? Тиран вилохвостий |
|---|
Вилохвостий тиран (Панама) |
| Біологічна класифікація |
| Tyrannus savana Daudin, 1802 |
Ареал виду |
Підвиди |
| (Див. текст) |
Посилання |
Тиран вилохвостий (Tyrannus savana) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
Довжина самців (враховуючи дуже довгий, роздвоєний хвіст) становить 37–41 см, довжина самиць 28-30 см, вага 28-32 г. Верхня частина голови чорна, верхня частина тіла сіра, нижня частина тіла біла. На тімені малопомітна руда смуга, прихована оточуючим пір’ям. Крила коричневі. У самців є дуже довгий, роздвоєний, чорний хвіст, що є у 2-3 рази довшим за довжину птаха від дзьоба до основи хвоста. У самиць він помітно коротший.
Таксономія ред.
Вилохвостий тиран був описаний 1760 році французьким натуралістом Матюреном Жаком Бріссоном під франуцзькою назвою "le tyran à queue fourchue" та у 1780 році французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном під назвою "le savana". Науково вид був описаний у 1802 році, коли французький зоолог Франсуа-Марі Доден надав цьому виду біномінальну назву Tyrannus savana. Типовою місцевістю вилохвостого тирана є Суринам.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:
- T. s. monachus Hartlaub, 1844 — від південної Мексики до Колумбії, Гвіани і північної Бразилії (Рорайма), острів Тринідад;
- T. s. sanctaemartae (Zimmer, JT, 1937) — північна Колумбія і північно-західна Венесуела;
- T. s. circumdatus (Zimmer, JT, 1937) — схід центральної Бразилії (Амапа, Пара, східний Амазонас);
- T. s. savana Daudin, 1802 — центральна, південна і південно-східна Бразилія, північна і схдна Болівія, Парагвай, Уругвай, північна і центральна Аргентина.
Поширення і екологія ред.
Вилохвості тирани гніздяться від південної Мексики до центральної Аргентини. В залежності від регіону популяції можуть бути осілими, вести кочовий спосіб життя або бути перелітними. Південні популяції взимку мігрують до Амазонії. Бродячі птахи спостерігалися на Карибах, на східному узбережжі США та на Фолклендських островах. Вилохвості тирани живуть на відкритих місцевостиях, місцями порослих чагарниками, зокрема в саванах серрадо, пампі, льяносі, а також у вологих чагарникових заростях, в очеретяних заростях і галерейних лісах на берегах річок, на болотах, луках і пасовищах, поблизу людських поселень. Зустрічаються парами або зграями до 50 птахів, на висоті до 4100 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Вилохвості тирани живляться комахами та іншими безхребетними, яких ловлять в польоті. Вони здатні розвивати швіткість польоту до 105 км/год, а довгий хвіст допомагає їм швидко маневрувати в польті. Іноді вилохвості тирани доповнюють свій раціон ягодами і плодами. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону. Перед початком гніздування самці виконують демонстраційні польоти, розправляючи свої довгі стернові пера. Гніздо має чашоподібну форму, розміщується на дереві, в кладці від 2 до 5 білуватих, поцяткованих темними плямками яєць. Інкубаційний період триває 14-17 днів, пташенята покидають гніздо через 13-16 днів після вилуплення. Вилохвості тирани аргесивно захищають свою територію навіть від птахів, більших за них самих.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Tyrannus savana.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Rosenberg, Gary H. (July 2010). Field Guide to the Songbirds of South America.— Robert S. Ridgely and Guy Tudor . 2009. University of Texas Press, Austin. ISBN 9780292717480. Auk 127 (3): 717–718. doi:10.1525/auk.2010.127.3.717.
- Lloyd-Evans, Trevor L. (November 2009). Identification Guide to North American Birds, Part II.— Peter Pyle . 2008. Slate Creek Press, Point Reyes Station, CA.. The Condor 111 (4): 764–767. ISSN 0010-5422. doi:10.1525/cond.2009.review07.
- Rosenberg, Gary H. (July 2010). Field Guide to the Songbirds of South America.— Robert S. Ridgely and Guy Tudor . 2009. University of Texas Press, Austin. 760 pp., 121 color plates, 135 pages of range maps and country maps. :{| |class="template-text-text"|ISBN |} 9780292717480. Auk 127 (3): 717–718. ISSN 0004-8038. doi:10.1525/auk.2010.127.3.717.
- Roche, John P (September 2005). Handbook of the Birds of the World. Volume 9: Cotingas to Pipits and Wagtails. Edited by Josep del Hoyo, Andrew Elliott, and David Christie. Barcelona (Spain): Lynx Edicions. $195.00. 863 p; ill.; index. :{| |class="template-text-text"|ISBN |}: 84–87334–69–5. 2004.. The Quarterly Review of Biology 80 (3): 365. ISSN 0033-5770. doi:10.1086/497223.
- Carvalho Provinciato, Ivan C.; Araújo, Márcio S.; Jahn, Alex E. (August 2018). Drivers of wing shape in a widespread Neotropical bird: a dual role of sex-specific and migration-related functions. Evolutionary Ecology 32 (4): 379–393. ISSN 0269-7653. doi:10.1007/s10682-018-9945-4.
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (fr, la) 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 395–398.
- Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le Savana. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.) 14. Paris: L'Imprimerie Royale. с. 557–558.
- Lacépède, Bernard Germain de; Daudin, François Marie (1799). Tableau des sous-classes, divisions, sous-divisions, ordres et genres des oiseaux, par le Cen Lacépède; avec l'indication de toutes les espèces décrites par Buffon, et leur distribution dans chacun des genres, par F. M. Daudin. У Buffon, Georges-Louis Leclerc de. Histoire Naturelle par Buffon Dédiée au citoyen Lacépède, membre de l'Institut National (фр.). 14: Quadrupedes. Paris: P. Didot l'ainé et Firmin Didot. с. 197–346 [227].
- Zimmer, John Todd (1937). Studies of Peruvian birds. No. 27, Notes on the genera Muscivora, Tyrannus, Empidonomus, and Sirystes, with further notes on Knipolegus. American Museum Novitates: No. 962. с. 1–2. Проігноровано невідомий параметр
|hdl=(довідка) - Traylor, Melvin A. Jr, ред. (1979). Check-List of Birds of the World 8. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 226.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 червня 2022.
- Gómez-Bahamón, Valentina; Tuero, Diego T; Castaño, María Isabel; Jahn, Alex E; Bates, John M; Clark, Christopher J (10 серпня 2020). Sonations in Migratory and Non-migratory Fork-tailed Flycatchers (Tyrannus savana). Integrative and Comparative Biology 60 (5): 1147–1159. ISSN 1540-7063. PMID 32777043. doi:10.1093/icb/icaa115.
- Roy, Michael S.; Torres-Mura, Juan Carlos; Hertel, Fritz (February 1999). Molecular Phylogeny and Evolutionary History of the Tit-Tyrants (Aves: Tyrannidae). Molecular Phylogenetics and Evolution 11 (1): 67–76. ISSN 1055-7903. PMID 10082611. doi:10.1006/mpev.1998.0563.
- Jahn, Alex E.; Giraldo, Jose I.; MacPherson, Maggie; Tuero, Diego T.; Sarasola, José Hernán; Cereghetti, Joaquin; Masson, Diego A.; Morales, Marvin V. (12 квітня 2016). Demographic variation in timing and intensity of feather molt in migratory Fork-tailed Flycatchers (Tyrannus s. savana). Journal of Field Ornithology 87 (2): 143–154. ISSN 0273-8570. doi:10.1111/jofo.12147.
- Marini, M.Â.; Lobo, Y.; Lopes, L.E.; França, L.F.; Paiva, L.V.D. (2009). Biologia reprodutiva de Tyrannus savana (Aves, Tyrannidae) em cerrado do Brasil Central [Breeding biology of Tyrannus savana (Aves, Tyrannidae) in cerrado of Central Brazil]. Biota Neotropica (порт.) 9 (1): 55–63. doi:10.1590/S1676-06032009000100007.
- Guic, Laura (20 вересня 2019). Ramos Mejía y las multitudes argentinas : una intervención política en Buenos Aires, hacia fines del SXIX. Universidad Nacional de Lanús. Maestría en Metodología de la Investigación Científica. doi:10.18294/rdi.2020.177030.
Посилання ред.
- Поштові марки із зображенням вилохвостого тирана (bird-stamps.org)
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |