Токійський палац (фр. Palais de Tokyo) — національний музей мистецтва у Франції. Створений для Всесвітньої виставки мистецтв і технологій 1937 року, Токійський палац став художнім центром Парижа. Назва музею жодним чином не пов'язана з Токіо, але походить від назви вулиці, на якій розташований, яка з 1918 до 1945 року носила назву Токіо авеню (хоч назва вулиці й була змінена на Нью-Йорк авеню, відомий вже з того часу, Токійський палац залишився без змін). Музей був відкритий 24 травня 1937 і являє собою один з найкращих музеїв мистецтва у Франції. Його урочисте відкриття здійснив останній президент Третьої французької республіки Альбер Лебрен.
| Токійський палац | |
|---|---|
| фр. palais de Tokyo | |
| | |
| 48°51′50″ пн. ш. 2°17′49″ сх. д. / 48.86408000002777641° пн. ш. 2.297130000028° сх. д.Координати: 48°51′50″ пн. ш. 2°17′49″ сх. д. / 48.86408000002777641° пн. ш. 2.297130000028° сх. д. | |
| Тип | будівля музеюd інституція культури і музей |
| Назва на честь | avenue de New-Yorkd |
| Країна | Франція |
| Розташування | Париж |
| Адреса | 13, avenue du President Wilson, 75116 Paris |
| Стиль | Ар Деко |
| Архітектор | André Aubertd і Marcel Henri Albert Dastugued |
| Засновано | 1937 |
| Відкрито | 24 травня1937 |
| Сайт | palaisdetokyo.com |
| Токійський палац (Париж) (Франція) | |
Токійський палац у Вікісховищі |
Історія музею Редагувати
Токійський Палац був побудований для Всесвітньої виставки 24 травня 1937. Проте він не відкрився, а всі закуплені роботи світових митців потрапили до Малого палацу. І тільки коли Малий палац (Париж) був переповнений відкрили Паризький міський музей сучасного мистецтва. Токійський палац не є справжнім музеєм, адже у ньому немає постійної експозиції. З моменту свого заснування, палац в основному використовується як музей сучасного мистецтва. Але коли Центр Жоржа Помпіду був відкритий в 1977 році, велика частина колекції сучасного мистецтва була перенесена туди. З тих пір тільки східне крило Токійського палацу є у використанні, як музей сучасного мистецтва міста Парижа.
Інтер'єр Редагувати
Архітектори намагалися створити враження об'єму та світла обравши для цього мінімалістську архітектурну естетику без перегородок: голі стіни і грубу бетонну підлогу. Перше враження досить не однозначне: відвідувача дивує контраст між зовнішньою, модерністською оболонкою будівлі та промисловою суворістю внутрішнього оздоблення. Тут немає ніяких прикрас, крім бетонних конструкцій і скляних вікон. Такий інтер'єр створений спеціально для того, щоб відтіняти творчість будь-якого артиста і будь-якої виставки.
Французький архітектурний дует попросили за мінімальний бюджет повернути до життя покинутий палац у Парижі, колишній музей сучасного мистецтва. Будівля являла собою голі бетонні стіни — результат незакінченої реконструкції. Архітектори завітали, захопилися витонченістю бетонного каркаса, залитого природним світлом, і залишили майже все як є — лише зміцнили конструкції, привели в порядок комунікації і виконали додаткові входи. Тепер тут знаходиться один з найпрогресивніших майданчиків сучасного мистецтва в місті.
Музей сьогодні Редагувати
Сьогодні музей є центром сучасного мистецтва Парижа. Всі виставки тут тимчасові. Після реконструкції, яка тривала рік, площі його залів були доведені до 9.тис. кв. метрів, трохи менше половини з яких використовуються під виставки. Головні зали Палацу під назвою «Салон», «Павільйон» і «Аудиторія» мають різне призначення. У палаці, крім виставок, організовуються і перформанси, покази фільмів, реалізуються й інші проєкти. Замість службовців в цьому музеї — посередники, які є сполучною ланкою між сучасним мистецтвом і публікою.
У Палаці є також ресторан, бібліотека, сад і бутик. Музей відкритий з 12 дня до 12 ночі всі дні тижня, крім понеділка, а вночі Токійський Палац трансформується у величезний танцзал. Східне крило музею Паризький міський музей сучасного мистецтва являє собою приміщення під постійну виставку.
Ресторан «Tokyo Eat» - це своєрідне місце для духовного та фізичного відпочинку. «Tokyo Eat» відкритий щодня, крім понеділка, з 12:00 до 1:00. Його оформленням ресторану займалися: Stéphane Maupin(архітектура та освітлення), Ivan Fayard (таблиці), художники André, Marcus Kreiss, Olivier Babin, Kolkoz et Zevs (меблі), і Bernard Brunon (картини, дизайн стін).
Бібліотека Токійського палацу — одна з небагатьох, що працюють до опівночі. Вона розташована одразу біля входу в музей, тому одразу привертає увагу громадськості. Книгарня пропонує відвідувачам широкий асортимент книг за напрямками: сучасне мистецтво, мода, дизайн, малюнок, архітектура, музика та ін.Тут також можна придбати книги, газети та журнали відомих видавництв.
Магазин «BlackBlock» — це магазин, де є все. «Blackblock» пропонує вашій увазі: багато предметів для колекціонування, сучасні видання, ігри, відео, іграшки, одяг, аптеку, продукти та багато іншого. Магазин регулярно запрошує діячів зі світу живопису, моди і музики, щоб створити свій унікальний світ чогось більшого… і відновити дух мистецтва.
Примітки Редагувати
- archINFORM — 1994.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Palais de Tokyo |
- www.palaisdetokyo.com — офіційний сайт Токійського палацу