Теплода́р — місто в Одеському районі Одеської області України, розташоване на Барабойському водосховищі. Є окремою Теплодарською міською територіальною громадою. Відстань до облцентру становить 40 км і проходить автошляхом E87.
| Теплодар | ||||
|---|---|---|---|---|
| Основні дані | ||||
| Країна | Україна | |||
| Область | Одеська область | |||
| Район | Одеський район | |||
| Громада | Теплодарська міська громада | |||
| Код КАТОТТГ: | UA51100310010094687 | |||
| Засноване | 1983 | |||
| Облікова картка | Теплодар | |||
| Статус міста | з 1997 року | |||
| Населення | ▼ 9958 (на 01.01.2022) | |||
| Агломерація | Одеська агломерація | |||
| Площа | 7,737 км² | |||
| Густота населення | 1303 осіб/км² | |||
| Поштові індекси | 65490—495 | |||
| Телефонний код | +380-48502 | |||
| Координати | 46°30′13″ пн. ш. 30°19′28″ сх. д.H G O | |||
| Висота над рівнем моря | 37 м | |||
| Водойма | Барабойське водосховище | |||
| Назва мешканців | теплода́рець теплода́рка теплода́рці | |||
| Відстань | ||||
| Найближча залізнична станція | Вигода | |||
| До станції | 9 км | |||
| До обл./респ. центру | ||||
| - залізницею | 35 км | |||
| - автошляхами | 40 км | |||
| До Києва | ||||
| - автошляхами | 476 км | |||
| Міська влада | ||||
| Адреса | 65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7 | |||
| Вебсторінка | Теплодарська міська рада | |||
| Міський голова | Чуйко Олександр Миколайович | |||
| Теплодар у Вікісховищі
|
Населення Редагувати
Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений таким чином:
- українці — 68,5 %;
- росіяни — 25,7 %;
- молдовани — 1,7 %;
- болгари — 1,2 %;
- інші національності — 2,9 %.
| 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|
| 8349 | 8830 | 10 296 |
| українська мова | російська | молдовська | болгарська |
|---|---|---|---|
| 55,80 % | 42,43 % | 0,56 % | 0,42 % |
Історія Редагувати
Зародження міста бере свій початок з Постанови Ради Міністрів СРСР про будівництво Одеської атомної теплоелектроцентралі (ОАТЕЦ). Тут, у Причорномор'ї, поблизу міста Одеси актом державної комісії від 1 серпня 1980 року, що затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 28.08.1980 року, був визначений майданчик для будівництва селища міського типу та атомної теплоелектроцентралі (АТЕЦ). Проєкт будівництва селища атомників був розроблений Одеською філією інституту «Діпромісто», атомної теплоелектроцентралі — Горьківською філією Інституту «Атомтеплоелектропроект» Міністерства енергетики СРСР.
Населений пункт не мав назви. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 2 лютого 1983 року йому було присвоєно назву Теплодар. А Одеський виконком своїм рішенням від 15 лютого 1983 року № 113 підпорядковував селище Теплодар Біляївській міській раді; з 07.07.1983 р. смт. 3 вересня 1985 року передано в підпорядкування Центральній районній раді м. Одеси. Статус міста обласного значення Теплодар набув 17 липень 1997 року.
Будівництво селища набирало швидкі темпи. Це був дуже важливий стратегічний об'єкт держави. Сторінки газет майоріли статтями про мирний атом. До травня 1983 року на об'єктах АТЕЦ, що будуються, та в селищі розміщувалось 47 різноманітних організацій, в котрих працювало 2775 осіб, в тому числі 24 будівельні організації, З транспортні організації, житлово-експлуатаційний комбінат, 15 підприємств торгівлі та побуту, здравпункт, фельдшерсько-акушерський пункт та аптека.
У 1981 році була створена дирекція ОАТЕЦ, директором якої був Лубенський В. Ф., його заступником — Руденко І.І, секретарем директора — Макеєва А. О., старшим інженером — Передрій А. Ф., бухгалтером-касиром Цуркан Л. К., старшим інженером-економістом Анферова С. І., старшим інженером Пінчукова Т. В.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС внаслідок перевірки технологічних норм будівництва ОАТЕЦ було виявлено, що майбутня станція розташована на ділянці, пов'язаній із небезпекою зсуву ґрунтів, а також із численними карстовими пустотами. Наприкінці 1980-х років роботи навколо станції було заморожено, а 1997 року повністю припинено.
Інфраструктура та зони відпочинку Редагувати
У місті функціонує загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, професійний ліцей та два дитячі дошкільні заклади, є музична школа та будинок дитячої та юнацької творчості.
Місто з'єднане з Одесою регулярним автобусним сполученням. У самому Теплодарі, у зв'язку з його маленькою площею, громадський транспорт відсутній.
У 2022 р. на березі Барабойського водосховища, біля якого розташоване місто, вперше було обладнано піщаний пляж для купання.
Почесні громадяни міста Редагувати
- Борщ Євген Григорійович (1998)
- Дубенський Володимир Федорович (2009)
- Підченко Олександр Семенович (2010)
- Матушка Никодима (2011)
- Шевченко Таїсія Йосипівна (2011)
- Кучерук Олексій Васильович (2016)
- Губерник Аркадій Олексійович (2017)
- Бобирь Володимир Григорович (2018)
- Чуйко Олександр Миколайович (2019)
- Сорока Микола Мойсейович (2021)
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- . vo.od.ua. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
- . Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 22 березня 2021.
- Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1983 — № 7, 12, 26 — с. 128, 262, 508.
- Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1985 — № 40 — с. 1071.
- В Теплодаре у Барабойского водохранилища открыли зону отдыха (фото). Новости Одессы - odessa.online (ru-UA). 11 вересня 2021. Процитовано 22 червня 2023.
Джерела Редагувати
- . Теплодарська міська рада. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. (укр.)
- Погода в мicтi Теплодар [ 29 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Місто Теплодар // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Офіційний вебсайт Верховної Ради[недоступне посилання з травня 2019]
- Cities & towns of Ukraine [ 19 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |