Толопка і його школи знайшли своє втілення в численних друкованих працях. З його прізвищем опубліковано 150 робіт, але тут необхідно згадати, що професор, з властивою йому скромністю, погоджувався ставити своє прізвище лише під тими статтями, в виконанні яких та інтерпретації результатів він брав безпосередню участь, і категорично відмовлявся від співавторства в інспірованих чи консультованих ним роботах. Практичне значення його досліджень підтверджується одержанням 11 авторських свідоцтв.
Примітки Редагувати
- Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» — Львів: 1994. — С. 210. — 257 с.
- Лупій Г. В. Львівський історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар»: Путівник. — Львів : Каменяр, 1996. — С. 232. — ISBN 5-7745-0699-1.
Джерела Редагувати
http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/26232/1/120997_maket_min_ena.pdf
Посилання Редагувати
Література Редагувати
- Дмитро Костянтинович Толопко: до 100-річчя від дня народження / Нац. ун-т «Львів. політехніка», Ін-т хімії та хім. технології, Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; [уклад.: З. Г. Піх, Б. О. Дзіняк, О. Я. Куриляк, І. В. Данада]. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 68 с. : іл. — ISBN 978-617-607-345-1