Ткаченко Григорій Амвросійович

Григорій Амвросійович Ткаченко (21 січня 1904(19040121), село Соколівка Київської губернія, тепер Київської області — 30 вересня 1973, місто Київ) — український радянський партійний діяч, голова Тимчасового управління міста Тернополя, 1-й секретар декількох райкомів КПУ Київської області. Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958).

Ткаченко Григорій Амвросійович
Народився	21 січня 1904(1904-01-21) Київська губернія, Російська імперія
Помер	30 вересня 1973(1973-09-30) (69 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Життєпис

Народився в селянській родині. З десятирічного віку наймитував у заможних селян і поміщика.

У 1920-х роках обирався головою сільського комітету бідноти, головою сільської ради, секретарем партійної організації машинно-тракторної станції, головою колгоспу в Гребінківському і Попільнянському районах.

Член ВКП(б) з 1929 року.

Після закінчення Вищої сільськогосподарської комуністичної школи працював директором Київської обласної школи перепідготовки колгоспних працівників.

З 1937 року — 1-й секретар Уманського районного комітету КП(б)У Київської області.

До листопада 1939 року — 1-й секретар Рокитнянського районного комітету КП(б)У Київської області.

З жовтня 1939 року — голова Тимчасового управління міста Тарнополя. 22 жовтня 1939 року обраний депутатом Народних Зборів Західної України, був членом Секретаріату Народних Зборів.

З листопада 1939 року — 2-й секретар Тарнопільського міського комітету КП(б)У Тарнопільської області.

У 1940 — липні 1941 року — 1-й секретар Шумського районного комітету КП(б)У Тарнопільської області.

З серпня 1941 року — в Червоній армії на партійно-політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. З серпня 1941 роки служив старшим інструктором 4-го відділення 5-ї армії, з жовтня 1941 року — старший інструктор 4-го відділу Політичного управління Південно-Західного фронту. Відповідав за перекидання радянських партизанських загонів в німецький тил, а також підбір кадрів для партизанського руху. Брав безпосередню участь в бойових діях, в тому числі в Сталінградській битві. Потім служив заступником командира із політичної частини 306-го гвардійського зенітно-артилерійського полку Резерву головного командування. Війну завершив у званні гвардії майора на території Німеччини.

З 1946 до 1970 року — 1-й секретар Білоцерківського районного комітету КПУ Київської області.

Потім — персональний пенсіонер союзного значення. Помер після важкої тривалої хвороби.

Звання

• гвардії майор

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958)
• орден Леніна (26.02.1958)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Червоного Прапора (21.04.1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (20.08.1944)
• орден Червоної Зірки (29.01.1943)
• медаль «За оборону Сталінграда» (1943)
• медаль «За оборону Києва»
• медаль «За звільнення Варшави»
• медаль «За взяття Берліна»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «Заслуженим на полі Слави» (Польська Народна Республіка)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР

Джерела

• газета «Правда Украины» (Київ) — жовтень 1973 року.